10-04-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 10.04.24
.jpg)
Який тип нерухомості відображається у графі 2 додатка 2 до декларації з податку на нерухоме майно, якщо частини об’єкта нежитлової нерухомості різні за своїм функціональним призначенням?
У графі 2 «Код типу об’єкта» додатка 2 до Декларації відображається відповідний тип (код) складових частин об’єкта нежитлової нерухомості – майнового комплексу/комплексу будівель та споруд, який визначається на підставі документів про право власності з врахуванням їх класифікаційних ознак та функціонального призначення відповідно до Класифікатора.
Відповідно до підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПКУ база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт. Платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (підпункт 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПКУ).
Формою Декларації, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408 із змінами та доповненнями, передбачено заповнення додатка 2 «Розрахунок № _ у частині об’єктів нежитлової нерухомості», у графі 2 «Код типу об’єкта» якого зазначається код типу об’єкта відповідно до «Класифікатора будівель і споруд» НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573, який забезпечує уніфікацію об’єктів нерухомості за функціональним призначенням та містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою.
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, – Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Згідно з підпунктом 2 пункту 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, до Державного реєстру прав вносяться відомості про об’єкт будівництва (закінчений будівництвом об’єкт), зокрема:
ідентифікатор об’єкта в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (для об’єктів речових прав, яким присвоєно відповідний ідентифікатор);
тип об’єкта (будівля, споруда, квартира, гаражний бокс, машиномісце тощо);
загальна та житлова (за наявності) площа приміщень об’єкта (для об’єкта будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості – площа відповідно до проектної документації на будівництво);
адреса об’єкта нерухомого майна (для закінчених будівництвом об’єктів, а також для об’єктів будівництва, майбутніх об’єктів нерухомості яким присвоєно адресу).
Відомості про об’єкт будівництва, майбутній об’єкт нерухомості, закінчений будівництвом об’єкт вносяться автоматично на підставі відомостей, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва в порядку інформаційної взаємодії з такою системою. У разі відсутності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про відповідний об’єкт такі відомості вносяться на підставі документів, поданих для державної реєстрації прав.
Чи звільняються від відповідальності податкові агенти у разі сплати податку на інший бюджетний рахунок, без порушення строку сплати податку?
16.03.2024 набрав чинності Закон України від 23 лютого 2024 року № 3603-ІX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства», яким внесено зміни, зокрема, до статті 112 та 129 Податкового кодексу України.
Так, згідно з підпунктом 112.8.8 прим. 1 пункту 112.8 статті 112 ПКУ обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є помилкова сплата платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов’язання на інший бюджетний рахунок (без порушення законодавчо визначеного строку сплати податку або узгодженої суми грошового зобов’язання до бюджету). Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених статтею 43 ПКУ, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов’язань.
Підпунктом 129.9.8 пункту 129.9 статті 129 ПКУ визначено, що пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у разі помилкової сплати платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов’язання на інший бюджетний рахунок (без порушення законодавчо визначеного строку сплати податку або узгодженої суми грошового зобов’язання до бюджету). Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених статтею 43 ПКУ, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов’язань.
Відповідно до статті 43 ПКУ обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Які терміни подання заяви за формою № 1-ПДВ при добровільній реєстрації платником ПДВ?
Відповідно до підпункту 183.3 статті 183 ПКУ у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 ПКУ, реєстраційна заява подається згідно з пунктом 183.7 статті 183 ПКУ не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і складання податкових накладних.
У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV ПКУ, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 ПКУ, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 ПКУ, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 статті 183 ПКУ.
У разі зміни ставки єдиного податку відповідно до підпункту «б» підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 ПКУ реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного місяця, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату ПДВ (пункт 183.4 статті 183 ПКУ).
Згідно з пунктом 183.5 статті 183 ПКУ особи, зазначені у пункті 183.3 статті 183 ПКУ, можуть навести у заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника податку, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на складання податкових накладних.
Реєстрація осіб, зазначених в абзаці другому пункту 183.4 статті 183 ПКУ, діє з першого числа календарного місяця, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату ПДВ.
У разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день (пункт 183.6 статті 183 ПКУ).
Відповідно до пункту 183.7 статті 183 ПКУ заява про реєстрацію особи як платника податку подається до контролюючого органу засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Суб’єкти господарювання (в тому числі новостворені) можуть заявити про своє бажання добровільно зареєструватися як платник податку під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи-підприємця, державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу або про фізичну особу-підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
У реєстраційній заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.
Щодо таких заяв або відомостей перебіг триденного строку їх розгляду контролюючими органами розпочинається з дня, наступного за днем їх надходження до контролюючого органу, правила, порядок та строки розгляду є такими самими, як і для реєстраційних заяв, поданих згідно з абзацом першим пункт 183.7 статті 183 ПКУ.
Чи зобов’язана фізична особа сплачувати зазначену у податковому повідомленні-рішенні суму річного податкового зобов’язання з ПДФО за 2022 рік, якщо його вручено у 2024 році?
Відповідно до підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПКУ податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у пункті 170.14 статті 170 ПКУ – загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ, до 1 липня року, наступного за звітним.
Якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) таке податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку у зазначений строк, фізична особа звільняється від відповідальності, передбаченої ПКУ за несвоєчасну сплату річного податкового зобов’язання на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів.
Таке річне податкове зобов’язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПКУ.
Відповідно до підпункту 170.14.6 пункту 170.14 статті 170 ПКУ у разі згоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов’язанням та/або розрахованою сумою річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку зобов’язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
У разі незгоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов’язанням та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні-рішенні сумою річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку має право у порядку, встановленому статтею 42 ПКУ, звернутися до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, з наданням підтвердних документів.
Чи підлягає оподаткуванню ПДФО дохід, отриманий громадянином за продану ним вторинну сировину?
Не підлягає. Відповідно до підпункту 165.1.25 пункту 165.1 статті 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума доходу, отримана платником податку за здані (продані) ним вторинну сировину, побутові відходи, брухт чорних металів (товарна позиція 7204 згідно з УКТ ЗЕД), брухт кольорових металів, включаючи використані (виснажені) акумулятори електричні свинцево-кислотні (код 8549 11 10 00 згідно з УКТ ЗЕД), залишки та брухт електричних акумуляторів із вмістом свинцю (коди 8549 11 90 00, 8549 12 90 00 згідно з УКТ ЗЕД), та брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України.
Як тлумачиться термін «отримана партія товару» при застосуванні штрафних санкцій за порушення норм Закону України № 481/95-ВР?
В статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями термін «отримана партія товару» розуміється у значенні визначеному ДСТУ 3993-2000 «Товарознавство. Терміни та визначення» як визначена кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.