13-02-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 13.02.24
.jpg)
19 лютого – граничний строк сплати податків за ІV квартал 2023 року
19 лютого закінчується строк сплати:
- екологічного податку за IV квартал 2023 року;
- рентної плати за користування надрами за IV квартал 2023 року;
- рентної плати за спеціальне використання води за IV квартал 2023 року;
- рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів за IV квартал 2023 року;
- збору за місця для паркування транспортних засобів за IV квартал 2023 року;
- туристичного збору за IV квартал 2023 року;
- податку на прибуток підприємств за угодою про розподіл продукції за IV квартал 2023 року;
- єдиного податку за IV квартал 2023 року платниками, віднесеними до III групи.
Чи подавати декларацію про доходи у разі продажу за рік одного автомобіля?
Нагадуємо громадянам, що у разі продажу ними іншим фізичним особам протягом звітного (податкового) року двох чи більше об’єктів рухомого майна: легкового автомобіля, мотоцикла чи мопеда, дохід, отриманий платником, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Зазначена норма визначена пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України.
Натомість у разі продажу протягом року одного з об’єктів рухомого майна, дохід, отриманий продавцем від такої операції, не оподатковується.
Окрім того, доходи, які оподатковуються податком на доходи фізичних осіб, є також об’єктом оподаткування військовим збором за ставкою 1,5%.
Відповідно до пункту 179.2 статті 179 Кодексу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, зокрема, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до цього розділу не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до розділу IV Кодексу.
Які документи необхідно надати для отримання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів?
Згідно зі статтею 3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ліцензії на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, заявою суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додаються:
копії засновницьких документів;
атестат виробництва, виданий центральним органом виконавчої влади, уповноваженим відповідно до законодавства, а для малих виробництв виноробної продукції та малих виробництв дистилятів – зареєстрована декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства;
договір з акредитованою відповідно до законодавства лабораторією (у разі відсутності власної акредитованої лабораторії);
документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (частина дев’ята статті 3 Закону № 481).
Для отримання ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових) малі виробництва виноробної продукції подають в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді заяву, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. У такій заяві зазначаються:
найменування суб’єкта господарювання, для юридичних осіб - код ЄДРПОУ, для фізичних осіб - суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) – прізвище, ім’я, по батькові, номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки та повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті);
місця виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі алкогольними напоями без додавання спирту (винами виноградними, винами плодово-ягідними, напоями медовими) (адреса);
інформація щодо кодів згідно з УКТ ЗЕД на продукцію, яку планується виробляти.
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у Законі № 481, забороняється.
Копії зазначених у Законі № 481 документів подаються в одному примірнику. Заява про видачу ліцензії та визначені Законом № 481 документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом, або подаються в електронному вигляді, а для малих виробництв виноробної продукції – виключно в електронному вигляді. Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Ліцензії на всі види діяльності, передбачені статтею 3 Закону № 481, видаються за умови обов’язкової реєстрації суб’єкта господарювання відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України.
Ліцензії на виробництво тютюнових виробів видаються лише суб’єктам господарювання (у тому числі іноземним суб’єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або на інших не заборонених законодавством підставах володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів, включаючи виготовлення тютюнової суміші, сигаретні цехи, за умови що використання для виробництва таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) (частина четверта статті 3 Закону № 481).
Обладнання для промислового виробництва сигарет та цигарок, що відноситься до товарної підкатегорії 8478 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД (обладнання для підготовки або обробки тютюну), яке імпортується на митну територію України, зберігається та використовується на митній території України, підлягає внесенню до Єдиного реєстру обладнання.
Ліцензії на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу та алкогольних напоїв видаються суб’єктам господарювання (у тому числі іноземним суб’єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або відповідно до інших не заборонених законодавством підстав володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу та алкогольних напоїв, за умови, що використання таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво). (частина двадцята статті 3 Закону № 481).
Повний технологічний цикл виробництва – сукупність приміщень, технологічного та іншого обладнання, відповідних технологічних процесів, що забезпечують переробку сировини в продукцію, готову для реалізації кінцевому споживачу, а також лабораторій (власних або залучених на договірних засадах у випадках, передбачених Законом № 481), акредитованих відповідно до законодавства (абзац двадцятий статті 1 Закону № 481).
Вимоги до повного технологічного циклу виробництва тютюнових виробів затверджено Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.01.2023 № 13.
При цьому атестація виробництва здійснюється на підставі наказу Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 29.02.1996 № 85 «Про затвердження Порядку проведення атестації виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 291/1316.
Який орган ДПС вручає платнику ППР, якщо встановлено порушення законодавства за результатами фактичної перевірки діяльності платника не за основним місцем обліку?
Якщо встановлено порушення законодавства за результатами фактичної перевірки діяльності платника податків не за основним місцем обліку, то керівник (заступник керівника або уповноважена особа) територіального органу ДПС за основним місцем обліку такого платника податків забезпечує прийняття ППР, яке вручається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 6 Постанови КМУ від 2 червня 2003 № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР рішення про застосування фінансових санкцій, за порушення вимог Закону № 481 приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним (ДПС та її територіальні органи).
Пунктом 19 прим. 1.1 статті 19 прим. 1, та статтею 19 прим. 3 ПКУ визначено перелік функцій контролюючих органів, визначених підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ та державних податкових інспекцій. Функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.
Контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПКУ), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (підпункт 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ).
Згідно з абзацами першим і другим пункту 86.5 статті 86 ПКУ акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 ПКУ, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.
Пунктом 86.8 статті 86 ПКУ визначено, що податкове повідомлення-рішення (ППР) приймається в порядку, передбаченому статтею 58 ПКУ, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом’якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПКУ, поданих у порядку, встановленому статтею 86 ПКУ, ППР приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 статті 86 ПКУ.
ППР приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п’яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПКУ (абзац перший підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПКУ).
Особливості розгляду заперечень та прийняття ППР за матеріалами фактичних перевірок викладені в підпункті 1.6.3.4 підпункту 1.6.3 пункту 1.6 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової служби України від 04.09.2020 № 470.
Так, у разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, територіальний орган ДПС, який проводив фактичну перевірку, у день реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє системою електронного документообігу його електронну копію та копію інших матеріалів перевірки до територіального органу ДПС за основним місцем обліку платника податків, та не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації акта (довідки) направляє акт (довідку) і відповідні матеріали у паперовій формі (абзац другий підпункту 1.6.3.4 підпункту 1.6.3 пункту 1.6 розділу І Методичних рекомендацій № 470).
Абзацами п’ятим – сьомим підпункту 1.6.3.4 підпункту 1.6.3 пункту 1.6 розділу І Методичних рекомендацій № 470 встановлено, що копія акта (довідки) перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається в територіальному органі ДПС/структурному підрозділі апарату ДПС, який проводив перевірку.
У разі встановлення за результатами фактичної перевірки порушень законодавства керівник (заступник керівника або уповноважена особа) територіального органу ДПС за основним місцем обліку зазначеного платника податків забезпечує прийняття та вручення такому платнику ППР у порядку та терміни, визначені законодавством.
У разі отримання територіальним органом ДПС, який здійснював (очолював) фактичну перевірку, заперечень платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, він у той же день інформує про це системою електронного документообігу відповідний територіальний орган ДПС, якому для прийняття ППР направлені матеріали перевірки, а також забезпечує своєчасний розгляд заперечень платника податків та надсилання за його результатами платнику податків відповіді, а її копії – відповідному територіальному органу ДПС.
Чи підлягає оподаткуванню ПДФО та військовим збором стипендія, яка виплачується студенту за рахунок коштів підприємства?
Сума стипендії, яка виплачується учню, студенту, курсанту військових навчальних закладів, ординатору, аспіранту або ад’юнкту за рахунок коштів юридичної особи відповідно до угоди, укладеної між навчальним закладом та юридичною особою, не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ (у 2024 році – 4240,00 грн.), а сума перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.
Відповідно до статті 53 Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VІІІ «Про освіту» студенти мають гарантоване державою право на забезпечення стипендіями у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати стипендій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 «Питання стипендіального забезпечення».
Пунктом 1 Порядку № 882 визначено коло здобувачів освіти у закладах освіти або наукових установах за державним (регіональним) замовленням за рахунок коштів загального фонду.
Водночас, пунктом 2 Порядку № 882 передбачено, що учням, студентам, курсантам невійськових закладів фахової передвищої, вищої освіти, слухачам, клінічним ординаторам, асистентам-стажистам, аспірантам і докторантам, які навчаються за кошти фізичних та юридичних осіб, стипендії можуть виплачуватися за рахунок коштів таких осіб, якщо це передбачено умовами укладеного договору між закладом освіти та фізичною або юридичною особою, яка замовляє платну послугу для себе або іншої особи, беручи на себе фінансові зобов’язання щодо її оплати.
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, відповідно до пункту 163.1 статті 163 якого об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ.
Статтею 165 ПКУ визначено кінцевий перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не підлягають оподаткуванню у джерела виплати.
Так, згідно з підпунктом 165.1.26 пункту 165.1 статті 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума стипендії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), яка виплачується учню, студенту, курсанту військових навчальних закладів, ординатору, аспіранту або ад’юнкту, але не вище ніж сума, визначена в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ (сума, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.), що у 2024 році складає 4240,00 грн. на місяць (3028,00 грн. х 1,4).
Сума перевищення за її наявності підлягає оподаткуванню під час її нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ (18 відсотків).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ.
Податковий агент, який нарахує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею167 ПКУ (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ).
Разом з тим, об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (підпункт 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПКУ об’єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ.
Ставка військового збору становить 1,5 відсотки об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (підпункт 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).