17-01-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 17.01.23
.jpg)
Декларування 2023
В яких випадках подається декларація про майновий стан і доходи за 2022 рік?
З 1 січня 2023 року стартувала кампанія декларування громадянами доходів, одержаних протягом 2022 року.
Подавати декларацію про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за минулий рік та сплачувати відповідні податки і збори – конституційний обов’язок громадян та їх особиста підтримка держави, її фінансової безпеки та обороноздатності.
До випадків, за яких платники податку-фізичні особи зобов’язані самостійно обчислити суми податку на доходи фізичних осіб (далі – податок) та військового збору, що підлягають сплаті до бюджету за результатами звітного податкового року шляхом подання до податкового органу податкової декларації, встановлених розділом IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс), відносяться:
- отримання окремих видів доходів від податкових агентів, що не підлягають оподаткуванню при виплаті, але не звільнених від оподаткування (підпункт 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Кодексу) (суми заборгованості, за якими минув строк позивної давності; нецільова благодійна допомога понад установлену норму; додаткове благо тощо);
- отримання доходів від особи, яка не є податковим агентом (від інших фізичних осіб (резидентів або нерезидентів)) (підпункт 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Кодексу) (спадщина, подарунки, від оренди майна іншій фізичній особі, доходи від операцій з продажу (обміну) рухомого та нерухомого майна, у випадках, передбачених Кодексом тощо);
- отримання іноземних доходів (підпункт 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 Кодексу);
- при отриманні доходів від підприємницької діяльності фізичними особами-підприємцями (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) (стаття 177 Кодексу);
- при отриманні доходів від проведення незалежної професійної діяльності особами, які провадять незалежну професійну діяльність (стаття 178 Кодексу);
- набуття статусу резидента України іноземцем (п. п. 170.10.4 п. 170.10 ст. 170 Кодексу). Такі особи мають відобразити в податковій декларації доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи.
Як здійснюється взяття на облік громадських об'єднань без статусу юридичної особи, відомості про які не містяться в ЄДР?
Нормами пункту 15.1 статті 15 ПКУ визначено, що платниками податків є юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи,
які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 22.03.2012 № 4572-VI "Про громадські об'єднання" (далі – Закон) громадське об'єднання – це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.
Відповідно до норм цього Закону, громадські об'єднання без статусу юридичної особи не мають права бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства.
З метою обліку громадських об'єднань та забезпечення загального доступу до інформації про громадські об'єднання уповноважений орган з питань реєстрації веде Реєстр громадських об'єднань. Основні відомості Реєстру громадських об'єднань є відкритими для безоплатного доступу на офіційному вебсайті уповноваженого органу з питань реєстрації, та містять відомості про тип запису: громадське об'єднання (із статусом юридичної особи) або громадське об'єднання (без статусу юридичної особи).
Громадські об'єднання, які включені до Реєстру громадських об'єднань без статусу юридичної особи, не підлягають взяттю на податковий облік в контролюючих органах.
Одноразове (спеціальне) добровільне декларування:
Які доходи вважаються такими, з яких не були сплачені податки?
Пунктом 1 підрозд. 9 прим. 4 розд. ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною пунктом 3 цього підрозділу, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року.
Доходи підлягають в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню.
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями) у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні; доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів у тому числі акцій українських емітентів; доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; доходів страховиків – резидентів від страхування ризиків страхувальників – резидентів за межами України; інших доходів від діяльності; спадщини, подарунків, виграшів, призів; заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю; прибутків від відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи).
Згідно з п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дохід, отриманий з джерел за межами України, – будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Разом з тим, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ (п.36.1 ст. 36 ПКУ).
При цьому виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк, яка здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або представником платника податку (пп. 38.1 та 38.2 ст. 38 ПКУ).
Враховуючи викладене, доходами з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори, з метою подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, вважаються доходи, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні, однак згідно даних контролюючих органів повнота сплати податків і зборів з них не підтверджена.
Такими доходами можуть бути, але не виключно, заробітна плата
(винагорода), отримана працівниками в "конвертах", іноземні доходи, доходи фізичної особи, отримані від здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності без державної реєстрації її як фізичної особи – підприємця, без взяття на податковий облік, або без одержання ліцензії, дозволу чи іншого дозвільного документа для провадження певних видів господарської діяльності, незадекларовані доходи у вигляді спадщини, подарунків, отримані не від фізичних осіб першого, другого ступеня споріднення, орендної плати, доходи від продажу рухомого та нерухомого майна, прибутків від відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав тощо.
Ліквідація юридичної особи
Ліквідація юридичної особи (компанії) є доволі складною процедурою, яка вимагає розроблення чіткого, поетапного плану припинення діяльності компанії. Ця дія допомагає прорахувати настання всіх можливих ризиків та вирішення багатьох проблем ще на етапі такого планування.
Багато власників компаній не володіють інформацією, з чого саме складається процедура ліквідації компанії.
Ліквідація компанії – це здійснення заходів щодо припинення господарської діяльності підприємства, приведення його основних фондів до стану, який гарантує безпеку людей, майна і довкілля, та заходів щодо соціального захисту вивільнюваних працівників. Після цього компанія перестає існувати.
Порядок державної реєстрації припинення юридичних осіб регулюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України від 15 травня 2003 року № 755 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань". Процедура зняття з обліку платників податків у контролюючих органах визначена Податковим кодексом України, розділом ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09 грудня 2011 року № 1588.
Якщо дуже лаконічно описати процедуру ліквідації компанії, то вона виглядає таким чином: компанія приймає рішення про ліквідацію, повідомляє про це всі органи влади та своїх кредиторів, звільняє працівників та зупиняє виробництво, продає своє майно, передає своїм власникам всі грошові кошти, що залишились, закриває розрахункові рахунки, анулює всі свідоцтва, ліцензії, дозволи, проходить аудит в податкових органах, передає відповідні документи на зберігання в архів та остаточно ліквідується після внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.
Умовно процес ліквідації компанії можна поділити на такі етапи:
прийняття рішення власниками (учасниками) компанії про добровільну ліквідацію компанії та фіксація такого рішення в протоколі загальних зборів учасників;
повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію (державного реєстратора), про початок процедури ліквідації компанії;
повідомлення контролюючих органів про початок процедури ліквідації компанії;
виявлення дебіторів, кредиторів та повідомлення про початок процедури ліквідації компанії;
продаж усіх активів компанії, задоволення вимог кредиторів, проведення розрахунків з власниками (учасниками) компанії відповідно до розміру їх корпоративних прав, оформлення ліквідаційного балансу компанії;
закриття банківських рахунків компанії, отримання банківських виписок, анулювання свідоцтв, дозволів, акредитації на митниці, виключення з реєстрів тощо;
проведення перевірки контролюючим органом ДПС або прийняття керівником рішення про недоцільність проведення перевірок;
отримання від податкового органу довідок про відсутність заборгованості по сплаті податків, зборів;
передача до відповідної архівної установи документів, які підлягають тривалому зберіганню;
внесення до ЄДР відомостей про припинення юридичної особи.
Звертаємо увагу суб'єктів підприємницької діяльності, що виконання наведених заходів значно прискорить проведення ліквідаційної процедури відповідно до норм чинного законодавства.
2022 рік – звітний період для Розрахунку загального мінімального податкового зобов'язання
2022 рік є першим звітним періодом для Розрахунку загального мінімального податкового зобов'язання (Закон України від 30.11.2021 № 1914 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень").
Частиною зобов'язань з податку на прибуток підприємств платників податку – власників, орендарів, користувачів земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, є позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов'язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.
Розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання вперше здійснюватиметься за наслідками 2022 року.
Тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов'язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.