21-03-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 21.03.24
.jpg)
Як платнику надсилається повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію?
Повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію, повідомлення щодо дати, з якої анулюється ліцензія, витяг про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру платник податків може переглянути у вкладці «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету.
Відповідно до статтей 2, 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» витяг про внесення місця зберігання спирту етилового, біоетанолу або алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, до Єдиного державного реєстру місць зберігання надається суб’єкту господарювання (у тому числі іноземному суб’єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) в електронному вигляді в порядку, встановленому статтею 42 ПКУ, протягом п’яти календарних днів від дня подання заяви.
Статтею 3 Закону № 481 встановлено, що органом ліцензування автоматично формується та направляється суб’єкту господарювання (у тому числі іноземному суб’єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) в електронній формі засобами електронного зв’язку, зокрема, повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензії на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального – за 90, 75, 60, 45, 30 та за 15 днів до настання терміну сплати чергового платежу за відповідну ліцензію та повідомлення про дату, з якої анулюється ліцензія у разі невнесення чергового платежу за ліцензію, – за 9 днів до настання терміну сплати чергового платежу за відповідну ліцензію.
Згідно зі статтею 15 Закону № 481 повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензії на імпорт, експорт, оптову і роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального автоматично формується та направляється органом ліцензування суб’єкту господарювання (у тому числі іноземному суб’єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв’язку.
Підпунктом 17.1.13 пункту 17.1 статті 17 ПКУ передбачено, що платник податків має право самостійно обирати спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі через Електронний кабінет, якщо інше не встановлено ПКУ.
Порядок функціонування Електронного кабінету визначається наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.08.2017 за № 942/30810.
Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua, а також через вебпортал ДПС.
Доступ до приватної частини Електронного кабінету надається після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua (MobileID та BankID), за допомогою Дія Підпис або «хмарного» кваліфікованого електронного підпису.
Чи нараховуються штрафні санкції при проведенні документальної перевірки під час воєнного стану у разі заниження податкового зобов’язання?
Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання визначені пунктом 123.1 статті 123 ПКУ.
Нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов’язання, у разі виявлення його заниження – на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов’язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПКУ).
У відповідності до вимог пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.
Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов’язань, визначеним статтею 102 ПКУ (пункт 113.1 статті 113 ПКУ).
Абзацами першим, другим і четвертим пункту 102.1 статті 102 ПКУ визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 прим. 2 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання, зокрема, податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39 прим. 2 ПКУ) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
З місцевих податків та/або зборів, за якими передбачено подання річної податкової декларації, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПКУ, має право за результатами перевірки самостійно визначити суму грошових зобов’язань, у разі виявлення ним за результатами перевірки заниження суми визначеного платником податків податкового зобов’язання з цих податків, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати цих податків, визначених відповідними розділами ПКУ.
Грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 статті 102 ПКУ (1095 днів), якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано (підпункт 102.2.1 пункту 102.2 статті 102 ПКУ).
Слід зауважити, що пунктом 52 прим. 2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ було передбачено на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинення перебігу строків давності, передбачених статтею 102 ПКУ.
При цьому дію пункту 52 прим. 2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ було зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Водночас, пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Так, відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Отже, при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов’язання, у разі виявлення його заниження, за результатами документальної перевірки (планової або позапланової) юридичної особи за період, що перевищує 1095 днів (2555 дня – у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 прим. 2 ПКУ), на суму такого заниження за цей період нараховуються штрафні (фінансові) санкції відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПКУ та пеня згідно зі статтею 129 ПКУ.
Водночас, підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про введення воєнного стану в Україні», у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового ППР, суми податкового зобов’язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 01 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов’язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.
Сума податкового зобов’язання, сплаченого у порядку, передбаченому підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, не підлягає оскарженню.
Декларування-2024: Чи необхідно подавати декларацію про доходи громадянину, який у минулому році отримав дохід від продажу легкового автомобіля?
Якщо фізична особа отримала дохід від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, то такий дохід відповідно до пункту 173.2 статті 173 ПКУ не оподатковується податком на доходи фізичних осіб, тобто у фізичної особи не виникає обов’язку щодо сплати податку. Подавати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи у такому випадку не потрібно.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, згідно з підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статтей 172 – 173 ПКУ.
Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об’єктів рухомого майна визначено статтею 173 ПКУ, відповідно до абзацу першого пункту 173.1 якої дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою 5 відсотків, визначеною в пункті 167.2 статті 167 ПКУ.
Згідно з пунктом 173.2 статті 173 ПКУ як виняток із положень пункту 173.1 статті 173 ПКУ, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року другого об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ.
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ.
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу, може бути зменшений на вартість такого об’єкта рухомого майна, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування, відповідно до підрозділу 9 прим. 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.
Відповідно до абзацу третього пункту 173.1 статті 173 ПКУ дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його ринкової вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).
Як оподатковується дохід, отриманий від ломбарду внаслідок реалізації заставленого майна платника за невиконання умов договору?
Протягом строку дії договору основна сума кредиту, отриманого платником податку від ломбарду, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.
Разом з тим, у разі неповернення грошових коштів у вигляді фінансового кредиту у термін, встановлений договором, сума такого кредиту включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується на загальних підставах. При цьому доходом платника податку є також сума різниці, яка розрахована та повернута платнику відповідно до статті 25 Закону № 2654.
Відповідно до пункту 1 статті 30 Закону України від 14 грудня 2021 року № 1953-ІХ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» ломбард – це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів.
Ломбардна операція – це операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою, з отримання коштів від юридичної особи, що є фінансовою установою, згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу (підпункт 14.1.100 пункту 14.1 статті 14 ПКУ.
Поняття «застава» визначено у статті 572 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу», яке включає в себе те, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі, зокрема, договору (пункт 1 статті 574 ЦКУ).
Статтею 575 ЦКУ визначено окремі види застав, зокрема, заклад майна, що передбачає перехід предмета застави у володіння заставодержателя.
Відповідно до статті 20 Закону № 2654 та статті 589 ЦКУ у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
При цьому, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю (стаття 25 Закону № 2654).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПКУ якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено статтею 165 ПКУ.
Водночас, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).
При цьому особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент – для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (підпункт «а» пункту 171.2 статті 171 ПКУ).
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відсотків, визначену у пункті 167.1 статті 167 ПКУ.
Чи потрібно застосовувати РРО у разі продажу продукції власного виробництва та розрахунків у касі підприємства з використанням платіжного терміналу?
Операції, здійснені з використанням платіжного терміналу (POS-терміналу) у безготівковій формі, потребують застосування РРО або ПРРО у встановленому Законом № 265 порядку.
Приймання оплати за продукцію власного виробництва з використанням платіжного терміналу (POS-терміналу) або за реквізитами електронних платіжних засобів потребує обов’язкового застосування РРО або ПРРО.
Пунктом 1 статті 9 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб’єкта господарювання.
Обов’язок застосування РРО або ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначені законодавством, у тому числі, нормами його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.
Законодавство України ототожнює готівкові розрахунки з розрахунками, здійсненими за допомогою POS-терміналів, що проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Застосування РРО або ПРРО залежить не від форми розрахунків, а від способу їх здійснення.