06-02-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 6.02.24
.jpg)
В які терміни та за якою формою громадянин може отримати довідку про подану декларацію про доходи?
Порядок подання фізичними особами – платниками податку на доходи фізичних осіб податкової декларації про майновий стан і доходи встановлений статтею 179 ПКУ, згідно з пунктом 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до ПКУ.
Абзацами першим, другим пункту 179.3 статті 179 ПКУ встановлено, що платники податку – резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до контролюючого органу Декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду.
Контролюючий орган протягом 30 календарних днів після надходження Декларації зобов’язаний перевірити визначене податкове зобов’язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов’язань з цього податку, що подається до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур.
За зверненням платника податку контролюючий орган, до якого було подано Декларацію, видає довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або про відсутність податкових зобов’язань) за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 568 (пункт 179.12 статті 179 ПКУ).
Відповідно до пунктів 2 – 4 Порядку оформлення і видачі довідки про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату або про відсутність податкових зобов’язань), затвердженого Наказом № 568, Довідка видається безоплатно на підставі: заяви платника податків про видачу Довідки за формою, наведеною у додатку до Порядку № 568 та поданої Декларації.
Заява та Декларація подаються платником податків (уповноваженим представником) до контролюючого органу за місцем податкового обліку, а тими платниками податків – фізичними особами (крім самозайнятих осіб), які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання (тимчасово переміщені особи), – до будь-якого контролюючого органу.
Заява складається з обов’язковим посиланням на відповідний пункт ПКУ, яким передбачено видачу контролюючим органом Довідки, та зазначенням найменування підприємства (установи, організації), до якого (якої) Довідку буде подано платником податків.
Заяву за вибором платника податку може бути подано засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених розділом II ПКУ.
При цьому, згідно з пунктом 42 прим. 1.2 статті 42 прим. 1 розділу ІІ ПКУ Електронний кабінет та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема, подання заяв.
Меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабiнету дозволяє надіслати лист (заяву тощо) до відповідного органу ДПС. Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через вебпортал ДПС.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 568 Довідка видається контролюючим органом за місцем податкового обліку:
платникам податків, які звернулися відповідно до пункту 179.12 статті 179 ПКУ, – протягом десяти календарних днів з дати отримання Заяви;
платникам податку – резидентам, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання та які звернулися відповідно до пункту 179.3 статті 179 ПКУ, – протягом тридцяти календарних днів після надходження Декларації та сплати належної суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору.
Довідка видається у паперовій та/або електронній формах. Довідку у паперовій формі отримує безпосередньо платник податків (уповноважений представник) за місцем податкового обліку, а тим платникам податків – фізичним особам (крім самозайнятих осіб), які тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання (тимчасово переміщені особи), – контролюючим органом, до якого подано Заяву, за умови підтвердження задекларованих у Декларації сум.
Довідка в електронній формі видається з дотриманням вимог, встановлених розділом II ПКУ.
Для фізичних осіб – платників податку – резидентів, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, Довідка дійсна протягом 60 календарних днів з дати її видачі за наявності документа, що посвідчує особу (пункт 9 Порядку № 568).
Відповідно до примітки першої до Довідки, така Довідка видається за відсутності заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору (для платників податку, визначених пунктом 179.3 статті 179 ПКУ).
Порядок видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку – резидентом, який виїжджає за кордон на постійне місце проживання, та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1243.
Форму Декларації, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1243 Декларація подається за три останні звітні податкові періоди (у разі наявності невиконаного обов’язку з подання) та за звітний період поточного року (з початку поточного року до строку, на який припадає день подання такої Декларації).
Протягом 30 календарних днів з дня отримання Декларації контролюючий орган зобов’язаний визначити податкове зобов’язання платника податку та надіслати йому податкове повідомлення, а у разі відсутності податкових зобов’язань – видати Довідку платнику податку.
Платник податку зобов’язаний у порядку, передбаченому ПКУ, сплатити визначену у податковому повідомленні суму податкового зобов’язання, включаючи пеню та штрафні санкції (у разі наявності) (пункт 3 Порядку № 1243).
Довідка засвідчується підписом начальника контролюючого органу і скріплюється печаткою (пункт 4 Порядку № 1243).
Відповідно до абзацу п’ятого пункту 6 Порядку № 568 у разі неподання платником податку Декларації та/або за наявності невиконаних зобов’язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору (для платників податку – резидентів, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання) контролюючий орган надає заявнику вмотивовану відповідь щодо відмови в наданні Довідки у терміни, зазначені у пункті 7 Порядку № 568.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 568 Довідка заповнюється з дотриманням таких вимог:
- у загальній частині зазначаються: найменування контролюючого органу, який видає Довідку, дата та номер Довідки; реєстраційний номер облікової картки платника податків/серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); прізвище, ім’я, по батькові платника податків (згідно з даними Декларації); звітний податковий період (календарний рік), за який подано Декларацію (зазначається арабськими цифрами);
- у рядку 01 зазначається сума доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, але не виключно: заробітна плата, дохід відповідно до умов договору цивільно-правового характеру, іноземні доходи, доходи від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого та/або рухомого майна, дохід від надання майна в лізинг тощо, інвестиційний прибуток, вартість успадкованого чи отриманого у дарунок майна, інші доходи, доходи фізичних осіб-підприємців та доходи, отримані фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність;
- у рядку 02 зазначаються доходи, отримані з джерел за межами України;
- у рядку 03 зазначається сума доходів, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу;
- у рядку 04 зазначається загальна сума річного доходу (р. 01 + р. 03), що має дорівнювати загальній сумі річного доходу;
- у рядку 05 зазначається загальна сума податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, визначених платником податку до сплати самостійно;
- інформація про повноту сплати або про відсутність податкових зобов’язань за даними поданої Декларації зазначається у Довідці станом на момент її формування.
До якого податкового органу платник подає декларацію з податку на прибуток та сплачує його у разі зміни місцезнаходження?
Платник податку на прибуток у разі зміни місцезнаходження платника податків, пов’язаної зі зміною контролюючого органу, подає Декларацію та сплачує податок на прибуток за попереднім місцезнаходженням до закінчення поточного бюджетного періоду (календарного року).
У разі зміни місцезнаходження платника податків, пов’язаної зі зміною контролюючого органу неприбутковою організацією, подання Звіту здійснюється за новим місцезнаходженням після взяття на облік в контролюючому органі за новим місцезнаходженням.
Згідно з пункту 137.4 статті 137 ПКУ податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 статті 137 ПКУ, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, крім, зокрема, виробників сільськогосподарської продукції, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 01 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року.
Пунктом 137.5 статті 137 ПКУ визначено, що річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку, зокрема:
а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;
б) виробників сільськогосподарської продукції;
в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний період, не перевищує 40 млн. гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Для неприбуткових організацій, які відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 ПКУ та внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, встановлюється річний податковий (звітний) період, крім випадків, передбачених підпунктом 133.4.3 пункту 133.4 статті 133 ПКУ (підпункт 133.4.7 пункту 133.4 статті 133 ПКУ).
Відповідно до частини восьмої статті 45 Бюджетного кодексу у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством загальнодержавних податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.
Порядок внесення змін до облікових даних платників податків, зокрема у випадку зміни місцезнаходження визначені статтею 66 ПКУ. Відповідно до пункту 66.1 статті 66 ПКУ підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є, зокрема, інформація органів державної реєстрації, документально підтверджена інформація, що надається платниками податків.
У разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків (пункт 66.3 статті 66 ПКУ).
Порядок зміни контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, території територіальної громади або ДПІ обслуговування регламентується нормами розділу X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.
Відповідно до пункту 10.13 розділу Х Порядку № 1588 платник податків, який згідно з пунктом 10.2 розділу Х Порядку № 1588 має сплачувати за попереднім місцезнаходженням податки і збори, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцеві податки і збори, після взяття на облік в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) обліковується до кінця бюджетного періоду (календарного року) в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) із відповідною ознакою.
Пунктом 10.8 Порядку № 1588 визначено, що у разі отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань даних про зміну місцезнаходження платника податків, пов’язану зі зміною контролюючого органу, контролюючий орган, в якому платник податків перебуває за основним місцем обліку, вносить зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб та передає до Єдиного державного реєстру відомості із зазначенням: дати внесення таких даних до відомчого реєстру, дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платник податків перебуває на обліку, та терміну, до якого платник податків перебуває на обліку у контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням, що відповідає даті спливу одного місяця після отримання зазначеним контролюючим органом даних про зміну місцезнаходження платника податків.
Пунктом 10.2 Порядку № 1588 визначено, що у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством загальнодержавних податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків і зборів здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.
Якщо внаслідок зміни місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи- підприємця змінюється територія територіальної громади, такий платник податків обліковується:
із визначенням кодів територій територіальної громади згідно з КАТОТТГ за попереднім та новим місцезнаходженням платника податків;
до закінчення бюджетного періоду з ознакою щодо сплати за попереднім місцезнаходженням податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків і зборів.
Така ознака не встановлюється стосовно:
юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій;
платників податків, включених до реєстру платників податків – нерезидентів;
фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність;
відокремлених підрозділів юридичних осіб (резидентів та нерезидентів).
Яку адресу необхідно зазначити у фіскальному чеку платнику, який здійснює торгівлю на ринках, ярмарках по всій Україні?
Обов’язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги) визначені пунктом 2 розділу II Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 із змінами та доповненнями, яким передбачено, що у фіскальному чеку зазначаються обов’язкові реквізити, зокрема, адреса господарської одиниці (рядок 3).
У випадку здійснення суб’єктом господарювання торгівлі на ринках, ярмарках по всій території України, в розташованих на їх території магазинів, кіосків, палаток, павільйонів, приміщень контейнерного типу без використання авто та укладання відповідних договорів оренди, адресою та місцем проведення господарської діяльності, яку необхідно зазначити у рядку 3 фіскального чеку, є місце його реєстрації та обліку в контролюючому органі (квартира, офіс, тощо).
Чи зобов’язані ФОП вести облік товарних запасів при наданні медичних послуг у разі використання лікарських засобів?
Фізичні особи-підприємці, у тому числі платники єдиного податку другої – третьої груп, не зобов’язані вести облік товарних запасів здійснюючи діяльність виключно з надання медичних послуг.
Разом з тим, при наданні медичних послуг та продажу лікарських засобів та/або виробів медичного призначення, окремо від надання медичних послуг, облік товарних запасів здійснюється фізичними особами-підприємцями, у тому числі платники єдиного податку другої – третьої груп, відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496.
Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 296.1 статті 296 ПКУ фізичні особи-підприємці на загальній системі та фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку, які є платниками податку на додану вартість, зобов’язані вести облік доходів і витрат за типовими формами та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді.
Вимоги пункту 296.1 статті 296 ПКУ не застосовуються платниками єдиного податку третьої групи – електронними резидентами (е-резидентами).
Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб’єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів, які на момент перевірки знаходяться у місті продажу (господарському об’єкті)).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496, визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону № 265 зобов’язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об’єкті) такого підприємця.
Облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід’ємною частиною такого обліку (пункт 1 розділу II Порядку № 496).
Медична послуга, як правило включає в себе консультацію лікаря, обстеження, діагностику, лікування, хірургічну процедуру, реабілітацію, профілактичні заходи та інші медичні дії, що зазвичай передбачають використання лікарських засобів та/або виробів медичного призначення в єдиному циклі.
Як в графах 3а та 3 додатка 4ДФ до Розрахунку відобразити суму, сплачену роботодавцем за навчання працівника?
В додатку 4ДФ до Розрахунку сума, сплачена за навчання працівника, відображається однією сумою за звітний місяць, в якому проведено нарахування.
Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПКУ особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Порядок заповнення та подання податковими агентами Розрахунку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4.
Відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку в додаток 4ДФ до Розрахунку у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний період місяць) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу, наведений у розділі 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» (додаток 2 до Порядку).
У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.
Нарахований дохід відображається повністю, без вирахування податку на доходи фізичних осіб, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, суми податкової соціальної пільги за її наявності та військового збору (у періоді його справляння);
у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.
Заробітна плата, що виплачується у встановлені терміни в наступному місяці, має бути відображена в 4ДФ за той період, у який входить попередній місяць, за який заробітну плату було нараховано. Наприклад, у додатку 4ДФ до Розрахунку за січень відображається заробітна плата, яка нарахована у січні та виплачена в лютому, за лютий (нарахована у лютому та виплачена в березні), за березень (нарахована в березні та виплачена у квітні).