09-08-2023 | категорія: Новини

ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 9.08.23

Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» передбачено відновлення з першого жовтня 2023 року застосування штрафних санкцій за порушення порядку застосування РРО та ПРРО.

Коментуючи для регіональних медіа актуальні новації законодавства, керівник Головного управління ДПС у Запорізькій області Руслан Рачинський, зауважив, що згідно із Законом України №1017-ІХ від 01.12.2020 року застосування реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні готівкових розрахунків з 1 січня 2022 року є обов’язковим для усіх суб’єктів господарювання, за винятком спрощенців першої групи. 

Однак, у зв’язку із повномасштабним вторгненням рф на територію України, з 1 січня 2022 до 1 жовтня 2023 року фінансові  санкції за відсутність касових апаратів не застосовуються до усіх торгівців, окрім тих, що здійснюють продаж підакцизних товарів, валютних цінностей або ж працюють у сфері азартних ігор.

 

Законом №3219, який набув чинності першого серпня 2023 року, відновлюється відповідальність бізнесу за непроведення фіскалізації. При цьому керівник податкової служби регіону наголосив, що ставки штрафних санкцій для окремих груп платників дещо знижені. 

Отже, з першого жовтня усі суб’єкти господарювання на загальній системі оподаткування, платники єдиного податку, які є платниками ПДВ, а також ті платники єдиного податку, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів, продають технічно складні побутові товари, лікарські засоби, вироби медичного призначення і ювелірні вироби, за порушення у сфері РРО сплачуватимуть штрафи у повному обсязі:

100% вартості товару, реалізованої послуги при першому порушенні та

150% – при кожному наступному порушенні.

Для ФОП, які працюють на єдиному податку ІІ та ІІІ групи за ставкою 5%, а також IV групи, які не торгують товарами з переліченої «ризикової» групи (підакцизна продукція, технічно складні побутові пристрої, лікарські засоби, вироби медичного призначення, ювелірні вироби), встановлені знижені розміри штрафних санкцій:

25% вартості реалізованих із порушенням товарів – за перше порушення;

50% вартості проданих з порушенням товарів (робіт, послуг) за кожне наступне. 

Такий розмір штрафних санкцій діятиме до 31 липня 2025 року, але не пізніше, ніж до дати припинення або скасування воєнного стану.

Також Руслан Рачинський наголосив, що Законом №3219 передбачена відсутність відповідальності за порушення у застосуванні РРО для платників, які провадять діяльність на прифронтових територіях чи територіях можливих бойових дій, крім реалізації підакцизних товарів. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

 

 

Чи може платник подати уточнюючу звітність після отримання копії наказу про проведення планової документальної перевірки, але у день початку перевірки?

Платник податку може подати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом до дати початку проведення перевірки, яка вказана в копії наказу про проведення документальної планової перевірки та письмовому повідомленні про проведення перевірки.

Пунктом 50.2 статті 50 ПКУ визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 ПКУ.

Відповідно до абзацу третього пункту 50.1 статті 50 ПКУ у разі якщо показники оприлюдненої разом з аудиторським звітом річної фінансової звітності зазнали змін порівняно з показниками звіту про фінансовий стан (баланс) та звіту про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіту про фінансові результати), що подаються разом з податковою декларацією згідно з абзацом другим пункту 46.2 статті 46 ПКУ, та такі зміни вплинули на показники раніше поданої річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний податковий (звітний) період, платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають уточнюючий розрахунок до річної податкової декларації у строк не пізніше 10 червня року наступного за звітним.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПКУ про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

 

 

Які платники єдиного податку можуть бути платниками ПДВ?

Платниками ПДВ можуть бути фізичні та юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи, які обрали ставку єдиного податку у розмірі 3 відсотки доходу, а також сільськогосподарські товаровиробники - платники єдиного податку четвертої групи.

Для цілей оподаткування ПДВ відповідно до пункту 180.1 статті 180  ПКУ платником податку, зокрема, є будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи (пункт 181.1 статті 181 ПКУ).

Застосування спрощеної системи оподаткування регламентовано главою 1 розділу XIV ПКУ.

Статтею 297 ПКУ, зокрема передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім ПДВ, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 ПКУ, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.

Згідно з пунктом 293.3 статті 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

     3 відсотка доходу – у разі сплати ПДВ згідно з ПКУ;

     5 відсотків доходу – у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Ставка єдиного податку, визначена для третьої групи у розмірі 3 відсотки, може бути обрана:

     а) суб’єктом господарювання, який зареєстрований платником ПДВ відповідно до розділу V ПКУ, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування;

     б) платником єдиного податку третьої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, у разі добровільної зміни ставки єдиного податку;

     в) суб’єктом господарювання, який не зареєстрований платником ПДВ, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку шляхом реєстрації платником ПДВ відповідно до розділу V ПКУ (пункт 293.8 статті 293 ПКУ).

 

 

Чи є платником екологічного податку суб'єкт господарювання, який  уклав договір на утилізацію відходів, але на кінець періоду такі відходи не передані на утилізацію?

Суб’єкт господарювання, який має дозвіл на розміщення відходів, укладений договір на їх видалення чи утилізацію, однак на кінець звітного періоду (кварталу) не передає такі відходи на видалення чи утилізацію, то він не є платником екологічного податку за умови, що такий договір укладено з підприємством, яке має дозвільні документи на поводження з відходами, що передаються йому на утилізацію чи постійне перебування або захоронення у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах, відповідно до встановлених в договорі термінів.

Разом з тим, суб’єкт господарювання, який має дозвіл на розміщення відходів, а також укладений договір на видалення чи утилізацію відходів, інших ніж визначено дозволом, то такий суб’єкт господарювання є платником екологічного податку в частині відходів, які не визначені договором.

Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).

Об’єктом та базою оподаткування екологічного податку, що справляється за розміщення відходів, є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (підпункт 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 ПКУ).

Суб’єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об’єктах) виключно відходи як вторинну сировину, не є платниками податку за розміщення відходів (пункт 240.5 статті 240 ПКУ).

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» відходи – це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Розміщення відходів – постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (підпункт 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

При цьому «відведені місця чи об’єкти» – це місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (абзац шістнадцятий статті 1 Закону № 187).

Суб’єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об’єкт поводження з небезпечними відходами, зобов’язаний мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб’єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами) (абзац шостий частини третьої статті 34 Закону № 198).

Відходи є об’єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом (стаття 8 Закону № 187).

 

 

ЗАКОН № 3219: З 1 серпня відновлено строки надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій

У зв’язку із змінами, запровадженими Законом України від 30 червня 2023 року №3219 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» з 1 серпня 2023 року відновлено строки надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.

Так, з цієї дати для платників податків та контролюючих органів відновлено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема: строки надання  індивідуальних податкових консультацій, розгляду скарг платників податків, надання платниками податків відповідей на запити контролюючих органів (п.п.69.9, п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, п.52-8 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

 

ГУ ДПС у Запорізькій області