04-10-2016 | категорія: Новини

ГУ ДФС Украины сообщает от 04.10.2016 года

Підприємець, що здає в оренду нежитлове приміщення понад 300 кв. м, не може перебувати на спрощеній системі оподаткування

Фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів, не можуть бути платниками єдиного податку.

     

Отже, фізична особа – підприємець, яка здає в оренду нежитлове приміщення (споруду, будівлю) понад 300 кв. метрів, не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Також спрощена система оподаткування не застосовується, якщо здається в оренду частина нежитлового приміщення до 300 кв. м, а інша його частина безоплатно передається в оренду (користування).

Зазначена норма передбачена пп. 291.5.3 ст. 291 Податкового кодексу України.

Визначення великих платників податків

Великий платник податків - це юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує 500 млн. грн. або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує 12 млн. грн.

Зазначена норма визначена пп. 14.1.24 ст. 14 Податкового кодексу України.

У разі несвоєчасної сплати (перерахування) податків фіскальним органом проводиться камеральна перевірка

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування ПДВ, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Під час перевірки з’ясовуються, зокрема питання щодо своєчасності подання платником податків податкової декларації (розрахунку), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету належних сум податків (зборів) до бюджету.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків.

Таким чином, у разі несвоєчасної сплати (перерахування) суб’єктом господарювання до бюджету належних сум податків (зборів), контролюючим органом проводиться камеральна перевірка та за її результатами складається акт у двох примірниках, який після реєстрації його у контролюючому органі вручається (надсилається) для підписання платнику податків протягом трьох робочих днів.

Зазначена норма передбачена п.п. 75.1.1 ст. 75 та п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України.

Юридична особа при нарахуванні фізичній особі орендної плати утримує податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 1,5%.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку –фізичної особи включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування).

Податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше, ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Такі доходи оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%.

Отже, юридична особа (орендар) при нарахуванні (виплаті) фізичній особі (орендодавцю) доходу у вигляді орендної плати повинна утримати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовий збір за ставкою 1,5%.

Зазначена норма визначена пп. 164.2.5 ст. 164, пп. 170.1.1, пп. 170.1.4 ст. 170 та пп. 1.2 п. 16 1 підр.10 розд. XX Податкового кодексу України.

Оподаткування податком на доходи фізичних осіб дивідендів

Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

 Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Дивіденди остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку.

Ставка податку встановлена у розмірі 18% - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування.

Ставка податку у розмірі 5% встановлена для дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Таким чином, дивіденди оподатковуються за ставками 5 або 18 відсотків, залежно від того, чи є податковий агент платником податку на прибуток підприємств.

Крім того, дивіденди, нараховані на користь фізичних осіб за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюється з метою оподаткування до виплати заробітної плати оподаткуванням за ставкою 18%.

Зазначена норма передбачена п.п. 167.5.1, п.п. 167.5.2 ст. 167 та п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України.

При продажу квартири отриманої у спадщину, умова щодо її перебування у власності понад три роки, не розповсюджується

Дохід, отриманий фізичною особою від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року квартири, за умови її перебування у власності понад три роки, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

При цьому, умова щодо перебування квартири у власності понад три роки не розповсюджується на майно, отримане у спадщину.

Тобто, дохід від операцій з продажу не частіше одного разу на рік квартири, яка перебувала у власності фізичної особи менше 3-х років, але була одержана нею у спадщину, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

У разі продажу протягом звітного податкового року більш як однієї квартири, отриманої у спадщину, одержаний дохід буде оподатковуватися за ставкою 5%.

Зазначена норма визначена п. 172.2 ст. 172 та п. 167.2 ст. 167 Податкового кодексу України.

Спадщина від фізичної особи не члена сім’ї першого ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5%

Вартість будь - якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою 5%.

Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені.

Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Отже, фізичні особи – резиденти, які отримують спадщину від фізичної особи – резидента, але не відносяться до членів сім’ї першого ступеня споріднення, сплачують податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5% від вартості будь-якої спадщини та військовий збір за ставкою 1,5%.

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Такий спадкоємець до 1 травня року, що настає за звітним, подає річну податкову декларацію до контролюючого органу, де перебуває на обліку, в якій відображає зазначений дохід.

Фізична особа зобов’язана до 1 серпня, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Зазначена норма визначена пп. 14.1.263 ст. 14; п.п. 174.2.2, п. 174.3 ст. 174 та п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України.

Спадщина у вигляді грошових заощаджень, поміщених до 02.01.1992 в Ощадний банк СРСР, оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб

Грошові заощадження, поміщені до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 - 1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

Отже, грошові заощадження, поміщені до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, отримані у вигляді спадщини від фізичної особи - резидента, незалежно від ступеня спорідненості зі спадкодавцем, оподатковуються у спадкоємця за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

Зазначена норма визначена пп.«в» пп.174.2.1 ст.174 Податкового кодексу України.

Податок на нерухоме майно, не врахований у зменшення податку на прибуток підприємств, не переноситься на наступні звітні періоди
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відноситься до адміністративних витрат та враховується платником податку на прибуток при визначенні фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку).
Податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку на прибуток, зменшується на суму нарахованого за звітний період податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об’єктів нежитлової нерухомості.
Якщо платник податку на прибуток у звітному періоді не отримав прибутку, або сума податку на прибуток менша за суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, залишок суми такого податку, не врахований у зменшення податку на прибуток поточного періоду, не переноситься на зменшення податку на прибуток наступних податкових (звітних) періодів.

Зазначена норма визначена п. 18 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 № 318 та п. 137.6 ст. 137 Податкового кодексу України.

Будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, що використовуються не за призначенням, оподатковуються податком на нерухоме майно на загальних підставах

Об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно.

Отже, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, що використовуються ними для виробництва сільськогосподарської продукції та/або розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах та її переробки на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах.

Будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, що використовуються не за призначенням, оподатковуються на загальних підставах.

Зазначена норма визначена п.п. 14.1.235 ст. 14 та п.п. 266.2.2 «ж» ст. 266 Податкового кодексу України.

У разі наявності договору на видалення та утилізацію відходів, суб’єкти господарювання не є платниками екологічного податку

Платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).  

Розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Отже, суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо) до їх передачі на утилізацію та захоронення, не є платниками екологічного податку за умови наявності у них договору на видалення та утилізацію відходів з суб’єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо).

У разі відсутності договору на видалення та утилізацію відходів, в якому визначаються терміни передачі відходів на утилізацію та захоронення, суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, визначаються як платники екологічного податку.

Зазначена норма передбачена пп.14.1.223 ст.14 та пп. 240.1.3 ст. 240 Податкового кодексу України.

Внесення підприємцем майна до статутного фонду юридичної особи є об`єктом оподаткування ПДВ

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України.

Постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі, зокрема, обмін.

Отже, якщо фізична особа здійснює підприємницьку діяльність та є зареєстрованою платником ПДВ, то операція із внесення такою особою рухомого або нерухомого майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права є об’єктом оподаткування ПДВ.

Зазначена норма передбачена пп. 14.1.191 ст. 14 та пп. 185.1«а» ст. 185 Податкового кодексу України.

Внесення грошових коштів до статутного фонду підприємства не є об`єктом оподаткування ПДВ

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 Податкового кодексу України.

При цьому, не є об’єктом оподаткування ПДВ, зокрема, операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, НБУ, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах.

Отже, операція з внесення грошових коштів до статутного фонду підприємства в обмін на корпоративні права (частки у статутному фонді) не підпадає під об’єкт оподаткування ПДВ, за умови, що такі кошти підтверджені відповідними статутними та розрахунковими документами.

Зазначена норма передбачена п. 185.1 ст. 185 та пп. 196.1.1 ст.196 Податкового кодексу України.

При виявленні під час інвентаризації недостач товарів, основних засобів нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ

У разі якщо товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника ПДВ, то такий платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту.

Отже, якщо при інвентаризації платником податку встановлений факт недостачі товарів, основних засобів, при придбанні яких був сформований податковий кредит, то у зв’язку з тим, що такі товари, основні засоби використані не у господарській діяльності, платник ПДВ повинен нарахувати податкові зобов’язання, незалежно від того чи встановлено винних осіб та чи стягуються з таких осіб втрати.

При цьому відшкодування заподіяних втрат винними особами, не призводить до додаткового виникнення податкових зобов’язань з ПДВ.

Зазначена норма передбачена п. 198.5 «г» ст. 198 Податкового кодексу України.

Оподаткування доходів від здійснення незалежної професійної діяльності

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Платники податку на доходи фізичних осіб податкові декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, подають до 1 травня року, що настає за звітним.

Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою18%.

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Отже фізичні особи – які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року до 01 травня року, що настає за звітним та сплачують суму податкового зобов’язання, зазначену в декларації, до 1 серпня року, що настає за звітним.

Самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, заповнює та подає додаток Ф4 «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою» разом з декларацією про майновий стан і доходи, незалежно від результатів провадження незалежної професійної недіяльності.

Якщо протягом звітного періоду дохід від незалежної професійної діяльності не отримувався, то відповідні рядки додатку та декларації прокреслюються.

Зазначена норма передбачена пп. 14.1.226 ст. 14; пп. 49.18.4 ст. 49 та п. 178.2 п.178.4, п.178.7 ст. 178 Податкового кодексу України.

ГУ ДФС у Запорізькій області