01-02-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 1.02.24
.jpg)
Чи потрібно подати декларацію громадянину, який отримав дохід від продажу вантажного автомобіля, якщо ПДФО був сплачений під час оформлення договору відчуження через товарну біржу?
Фізична особа – резидент (продавець) під час оформлення договору відчуження іншій фізичній особі рухомого майна у вигляді вантажного автомобіля в органі, який здійснює реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів або через товарну біржу, зобов’язана самостійно сплатити до бюджету за своєю податковою адресою податок на доходи фізичних осіб з доходу від продажу такого майна та подати Декларацію за відповідний звітний рік до 1 травня року, що настає за звітним.
Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну рухомого майна визначено статтею 173 ПКУ.
Так, згідно з пунктом 173.1 статті 173 ПКУ дохід платника податку від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ, тобто 5 відсотків від розміру отриманого доходу.
Дохід від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об’єкта, визначеної згідно із законом.
Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його ринкової вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).
Як виняток із положень пункту 173.1 статті 173 ПКУ, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню (абзац перший пункту 173.2 статті 173 ПКУ).
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року другого об’єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ (абзац другий пункту 173.2 статті 173 ПКУ).
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ (абзац третій пункту 173.2 статті 173 ПКУ).
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда або іншого транспортного засобу, може бути зменшений на вартість такого об’єкта рухомого майна, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового спеціального добровільного декларування, відповідно до підрозділу 9 прим. 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (абзац четвертий пункту 173.2 статті 173 ПКУ).
Абзацом другим пункту 173.3 статті 173 ПКУ передбачено, що у разі, зокрема, укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладання договору зобов’язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого майна.
Відповідно до абзацу шостого пункту 173.4 статті 173 ПКУ під час проведення операцій з відчуження об’єктів рухомого майна в порядку, передбаченому статтею 173 ПКУ суб’єкт господарювання, який надає послуги з укладення біржових угод або бере участь в їх укладенні за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, щокварталу подає до контролюючого органу інформацію про такі угоди, включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку, в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку.
Органи, у присутності посадових осіб яких між фізичними особами здійснюються укладення та оформлення договорів купівлі-продажу (міни, поставки), а також інших договорів, здійснюють у встановленому законом порядку реєстрацію таких транспортних засобів за наявності оціночної або середньоринкової вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, обчисленого в установленому ПКУ порядку, та щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про такі договори (угоди), включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку, в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку (абзац сьомий пункту 173.4 статті 173 ПКУ).
Для цілей пункту 173.4 статті 173 ПКУ платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банки, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей (абзац восьмий пункту 173.4 статті 173 ПКУ).
У разі ухвалення судом, третейським судом рішення про зміну власника та перехід права власності на рухоме майно сума податку визначається та самостійно сплачується через банки, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей особою, у власності якої перебував об’єкт рухомого майна, відчужений за таким рішенням, на підставі відображення ним доходу від такого відчуження у складі загального річного оподатковуваного доходу.
Фізична особа (продавець) у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу рухомого майна з іншою фізичною особою є відповідальною згідно з вимогами розділу IV ПКУ за нарахування та утримання податку та сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету за місцем нотаріального посвідчення таких договорів, а в інших випадках – сплачує (перераховує) податок до відповідного бюджету за своєю податковою адресою (підпункти «б» та «в» підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168 ПКУ).
При цьому податковою адресою платника податків – фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в контролюючому органі (пункт 45.1 статті 45 ПКУ).
Водночас, порядок подання річної податкової декларації про майновий стан і доходи визначено статтею 179 ПКУ, згідно з абзацом четвертим пункту 179.2 статті 179 якого обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, крім випадків, коли подання Декларації прямо передбачено ПКУ, якщо такий платник податку отримував, зокрема, доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до ПКУ не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до розділу IV ПКУ.
Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV ПКУ (підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПКУ).
Як заповнюється акцизна накладна при відвантаженні пального з акцизного складу, що не є місцем роздрібної торгівлі, до транспорту, який не є акцизним складом пересувним, та належить отримувачу пального –неплатнику акцизного податку?
Акцизна накладна заповнюється за формою та відповідно до Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового затверджений наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2020 № 729.
При здійсненні операції з відвантаження пального з акцизного складу, який не є місцем роздрібної торгівлі пальним, до транспортного засобу, який не є акцизним складом пересувним, та належить отримувачу пального – суб’єкту господарювання – неплатнику акцизного податку, акцизна накладна складається у одному примірнику.
При цьому, у верхній лівій частині такої акцизної накладної зазначається, зокрема:
– у полі «Коди операцій для складання в одному примірнику» – цифра «3» (реалізація пального суб’єкту господарювання – неплатнику);
– у полі «Умови оподаткування» – цифра «0»;
– у полі «Напрям використання» – напрям «0».
У верхній правій частині акцизної накладної у полі «Примірник» зазначаються цифри «1» (номер примірника) та «1» (кількість примірників).
У рядку «Особа, що реалізує пальне» зазначаються реквізити особи, що реалізує пальне, а у рядку «Особа - отримувач пального» зазначаються реквізити суб’єкта господарювання – отримувача пального.
У рядках «Акцизний склад/пересувний акцизний склад, з якого фізично відвантажене (отримане) пальне» – зазначаються реквізити акцизного складу та/або акцизного складу пересувного, з якого фізично відвантажене (відпущене) пальне, а реквізити акцизного складу/акцизного складу пересувного, на який фізично відвантажене (отримане) пальне, у відповідних рядках документа не зазначаються.
До рядка «Адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб’єкт господарювання – неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки» вносяться такі дані – код території згідно з п’ятим (за наявності) або четвертим рівнем Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, область, район, населений пункт, вулиця, номер будинку (пункт 34 розділу ІІ Порядку № 729).
У клітинках акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, що не заповнюються, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються, крім рядків у верхній лівій частині документа, в яких відповідно до форми такого документа може бути внесена цифра «0» (пункт 12 розділу І Порядку № 729).
Як надсилаються через Електронний кабінет від податкових органів копії наказів про проведення перевірок, ППР в електронній формі та яка дата є датою вручення платнику таких документів?
Згідно з абзацами першим і тринадцятим пункту 42 прим. 1.2 статті 42 прим. 1 ПКУ Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема, отримання платниками податків копій наказів про проведення перевірок, повідомлень про проведення перевірок, актів (довідок) перевірок, відповідних запитів та інших документів, складених у зв’язку з проведенням та за результатами перевірок і звірок, передбачених ПКУ, а також у зв’язку з розглядом заперечень платників податків до результатів перевірок та/або пояснень платника податків.
Пунктом 42.1 статті 42 ПКУ визначено, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу, і відображатися в Електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 ПКУ, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 ПКУ).
Платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в Електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому пункту 42.4 статті 42 ПКУ, які подали заяву про бажання отримувати документ через Електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів № 851 та № 2155 шляхом надіслання документа в Електронний кабінет.
Документ надісланий контролюючим органом в Електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів № 851 та № 2155 та є доступним в Електронному кабінеті.
Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з Електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем (абзац четвертий пункту 42.4 статті 42 ПКУ).
У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в Електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з Електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків/фінансового агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків/фінансовому агенту (його представнику).
При цьому строк доставки документа в Електронний кабінет, визначений абзацом п’ятим пункту 42.4 статті 42 ПКУ, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного ПКУ.
Заява про бажання отримувати документ через Електронний кабінет надсилається за ідентифікаторами форм F1391602 (для фізичних осіб) та J1391602 (для юридичних осіб).
Платник податків один раз протягом року може надіслати контролюючому органу через Електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через Електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через Електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документ через Електронний кабінет (абзац сьомий пункту 42.4 статті 42 ПКУ).
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ (пункт 58.3 статті 58 ПКУ).
Форма та порядок надіслання ППР визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац перший пункту 58.2 статті 58 ПКУ).
З урахуванням підпункту 3 пункту 3 розділу III Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, надсилання ППР платникам податків в електронній формі здійснюється починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем впровадження у роботу відповідного програмного забезпечення.
Контролюючий орган засобами електронного зв’язку в електронній формі надсилає в Електронний кабінет платнику податків копії наказів про проведення перевірок, повідомлення про проведення перевірок, акти (довідки) перевірок, відповідні запити та інші документи, складені у зв’язку з проведенням та за результатами перевірок і звірок, ППР, які є доступними для платника податків у вкладці «Вхідні» меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету.
Чи можуть батьки новонародженої дитини отримати РНОКПП без подання документів до податкового органу?
Згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 року № 691 «Про реалізацію експериментального проекту щодо створення сприятливих умов для реалізації прав дитини», та від 11 серпня 2023 року № 853 «Деякі питання надання комплексної електронної публічної послуги «єМалятко»» надано можливість:
в межах комплексної послуги «єМалятко» батькам новонародженої дитини за їх бажанням під час державної реєстрації народження дитини одночасно здійснити реєстрацію її у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків;
фізичним особам, віком від 14 до 18 років, під час оформлення паспорта громадянина України вперше за їх бажанням одночасно зареєструватися у ДРФО платником податків.
Відповідно до пункту 1 розділу ХІV Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 за бажанням батьків дитини чи одного з них реєстрація дитини у ДРФО може здійснюватися під час державної реєстрації її народження в межах надання комплексної електронної публічної послуги «єМалятко» відповідно до Порядку надання комплексної електронної публічної послуги «єМалятко», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2023 року № 853.
У такому разі Облікова картка фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР не заповнюється, а реєстрація здійснюється на підставі відомостей, що містяться у заяві про державну реєстрацію народження, в обсязі, необхідному для проведення реєстрації, отриманих у порядку інформаційної взаємодії з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Відомості про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО передаються до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та відображаються у відповідному актовому записі та свідоцтві про народження.
Після внесення до свідоцтва про народження реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО Міністерство юстиції України направляє до Державної податкової служби України відомості про такий документ, а також відомості про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), для внесення інформації до ДРФО.
Пунктом 2 розділу ХІV Положення № 822 визначено, що особа, віком від 14 до 18 років, яка має зареєстроване місце проживання та яка не зареєстрована у ДРФО, під час оформлення паспорта у формі картки вперше може, за її бажанням, одночасно зареєструватися у ДРФО за реєстраційним номером облікової картки платника податків з його відображенням надалі у паспорті у формі картки. Така реєстрація проводиться відповідно до Постанови № 691.
У такому разі Облікова картка за ф. № 1ДР не заповнюється, а реєстрація здійснюється на підставі відомостей, що містяться у заяві-анкеті, яка подається під час оформлення паспорта громадянина України. Дані, необхідні для проведення реєстрації, у цьому випадку направляються до ДРФО у порядку інформаційної взаємодії.
Після реєстрації фізичної особи у ДРФО ДПС надсилає Державній міграційній службі України реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО для його внесення до паспорта у формі картки. У разі якщо за даними ДПС буде встановлено, що особа раніше вже була зареєстрована в ДРФО та дані про особу, які надійшли від ДМС для проведення реєстрації, збігаються з даними про особу, наявними в ДРФО, ДПС направляє ДМС інформацію про такий реєстраційний номер облікової картки платника податків. У разі якщо за даними ДПС буде встановлено, що особа раніше вже була зареєстрована в ДРФО та дані про особу, які надійшли від ДМС для проведення реєстрації, відрізняються від даних про особу, наявних у ДРФО, ДПС направляє у відповідь повідомлення про необхідність звернення до контролюючого органу для реєстрації платником податків або внесення змін до ДРФО.
Після внесення до паспорта у формі картки реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО ДМС направляє до ДПС відомості про паспорт (номер паспорта, орган, що його видав, дата видачі паспорта), унікальний номер запису в Реєстрі, для внесення такої інформації до ДРФО.
Обмін електронними повідомленнями між Мін’юстом, ДПС та ДМС здійснюється через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів відповідно до положень постанов Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 606 «Деякі питання електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів», Порядку № 853, інших нормативно-правових актів, що передбачають створення та функціонування системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, визначають порядок інформаційної взаємодії.
Чи можна здійснювати програмування РРО та видавати фіскальний касовий чек на іноземній мові або на мові національних меншин?
Суб’єкти господарювання зобов’язані здійснювати програмування реєстратора розрахункових операцій програмного РРО та видавати споживачу фіскальний чек на українській мові.
Водночас, під час програмування в РРО/ПРРО обов’язкових реквізитів фіскального чека поряд з українською мовою можна використовувати іноземну мову, текст якої буде дублювати інформацію, зазначену українською мовою.
Всі розрахункові, первинні, бухгалтерські та облікові документи мають бути складені державною мовою, при цьому, внесення до них додаткової інформації, в тому числі дублювання інформації, зазначеної в таких документах іноземною мовою, не заборонено.
Відсутність обов’язкових реквізитів державною мовою буде призводити до порушення вимог законодавства України.
Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя регулюється Законом України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» на всій території України.
У преамбулі Закону № 2704 зазначено, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99, українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Згідно з статтею 1 Закону № 2704 єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова (частина перша статті 30 Закону № 2704).
Підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи-підприємці, інші суб’єкти господарювання, що обслуговують споживачів (крім випадків, встановлених частиною третьою статті 30 Закону № 2704), здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, державною мовою. Інформація державною мовою може дублюватися іншими мовами (частина друга статті 30 Закону № 2704).
Згідно з частиною третьою статті 30 Закону № 2704 на прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.
В яких рядках декларації про доходи вказується сума доходів від операцій з продажу рухомого та нерухомого майна?
Відповідно до підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статтей 172 та 173 ПКУ.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2 розділу ІІІ Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.05.2022 № 143), у рядку 10.5 розділу II «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» декларації про майновий стан і доходи вказується сума доходів від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого та/або нерухомого майна, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з підпунктом 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 ПКУ, розмір яких визначається згідно зі статтями 172, 173 ПКУ;
у графі 3 рядка 10.5 вказується загальний річний дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) об’єктів нерухомого та/або рухомого майна.
Дохід від продажу об’єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку, або не нижче ринкової вартості такого об’єкта, визначеної суб’єктом оціночної діяльності (оцінювачем) відповідно до законодавства та зазначеної у звіті про оцінку, зареєстрованому в Єдиній базі.
Дохід від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об’єкта, визначеної згідно із законом.
Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку);
у графі 4 рядка 10.5 вказується сума податку на доходи фізичних осіб, утриманого (сплаченого) податковим агентом та/або самостійно сплаченого під час вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого та/або рухомого майна;
у графі 5 рядка 10.5 вказується сума військового збору, утриманого (сплаченого) податковим агентом та/або самостійно сплаченого під час вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого та/або рухомого майна;
у графі 6 рядка 10.5 вказується сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку самостійно за результатами річного декларування, що відповідає значенню рядка 5.2 розділу III Розрахунку податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, оподатковуваних доходів від продажу протягом звітного (податкового) року об’єкта(ів) нерухомого та/або рухомого майна додатка Ф4 до Декларації;
у графі 7 рядка 10.5 вказується сума військового збору, що підлягає сплаті платником податку самостійно за результатами річного декларування, розрахована за ставкою 1,5 відсотки, визначеною підпунктом 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, що відповідає значенню рядка 6.2 розділу III Додатка Ф4.
Крім того, у рядку 11.2 розділу III «Доходи, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу» Декларації вказуються доходи від операцій з продажу (обміну) об’єктів рухомого та/або нерухомого майна, які відповідно до абзацу першого пункту 173.2 статті 173 та пункту 172.1 статті 172 розділу IV ПКУ не підлягають оподаткуванню (підпункт 2 пункту 3 розділу III Інструкції).
Як подається остання декларація платника єдиного податку-ФОП, який закрив підприємницьку діяльність та податкова адреса якого знаходиться на тимчасово окупованій території?
Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПКУ податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 статті 49 ПКУ).
Згідно з підпунктом 49.18.8 пункту 49.18 статті 49 ПКУ якщо платник податків ліквідується чи реорганізується (у тому числі до закінчення податкового (звітного) періоду), декларація, зокрема, з місцевих податків і зборів може подаватися за податковий (звітний) період, на який припадає дата ліквідації чи реорганізації, до закінчення такого звітного періоду.
Внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі, зокрема, внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця – з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (підпункт 65.10.1 пункту 65.10 статті 65 ПКУ).
Абзацами другим та третім підпункту 65.10.4 пункту 65.10 статті 65 ПКУ визначено, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.
У разі якщо після внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої особи.
Згідно з підпунктом 2 пункту 299.10 статті 299 ПКУ реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем відповідно до закону – в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення.
У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (абзац перший пункту 295.8 статті 295 ПКУ).
У разі державної реєстрації припинення, зокрема, підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, які є платниками єдиного податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, у якому відповідним контролюючим органом отримано від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення (пункт 294.6 статті 294 ПКУ).
Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578.
При цьому відповідно до пункту 49.3 статті 49 ПКУ податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один із таких способів:
а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв’язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, такого платника податків відповідно до вимог Закону № 2155, у тому числі у зв’язку із закінченням строку дії відповідного кваліфікованого сертифіката електронного підпису, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов’язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.
Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом припиняється, зокрема, у випадку наявності в Державному реєстрі інформації про припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи (пункт 42.6 статті 42 ПКУ).
Слід зазначити, що в умовах дії правового воєнного режиму, керуючись наказом ДПС України від 28.03.2022 № 173 «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС» центри обслуговування платників здійснюють сервісне обслуговування платників податків (платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), зокрема надають адміністративні послуги, інші функції сервісного обслуговування незалежно від місця обліку платника податків.
Таким чином, фізична особа-підприємець – платник єдиного податку (першої – третьої груп) щодо якої до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності та податкова адреса якої знаходиться на території тимчасово окупованій російською федерацією, подає Декларацію востаннє за податковий (звітний) період, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, з наростаючим підсумком з початку року, в один із таких способів:
в електронному вигляді за своєю податковою адресою, якщо електронний документообіг не припинився та кваліфікований електронний підпис є дійсним;
на паперових носіях до будь-якого діючого ЦОП (особисто/уповноваженою на це особою або поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення). У рядку 4 «Найменування контролюючого органу, до якого подається звітність» Декларації зазначається контролюючий орган за місцем обліку платника єдиного податку.
У полі 8 «Особливі відмітки» Декларації у рядку 8.1 «платника податку, що подає декларацію за останній податковий (звітний) період, на який припадає дата державної реєстрації припинення» проставляється позначка «+».
При цьому разом з останньою Декларацією подається:
додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (крім фізичних осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зі змінами та доповненнями).
додаток 2 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік», якщо земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовувалися у підприємницькій діяльності платником єдиного податку (другої – третьої груп), відповідно до пункту 297 прим. 1.1 статті 297 прим. 1 ПКУ.
Куди нотаріус подає Податковий розрахунок, якщо робоче місце не співпадає з місцем його проживання?
Відповідно до пункту 172.4 статті 172, пункту 173.4 статті 173, пункту 174.4 статті 174 розділу IV ПКУ нотаріус щокварталу в порядку, встановленому розділом ІV ПКУ для податкового розрахунку, подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору.
Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 розділу I, пункту 51.1 статті 51 розділу II, підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168, пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПКУ стосовно помічників (консультантів) приватного нотаріуса або інших працівників, які перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, такий нотаріус є податковим агентом та зобов’язаний подавати до контролюючого органу за основним місцем обліку (своїм місцем проживання) Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.
Відповідно до пункту 49.1 статті 49, пункту 65.1 статті 65 розділу II та пунктів 178.1, 178.4 статті 178 розділу IV ПКУ приватний нотаріус як самозайнята особа зобов’язаний стати на облік (зареєструватись) у контролюючому органі за місцем свого постійного проживання та подавати до 1 травня року, що настає за звітним до такого органу річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за результатами звітного року.
З урахуванням положень статті 63, статті 65 розділу II та пункту 6.8 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 приватний нотаріус підлягає взяттю на облік в контролюючих органах:
за місцем проживання, якщо місце проживання (реєстрації відповідно до паспортного документа) та місце розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса (відповідно до реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності) знаходяться на території однієї адміністративно-територіальної одиниці.
за місцем проживання (основне місце обліку) та місцем розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса (неосновне місце обліку), тобто якщо робоче місце нотаріуса знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж місце його постійного проживання, то нотаріус повинен стати на облік за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням свого робочого місця. При цьому до контролюючого органу за неосновним місцем обліку приватний нотаріус подає інформацію, перелік якої визначений пунктом 172.4 статті 172, пунктом 173.4 статті 173 та пунктом 174.4 статті 174 розділу IV ПКУ.
Інші обов’язки податкового агента та платника податку на доходи фізичних осіб приватний нотаріус виконує за основним місцем обліку.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 Розрахунок подається до контролюючого органу за основним місцем обліку.
При цьому, нотаріуси за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтва про право на спадщину в порядку, встановленому розділом ІІ Порядку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування.
Згідно з 1 розділом ІІІ Порядку, у рядках заголовної частини Розрахунку зазначаються, зокрема: у рядку 032 «Кодифікатор адміністративно – територіальних одиниць та територій територіальних громад» заголовної частини Розрахунку зазначається код Кодифікатора адміністративно – територіальних одиниць та територій територіальних громад за місцезнаходженням платника податку на доходи фізичних осіб або його відокремленого підрозділу, якщо Розрахунок подається податковим агентом за його відокремлений підрозділ; у рядку 033 заголовної частини Розрахунку зазначаються дані про відокремлений підрозділ податкового агента (повне найменування відокремленого підрозділу), якщо Розрахунок подається податковим агентом за відокремлений підрозділ.
Якщо робоче місце нотаріуса знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж місце його постійного проживання, за який він стає на облік за неосновним місцем обліку, такий нотаріус подає окремий Розрахунок із зазначенням в рядку 033 заголовної частини Розрахунку найменування робочого місця та/або тип об’єкта (контора, офіс, приміщення) та адресу, за якою воно знаходиться, та додаток 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» до Розрахунку по цьому робочому місцю (конторі).
Таким чином, незважаючи на те, що робоче місце (контора) нотаріуса знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж місце його постійного проживання, Розрахунок нотаріус подає до контролюючого органу за основним місцем обліку (місцем проживання). Однак, у такому випадку він подає два окремих Розрахунки з додатками 4ДФ, а саме:
- з інформацією про нараховані доходи найманим працівникам, де у рядку 032 у зазначає код органу самоврядування, який є адміністративним центром територіальної громади (за КАТОТТГ) за місцем свого постійного проживання.
- з інформацією про посвідчені договори купівлі-продажу або спадщини (подарунку), де у рядку 032 зазначає код органу самоврядування, який є адміністративним центром територіальної громади за КАТОТТГ за місцезнаходженням свого робочого місця (контори) та у рядку 033 вказує найменування робочого місця та/або тип об’єкта (контора, офіс, приміщення) та адресу, за якою воно знаходиться.
Чи необхідно рієлторам надсилати до контролюючого органу інформацію про укладені за їх посередництвом угоди про оренду нерухомості?
Суб’єкти господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), та уклали у звітному періоді цивільно-правові договори про оренду нерухомості, за якими однією із сторін є фізичні особи, зобов’язані надсилати Інформацію за місцем своєї реєстрації. У разі якщо такі договори не укладалися, Інформація не подається.
Відповідно до підпункту 170.1.6 пункту 170.1 статті 170 Податкового кодексу України суб’єкти господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтери), зобов’язані надіслати інформацію про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації в строки, передбачені для подання податкового розрахунку, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За порушення порядку та/або строків подання зазначеної інформації рієлтер несе відповідальність, передбачену статтею 119 прим. 1 ПКУ.
Згідно з пунктом 119 прим. 1.2 статті 119 прим.1 ПКУ порушення суб’єктом господарювання, який провадить посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтером), порядку та/або строків подання інформації про укладені за його посередництвом цивільно-правові договори (угоди) про оренду нерухомості, – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 680 грн. за кожне таке порушення.
Дії, передбачені пунктом 119 прим. 1.2 статті 119 прим.1 ПКУ, вчинені суб’єктом, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1360 грн. за кожне таке порушення (пункт 119 прим. 1.3 статті 119 прим.1 ПКУ).
Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2017 № 497 затверджено форму «Інформація суб’єктів господарювання, які провадять посередницьку діяльність, пов’язану з наданням послуг з оренди нерухомості (рієлтерів), про укладені за їх посередництвом цивільно-правові договори (угоди)», що подається зазначеними суб’єктами господарювання до контролюючих органів за місцем своєї реєстрації в строки, передбачені для подання податкового розрахунку.
Податковий розрахунок за базовий звітний (податковий період), що дорівнює календарному кварталу подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПКУ).
Як діяти при використанні «ПРРО ДПС», якщо в режимі офлайн був створений фіскальний чек, однак при переході в режим онлайн у Z-звіті не відображається сума розрахункових операцій по цьому чеку?
При проведенні операції закриття зміни на програмному реєстраторі розрахункових операцій (ПРРО) касиру, з метою перевірки достовірності даних, перед відправкою на фіскалізацію надається для перегляду фіскальний звітний чек.
У разі якщо в Z-звіті не відображається сума розрахункових операцій, проведених в режимі офлайн, то суб’єкту господарювання необхідно відмінити операцію та переконатись у тому, що дані передані на фіскальний сервер (ПРРО перейшов у режим онлайн) та наявні вказані фіскальні чеки в «Журналі операцій» ПРРО.
За необхідності потрібно зачекати декілька хвилин та повторити операцію закриття зміни повторно.
Водночас, користувачам заборонено здійснювати експлуатацію програмного забезпечення «ПРРО ДПС» одночасно на кількох пристроях під час роботи у режимі офлайн.