01-08-2022 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 1.08.22
.jpg)
Як оподатковується зарплата, виплачена працівнику за час вимушеного прогулу за минулі періоди, поновленому на роботі за рішенням суду?
Статтею 235 Кодексу законів про працю України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При цьому середній заробіток – це визначений нормами за встановленими правилами розмір заробітної плати працівника, обчислений за певний період часу (з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. ІV ПКУ, згідно із п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Так, згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, поняття якого визначено п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ.
Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування (п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ).
Таким чином, якщо рішенням суду про поновлення найманого працівника на роботі зобов’язано здійснити виплату такому працівнику доходу у вигляді середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з віднесенням його до відповідних податкових періодів, то оподаткування ПДФО здійснюється за ставками, які діяли у тих періодах.
Які обов’язкові реквізити повинні містити Z-звіти та за якою формою вони створюються ПРРО?
Z-звіт, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій (ПРРО) повинен містити такі обов’язкові реквізити:
назву і адресу господарської одиниці;
індивідуальний номер платника, перед яким друкуються великі літери «ПН». У разі коли суб’єкт підприємницької діяльності не зареєстрований як платник ПДВ, замість індивідуального номера платника повинен бути надрукований ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), а замість літер «ПН» – літери «ІД»;
фіскальний номер ПРРО, перед яким друкуються великі літери «ФН».
При цьому, Z-звіт повинен містити такі додаткові дані по підсумках за зміну:
сума продаж за сплатами в розрізі типів оплати;
сума повернень по видаткових чеках в розрізі типів оплати;
за сумами продажу:
обіг по групах товарів;
податок по групах товарів;
за сумами повернення:
обіг по групах товарів;
податок по групах товарів;
сума службового внесення;
сума службової видачі;
загальна кількість чеків (за винятком відкриття і закриття зміни);
кількість видаткових чеків;
номер останнього чеку.
Де на вебпорталі ДПС можна ознайомитися з інформацію щодо рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків?
Відповідно до п. 12.4 ст. 12 ПКУ до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів, зокрема, належать:
встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених ПКУ;
прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 25 вересня поточного року оприлюднює на своєму вебсайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення на відповідних територіях ставок місцевих податків та/або зборів, а також про встановлені на відповідних територіях податкові пільги (абзац дев’ятий п.п. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПКУ).
Зазначена інформація (у розрізі областей) розміщена на вебпорталі ДПС за посиланням: https://tax.gov.ua/zakonodavstvo/podatki-ta-zbori/stavki-mistsevih-podatkiv-ta-zboriv/ Також на офіційному вебпорталі ДПС розміщено рубрику «Рішення місцевих рад».
При реалізації яких корисних копалин місцевого значення платники мають право сплачувати єдиний податок?
Відповідно до п.п. 5 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання (фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення.
До переліку корисних копалин місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» із змінами та доповненнями, належать:
- сировина для хімічних меліорантів ґрунтів (вапняк, гіпс, гажа, сапропель);
- сировина для будівельного вапна та гіпсу (гіпс, вапняк, крейда);
- сировина піщано-гравійна (пісок);
- сировина цегельно-черепична (суглинок, супісок);
- інші корисні копалини, що не включені до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення.
Який термін збереження облікових справ підприємців в податкових органах після припинення діяльності (ліквідації)?
Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 затверджено Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів (далі – Перелік).
Відповідно до ст. 291 розд. І Переліку облікові справи платників податків і зборів (обов’язкових платежів) зберігаються протягом 5 років після припинення діяльності таких суб’єктів господарювання.
Особові рахунки платників податків і зборів (обов’язкових платежів) зберігаються протягом 5 років (ст. 292 розд. І Переліку).
Слід зазначити, що обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. Наприклад, обчислення строку зберігання справ, завершених діловодством у 2021 році, починається з 01 січня 2022 року.
Що є базою оподаткування акцизним податком з реалізації алкогольних напоїв, якщо допущено помилку при проведенні операції через РРО?
Підпунктом 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, зокрема, що реалізація суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів – це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об’єктах громадського харчування.
Згідно з п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ об’єктами оподаткування акцизним податком є реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Відповідно до п. 40 підрозд. 5 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 січня 2023 року, сплата акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, вироблених до 01 квітня 2022 року, в тому числі іноземними виробниками, та не реалізованих кінцевим споживачам до 01 квітня 2022 року, здійснюється у порядку та на умовах, що діяли до 01 квітня 2022 року.
Базою оподаткування акцизним податком у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до п.п. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ (п.п. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПКУ).
Для пива, алкогольних напоїв, реалізованих відповідно до п.п. 213.1.9 і п.п. 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, ставка податку становить 5 відс. (п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПКУ).
Датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 265), для безготівкових розрахунків – дата оформлення розрахункового документа на суму проведеної операції, який підтверджує факт продажу, товару, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, – дата надходження оплати за проданий товар, для підакцизних товарів, наявність або місцезнаходження яких не підтверджено таким суб’єктом господарювання, у тому числі таких товарів, недостача яких виявлена за результатами інвентаризації, проведеної суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі на вимогу контролюючого органу при проведенні перевірки такого органу, – дата складення відповідного документа, що засвідчує зазначені факти (п. 216.9 ст. 216 ПКУ).
При цьому абзацом шостим ст. 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Згідно з п. 7 розд. III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), (далі – Порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, скасування помилково проведеної через реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО) суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від’ємної суми.
При цьому забороняється реєструвати через РРО від’ємні суми з використанням операції «сторно».
Відповідно до вимог п. 8 розд. III Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій під час скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку складається акт про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку. В акті зазначаються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа.
Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку, помилкової форми оплати зберігаються протягом трьох років. При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати зазначені акти контролюючим органам під час проведення перевірки.
Таким чином, базою оподаткування акцизним податком з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв є вартість таких підакцизних товарів (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) без урахування помилково проведених через РРО сум розрахунку.
Воєнний стан. Яка відповідальність застосовується до ФОП під час перевірок за порушення ведення обліку товарних запасів?
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб’єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об’єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно з п. 1 розд. II Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі – Наказ № 496) облік товарних запасів здійснюється фізичними особами – підприємцями, у тому числі платниками єдиного податку (далі – ФОП) шляхом постійного внесення до Форми ведення обліку товарних запасів (далі – Форма обліку), яка визначена додатком до Порядку № 496, інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід’ємною частиною такого обліку.
Статтею 20 Закону № 265 визначена відповідальність, щодо суб’єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об’єкті), за рішенням контролюючих органів до них застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Разом з тим, ст. 26 Закону № 265 передбачено, що посадові особи та працівник торгівлі, громадського харчування та сфери послуг притягуються до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 155 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 року № 8073-Х із змінами та доповненнями порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, – тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, – тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, згідно з п. 12 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 265, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог Закону № 265 не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.
Враховуючи викладене, під час перевірок у період воєнного стану до фізичних осіб – підприємців, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, що не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік таких товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об’єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова та адміністративна відповідальність.
До суб’єктів господарювання – фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які не здійснюють реалізацію підакцизних товарів, під час перевірок у період воєнного стану за порушення ведення обліку товарних запасів, визначеного Наказом № 496, застосовується лише адміністративна відповідальність.
Які терміни та порядок розгляду адвокатських запитів у контролюючих органах?
Згідно із частиною першою ст. 24 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит – письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства.
Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Відповідно до частини другої ст. 24 Закону № 5076, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
Частиною третьою ст. 24 Закону № 5076 визначено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
В які строки надсилається податкова вимога та які відомості вона повинна містити?
Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПКУ податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені ПКУ строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПКУ).
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений п. 102.4 ст. 102 ПКУ для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.