10-01-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 10.01.24
.jpg)
Чи обов’язкове заповнення поля «Особа, відповідальна за ведення бухгалтерського обліку» у реєстраційній заяві платника ПДВ?
Формою № 1-ПДВ «Реєстраційна заява платника податку на додану вартість» згідно з додатком 1 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233, передбачено, що у полях «Відомості про відповідальних осіб платника» вказується, зокрема прізвище, ім’я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків/серія (за наявності) та номер паспорта (серія (за наявності) та номер паспорта зазначаються лише для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта) особи, відповідальна за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку.
При цьому підпунктом 2 пункту 2.2 розділу ІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, встановлено, що податковим номером платника податків є:
ідентифікаційний код юридичної особи (резидента), відокремленого підрозділу юридичної особи (резидента чи нерезидента) в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;
обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами за структурою, встановленою у пункті 2.3 розділу ІІ Порядку № 1588, платникам податків, визначеним у пункті 2.4 розділу ІІ Порядку № 1588;
реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи.
Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, власним ім’ям, по батькові (за наявності), серією (за наявності) та номером діючого паспорта громадянина України у формі книжечки або номером діючого паспорта громадянина України у формі картки, що оформлений із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру. До паспортів громадянина України з числа зазначених осіб вноситься відмітка, що свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта.
Тобто, у полях «Відомості про відповідальних осіб платника» Реєстраційної заяви може бути зазначено відомості лише про фізичну особу.
Згідно з пунктом 4 статті 8 розділу ІІІ Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог Закону № 996 обирає форми його організації:
введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або підприємством, суб’єктом підприємницької діяльності, самозайнятою особою, що провадять діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності;
самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.
Підприємство, що становить суспільний інтерес, зобов’язане утворити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером, до складу якої входять не менше двох осіб. Положення цього абзацу не поширюється на недержавні пенсійні фонди та інститути спільного інвестування.
Завдання та функціональні обов’язки бухгалтерських служб, повноваження керівника бухгалтерської служби у бюджетних установах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, у полі «Особа, відповідальна за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» Реєстраційної заяви передбачено необхідність вказувати відомості лише про відповідальну особу платника, на яку покладено обов’язок ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.
Такою особою відповідно до пункту 4 статті 8 розділу ІІІ Закону № 996 може бути головний бухгалтер, бухгалтер, керівник та власник підприємства.
Якщо ведення бухгалтерського обліку на договірних засадах здійснює інша юридична або фізична особа, поле «Особа, відповідальна за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» прокреслюється. У такому випадку до Реєстраційної заяви слід додати копію документу, який підтверджує зазначений факт.
Платникам акцизного податку: внесено зміни до Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2023 року № 1380 «Про внесення змін до Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового», яка набрала чинності 29.12.2023 (офіційно опублікована в газеті «Урядовий кур’єр» від 29.12.2023 № 261), внесені зміни до Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 408 «Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового».
Зміни, внесені до Порядку передбачають:
надання можливості суб’єктам господарювання бути одночасно платниками акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового та відкриття таким платникам електронних рахунків – окремо для пального та окремо для спирту етилового;
механізм зменшення суми залишків акцизного податку на електронному рахунку, що повернута платнику податку на рахунок платника податків у банку / небанківському надавачу платіжних послуг;
врегулювання порядку повернення платнику акцизного податку на його рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг сум акцизного податку, помилково або надміру ним сплачених на його електронний рахунок;
приведення термінології Порядку у відповідність до вимог Закону України від 12.01.2023 № 2888-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо платіжних послуг».
Також внесеними змінами встановлені умови, за наявності яких проводиться анулювання реєстрації акцизного складу, а саме:
коли в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового дорівнюють нулю значення показників обсягів залишків пального/спирту етилового, що обліковуються за таким акцизним складом за всіма кодами товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД;
отримання інформації з відповідних реєстрів щодо вилучення рівнеміра-лічильника з резервуара та/або виведення з експлуатації витратоміра-лічильника та/або масового витратоміра (у разі, коли платником акцизного податку подано заяву про анулювання реєстрації акцизного складу).
Які особливості оподаткування банків, передбачені Законом України від 21 листопада 2023 року № 3474?
08.12.2023 набрав чинності Закон України від 21 листопада 2023 року № 3474-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування банків та інших платників податків», яким змінено підходи до оподаткування прибутку банків.
Щодо положень, які набрали чинності з 08.12.2023
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 68 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що за результатами податкового (звітного) 2023 року базова (основна) ставка податку на прибуток підприємств для цілей оподаткування прибутку банків, а також для застосування щодо банків положень пункту 57.1 прим. 1 статті 57 ПКУ становить 50 відсотків.
Сума податку на прибуток підприємств за 2023 рік за ставкою 50 відсотків визначається за звітний період – 2023 рік у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за такий податковий (звітний) рік. Нарахування та сплата грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств за попередні податкові (звітні) періоди 2023 року (квартал, півріччя та три квартали) за базовою (основною) ставкою (18 відсотків), що діяла до набрання чинності Законом № 3474, не є порушенням правил нарахування та сплати грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств.
Тобто, після набрання чинності Законом № 3474 банки повинні визначити податкові зобов’язання щодо податку на прибуток за увесь 2023 рік за ставкою 50 відсотків. Підлягають перерахунку за збільшеною ставкою для оподаткування податком на прибуток підприємств (50 відсотків) виплачені банками протягом 2023 року дивіденди.
При цьому розрахунок сум авансових внесків при виплаті дивідендів наводиться у додатку АВ до Декларації.
Крім того, за результатами податкового (звітного) 2023 року банки:
не застосовують положення, передбачені підпунктом 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПКУ;
не зменшують фінансовий результат до оподаткування на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.
У разі застосування за попередні податкові (звітні) періоди 2023 року положень, передбачених підпунктом 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПКУ, та/або сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств, передбачених пунктом 57.1 прим. 1 статті 57 ПКУ за ставкою 18 відсотків, у складі Декларації за 2023 рік банки відображають уточнені показники (суми від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих звітних періодів, суми авансових внесків з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів за ставкою 50 відс.), що містяться у поданих ними раніше Деклараціях. У разі відображення уточнених показників із вищезазначених підстав санкції, передбачені статтею 50 ПКУ, не застосовуються. У разі виникнення додаткового грошового зобов’язання, яке виникає внаслідок уточнення показників, таке грошове зобов’язання підлягає сплаті у строки, встановлені для сплати податкового зобов’язання щодо податку на прибуток за результатами 2023 року (абзац четвертий пункту 68 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Сума від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, не врахована у зменшення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, у тому числі отриманого з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, зменшує фінансовий результат до оподаткування майбутніх податкових (звітних) періодів, починаючи з 01 січня 2024 року, в порядку, визначеному підпунктом 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПКУ (абзац п’ятий пункту 68 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Тож, якщо після перерахунків розмір податкового зобов’язання збільшиться, то банки сплачують різницю такого зобов’язання до бюджету протягом 10 днів після граничного терміну подання річної Декларації.
Щодо положень, які набирають чинності з 01.01.2024
Положеннями нового пункту 136.1 прим. 1 статті 136 ПКУ, внесеного Законом № 3474, визначено види доходів, до яких застосовується базова (основна) ставка податку на прибуток у розмірі 25 відсотків, зокрема, при:
оподаткуванні прибутку банку, у порядку встановленому підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ;
оподаткуванні скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії банку, визначеного відповідно до статті 39 прим. 2 ПКУ;
застосуванні положень пункту 57.1 прим. 1 статті 57 ПКУ до виплати дивідендів банками.
Відповідні роз’яснення наведені в Інформаційному листі № 6/2023 «Банки: зміна ставок, податок на прибуток», розміщеному на вебпорталі ДПС у рубриці «Інформаційні матеріали» та у рубриці «Інформаційні листи» розділу «ВАЖЛИВА ІНФОРМАЦІЯ».
Чи складається розрахунок коригування до податкової накладної при обміні подарункового сертифікату на товари, в тому числі що оподатковуються за ставкою 7 відсотків або звільнені від ПДВ?
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з пунктом 201.1 статі 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.
Отже, при реалізації платником податку подарункового сертифікату платник податку складає податкову накладу та нараховує податкові зобов’язання з ПДВ на дату сплати коштів за такий подарунковий сертифікат (перша подія).
Обмін такого подарункового сертифікату на товари/послуги для цілей оподаткування ПДВ буде другою подією, яка не зумовлює податкових наслідків в частині визначення податкових зобов’язань з ПДВ.
При цьому відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.
Тобто, на дату фактичного постачання товарів/послуг в обмін на подарунковий сертифікат відбувається зміна номенклатури, зазначеної в податковій накладній, складеній за першою подією, у зв’язку з чим складається розрахунок коригування.
При цьому, якщо в обмін на подарунковий сертифікат відбувається постачання товарів/послуг, що оподатковуються за ставкою 7 відсотків, в розділі «Б» розрахунку коригування зі знаком «-» зазначаються показники щодо подарункового сертифікату, та зі знаком «+» зазначаються показники опису (номенклатури) товарів/послуг, що постачаються на заміну (нові товарні позиції), що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків.
У графі 2.1 такого розрахунку коригування зазначається код причини коригування 104, що відповідає причині коригування «Зміна номенклатури».
У полі «Код ставки» вказується відповідна ставка податку, а у розділі «А» має бути заповнений рядок, який відповідає правильній ставці податку.
У випадку, якщо в обмін на подарунковий сертифікат відбувається постачання товарів/послуг, звільнених від оподаткування, то на дату такого постачання складається розрахунок коригування до раніше складеної податкової накладної, в якому коригується вся сума операції зі знаком «-», у графі 2.1 розділу «Б» такого розрахунку коригування зазначається код причини коригування 103, що відповідає причині коригування «Повернення товару або авансових платежів», та одночасно складається нова податкова накладна на операцію з постачання товарів/послуг, звільнених від оподаткування ПДВ.
Протягом якого строку після демобілізації ФОП – платник єдиного податку, мобілізований під час воєнного стану, зобов’язаний сплатити єдиний податок?
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 295.1 статті 295 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Слід зазначити, що пунктом 11 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ установлено, що з 01 серпня 2023 року фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації, мають право не сплачувати єдиний податок за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
Платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (пункт 295.3 статті 295 ПКУ).
Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Згідно з абзацом першим підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, платники податків звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 (далі – Порядок № 225).
Порядком № 225 визначено перелік підстав неможливості виконання платником податків – фізичною особою, зокрема самозайнятою особою, податкових обов’язків, крім підстав, встановлених підпунктами 102.6.1 – 102.6.5 пункту 102.6 статті 102 глави 9 розділу II ПКУ, однією з яких є призов на військову службу під час загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», або перебування в підрозділах територіальної оборони (підпункт 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 225).
Абзацом чотирнадцятим підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що платники податків, у тому числі щодо своєї філії або акцизного складу, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов’язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків, передбачених ПКУ, за умови виконання ними податкових обов’язків щодо, зокрема, сплати податків і зборів протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.
Враховуючи те, що положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ поширюються, у т. ч. на платників податків, які мобілізовані, то фізична особа-підприємець – платник єдиного податку першої – третьої груп, який мобілізований протягом дії воєнного стану в Україні, та не має можливість своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо, зокрема, сплати єдиного податку, зобов’язаний виконати його протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Якщо фізична особа-підприємець – платник єдиного податку першої – третьої груп демобілізований до закінчення дії воєнного стану та у нього відновилася можливість виконання податкового обов’язку, така особа має сплатити єдиний податок протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей.
Водночас, відповідно до пункту 25 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку, які мали або не мали найманих працівників, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час особливого періоду, визначеного Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь період їх військової служби звільняються, зокрема від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з єдиного податку відповідно до глави 1 розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ.
Підставою для такого звільнення є заява самозайнятої особи та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до контролюючого органу за місцем податкової реєстрації самозайнятої особи протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована самозайнята особа перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків під час мобілізації, на особливий період, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).