10-08-2023 | категорія: Новини

ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 10.08.23

У зв’язку із змінами, запровадженими Законом України від 30 червня 2023 року № 3219 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» з 1 серпня 2023 року юридичні особи, які скористалися спрощеною системою з особливостями оподаткування, мають повернутися на попередню систему оподаткування.

З метою усунення подвійного оподаткування операцій з відвантаження (надання) товарів (робіт, послуг), які було розпочато в період сплати єдиного податку та завершено в період сплати податку на прибуток підприємств, змінами до Кодексу запроваджуються окремі положення щодо врегулювання питання оподаткування податком на прибуток підприємств таких «перехідних» операцій шляхом викладення у новій редакції пункту 4-1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Важливо!

Положення нової редакції пункту 4-1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу застосовуються до операцій, що будуть здійснюватись починаючи з 1 серпня 2023 року.

Так, фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду збільшується на суму доходу, отриманого як оплата за товари (роботи, послуги), відвантажені (надані) під час перебування на спрощеній системі оподаткування, вартість яких згідно з правилами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності визнано у складі доходу під час перебування на такій системі. Водночас фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму собівартості таких товарів (робіт, послуг), що врахована у складі витрат згідно з правилами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності під час перебування платника на спрощеній системі оподаткування.

Фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду зменшується на суму доходу, визнаного згідно з правилами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), відвантажених (наданих) у такому періоді в частині суми їх попередньої (авансової) оплати, отриманої під час перебування платника на спрощеній системі оподаткування, та оподаткованого єдиним податком. Водночас фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму собівартості таких товарів (робіт, послуг), відвантажених (наданих), що врахована у податковому (звітному) періоді у складі витрат згідно з правилами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Окрема увага приділена авансовим оплатам.

У разі отримання під час перебування платника на спрощеній системі оподаткування попередньої (авансової) оплати частини вартості товарів (робіт, послуг), відвантажених (наданих) надалі у звітному (податковому) періоді перебування такого платника на сплаті податку на прибуток підприємств, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму частини собівартості таких товарів (робіт, послуг), що врахована у такому періоді у складі витрат згідно з правилами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, яка належить так до собівартості таких товарів (робіт, послуг), як належить сума такої попередньої (авансової) оплати до загальної вартості таких відвантажених (наданих) товарів (робіт, послуг).

Звертаємо увагу! Норми пункту 4-1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу поширюються на всіх платників, які перебували на спрощеній системі оподаткування та повертаються на сплату податку на прибуток підприємств і в тому числі платників, що тимчасово перейшли на таку систему відповідно до пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу з 01.08.2023.

Зазначені коригування застосовуються незалежно від того, чи прийняв платник відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, відповідно до підпункту 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 Кодексу).

Крім того, зазначені коригування не поширюються на платників податків, які були платниками єдиного податку четвертої групи.

 

 

Як в податковому обліку з ПДВ відображається операція з відшкодування працівниками платнику податку вартості особистих розмов по телефону?

Якщо платник не може підтвердити виробничий характер телефонних переговорів або телефонні переговори проводилися працівниками в особистих цілях, то згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ платник зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання.

При цьому при отриманні від працівника платнику податків компенсації вартості послуг зв’язку додаткового об’єкта оподаткування податком на додану вартість не виникає.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

     придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

     придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

     ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому платник податку згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПКУ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПКУ).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

 

 

На який термін контролюючий орган може укладати договір відстрочення грошових зобов’язань платника податків?

Відповідно до пункту 100.1 статті 100 ПКУ розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.

Розстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу (в тому числі окремо – суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення (пункт 100.6 статті 100 ПКУ).

Відстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 статті 100 ПКУ затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов’язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі (пункт 100.7 статті 100 ПКУ).

Пунктами 100.8 та 100.9 статті 100 ПКУ визначені повноваження податкових органів різних рівнів на прийняття рішень про розстрочення у межах бюджетного року та за межі поточного бюджетного року.

Згідно з пунктом 1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань та податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міндоходів від 10.10.2013 № 574, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1853/24385 розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення податкового органу та укладено договір про розстрочення (відстрочення).

Пунктом 1.9 Порядку визначено, що строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, платежу, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов’язання.

Строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття податковим органом рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.

Отже, згідно з положеннями чинних нормативно-правових актів мінімальним терміном є:

        для відстрочення грошових зобов’язань – 1 календарний місяць з дати нарахування такого грошового зобов’язання у інтегрованій картці платника,

        для відстрочення податкового боргу  – 1 календарний місяць з дати, на яку зафіксовано податковий борг (зазначено у рішенні та договорі про відстрочення),

        для розстрочення грошових зобов’язань – 2 календарних місяці з дати нарахування такого грошового зобов’язання у інтегрованій картці платника;

        для розстрочення податкового боргу  – 2 календарних місяці з дати, на яку зафіксовано податковий борг (зазначено у рішенні та договорі про розстрочення).

При цьому максимальний строк розстрочення (відстрочення) не визначений.

 

 

Чи нараховується єдиний внесок на суму орендної плати, що виплачується юридичною особою за договором оренди нерухомого  майна фізичній особі?

Єдиний внесок не нараховується на суму орендної плати, виплаченої на користь фізичній особі згідно договору найму (оренди) нерухомого (рухомого) майна.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб  на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України ід 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України  за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відносини, які виникають при укладенні договору найму (оренди), не мають ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг.

 

ГУ ДПС у Запорізькій області