11-09-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 11.09.23
.jpg)
Як фізична особа може внести зміни до відомостей про об’єкти оподаткування у разі наявності недостовірної інформації у розділі «Загальна інформація про платника» в Електронному кабінеті?
Фізична особа у випадку відображення недостовірної інформації про об’єкти оподаткування у розділі «Загальна інформація про платника» меню «ЕК для громадян» Електронного кабінету має право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою з метою проведення звірки, або до державного реєстратора, якщо помилка міститься у відомостях Державного реєстру прав.
Відповідно до пункту 42 прим. 1.2 статті 42 прим. 1 ПКУ Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, в тому числі, шляхом, зокрема, перегляду інформації про платника податків, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв’язку з обліком платників податків.
Підпунктом 266.7.3. пункту 266.7 статті 266 ПКУ визначено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо:
Об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Підпунктом 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 ПКУ визначено, що, зокрема, органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, зобов’язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу першого пункту 4 Порядку подання органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та органами, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 476 зі змінами та доповненнями, Міністерство юстиції України подає ДПС інформацію про об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у тому числі нерезидентів, із зазначенням прізвища, імені та по батькові фізичної особи, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку у паспорті), найменування юридичної особи та її податкового номера, адреси і типу нерухомого майна, його реєстраційного номера, загальної та житлової площі нерухомого майна, виду спільної власності (у разі, коли таке майно належить на праві спільної власності), розміру частки у праві спільної власності (у разі, коли таке майно належить на праві спільної часткової власності), підстави виникнення права власності і дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Інформація про нерухоме майно, яка подається Міністерством юстиції України до ДПС, формується за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» до повноважень суб’єктів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належить, зокрема, забезпечення ведення Державного реєстру прав.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 26 Закону № 1952 у разі виявлення технічної помилки, допущеної під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема, помилки у відомостях про суб’єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, або відбулася зміна адреси об’єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі, зокрема, заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості.
Частиною першою статті 10 Закону № 1952 визначено, що державним реєстратором є:
громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
нотаріус;
державний, приватний виконавець – у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
Суб’єктами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації (пункт 2 частини першої статті 6 Закону № 1952).
Які строки для подання декларації з ПДВ та сплати цього податку до бюджету?
Відповідно до пункту 202.1 статті 202 ПКУ звітним (податковим) періодом є один календарний місяць.
Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 ПКУ).
Особа-нерезидент, зареєстрована як платник податку відповідно до пункту 208 прим. 1.2 статті 208 прим. 1 ПКУ, складає спрощену податкову декларацію і подає її в електронній формі через спеціальне портальне рішення для користувачів нерезидентів, які надають електронні послуги, шляхом електронної ідентифікації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду, незалежно від того, чи здійснювалося нерезидентом протягом звітного (податкового) періоду постачання фізичним особам електронних послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 208 прим. 1.8 статті 208 прим. 1 ПКУ).
Базовим звітним (податковим) періодом для особи-нерезидента, зареєстрованої як платник податку відповідно до пункту 208 прим. 1.2 статті 208 прим. 1 ПКУ, є квартал (пункт 208 прим. 1.4 статті 208 прим. 1 ПКУ).
Згідно з пунктом 49.20 статті 49 ПКУ, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.
Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені ПКУ.
Пунктом 203.2 статті 203 ПКУ визначено, що сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 ПКУ для подання податкової декларації.
Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов’язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем. (пункт 57.1 статті 57 ПКУ).
Чи нараховується МПЗ за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії або на тимчасово окупованих територіях?
06 травня 2023 року набув чинності Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно».
Згідно з Законом № 3050 перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Постанова Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 визначає деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Зокрема, пунктом 1 Постанови № 1364 визначається орган виконавчої влади (Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), якому делегуються повноваження щодо затвердження Переліку територій, а також визначаються складові Переліку територій, вимоги до формату територій, за якими ці території відображаються у Переліку, та затверджена форма Переліку територій.
У зв’язку з цим Перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, може застосовуватися при визначенні особливостей справляння податків і зборів на відповідних територіях, визначених Податковим кодексом України.
Законом № 3050 пункт 38 прим. 1.2 статті 38 прим. 1 ПКУ доповнено абзацами сьомим та восьмим, згідно з якими встановлено, що мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) не визначається для земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.
МПЗ для таких земельних ділянок не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.
При визначенні МПЗ слід враховувати, що відповідно до підпункту 14.1.114 прим. 2 пункту 14.1 статті 14 ПКУ МПЗ – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ.
Відповідно до змін, внесених Законом № 3050 та Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» до підпункту 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, зокрема, передбачено, що не нараховується та не сплачується загальне МПЗ за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України:
за 2022 рік – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб.
Сума МПЗ за земельні ділянки (земельні частки (паї)), визначені підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї)) підлягали оподаткуванню, зокрема, платою за землю.
Норми, визначені абзацами сьомим і восьмим пункту 38 прим. 1.2 статті 38 прим. 1 ПКУ, застосовуються до податкових (звітних) періодів починаючи з 01 січня 2023 року.
Перелік територій визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
В який термін банк перераховує до бюджету ПДФО із сум процентів, нарахованих на банківські вклади фізичних осіб за місяць?
Банківська установа перераховує податок на доходи фізичних осіб до бюджету із сум процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків фізичної особи у термін не пізніше 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування доходу.
При цьому, у разі якщо останній день строку сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб припадає на вихідний або святковий день, то граничний строк його сплати (перерахування) переноситься на операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.
Строки сплати податкового зобов’язання визначено статтею 57 розділу ІІ Податкового кодексу України, пункт 57.1 якої, зокрема, встановлено, що податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку – фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені ПКУ.
Якщо граничний строк сплати податкового зобов’язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов’язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.
Доходи у вигляді процентів, нарахованих на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці, оподатковуються відповідно до норм пункту 170.4 статті 170 ПКУ.
Згідно з підпунктом 170.4.1 пункту 170.4 статті 170 ПКУ податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування.
Податковим агентом у строки, визначені ПКУ для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку із загальної суми процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці.
Доходи, зазначені у пункті 170.4. статті 170 ПКУ, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування.
Які дії суб’єкта господарювання у разі несправності ПРРО, а саме неможливості закрити зміну та сформувати Z-звіт?
У разі несправності програмного реєстратора розрахункових операцій суб’єкту господарювання необхідно встановити вид несправності та:
- якщо несправність у вигляді порушення роботи програмного забезпечення (далі – ПЗ), то слід оновити версію ПЗ ПРРО та повторити процедуру закриття зміни після чого сформувати z-звіт;
- якщо несправність пристрою, то слід подати Повідомлення про виявлення несправностей програмного реєстратора розрахункових операцій за формою № 2-ПРРО (J/F 1316701) (додаток 2 до Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547» з позначкою про несправність та після відновлення роботи пристрою подати Заяву про реєстрацію програмного реєстратора розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (J/F 1316605) (додаток 1 до Порядку) з позначкою про відновлення роботи;
- якщо пристрій викрадено чи відбулась компроментація ключа, то слід подати Повідомлення за ф. № 2-ПРРО з позначкою про крадіжку. У такому випадку реєстрація викраденого/втраченого ПРРО скасовується. Для відновлення проведення розрахункових операцій необхідно зареєструвати новий ПРРО, якому у встановленому порядку буде присвоєно фіскальний номер.
За яким валютним курсом проводиться розрахунок суми ПДФО з іноземного доходу, сплаченого за межами України, на яку зменшується сума річного податкового зобов’язання, з метою заповнення рядка 18 розділу V декларації про доходи?
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом IV ПКУ, відповідно до підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 якого об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Порядок оподаткування іноземних доходів регулюється пунктом 170.11 статті 170 ПКУ, підпунктом 170.11.1 якого визначено (з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПКУ), що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача який зобов’язаний подати до 1 травня року, що настає за звітним, річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ, крім:
а) доходів, визначених підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 167.5.4 пункту 167.5 статті 167 ПКУ;
б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.2 статті 170 ПКУ;
в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному пунктом 170.13 статті 170 ПКУ;
г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному пунктом 170.11 прим. 1.1 статті 170.11 прим. 1 ПКУ.
З метою усунення подвійного оподаткування суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими ПКУ (пункт 13.4 статті 13 ПКУ).
Відповідно до пункту 13.5 статті 13 ПКУ для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Згідно з абзацом першим підпункту 170.11.2. пункту 170.11 статті 170 ПКУ у разі, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній Декларації.
Водночас, сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України (підпункт 170.11.4 пункту 170.11 статті 170 ПКУ).
При цьому, згідно з пунктом 164.4 статті 164 ПКУ, під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 ПКУ, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання Декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену ПКУ та іншими законами (абзац другий підпункту 170.11.2. пункту 170.11 статті 170 ПКУ).
Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 затверджені форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції у розділі V «Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб/військового збору» Декларації в рядку 18 вказується сума податків, сплачених за кордоном, на яку платник податку має право зменшити суму річного податкового зобов’язання згідно з підпунктом 170.11.2 пункту 170.11 статті 170 ПКУ, згідно з яким сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суми податку, обчисленої на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України.
Значення рядка 18 розділу V Декларації не має перевищувати значення рядка 13 розділу V Декларації. При цьому, в рядку 13 вказується загальна сума податкових зобов’язань з ПДФО, яка дорівнює значенню графи 6 рядка 10 розділу ІІ «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» Декларації.
Враховуючи викладене, за умови документального підтвердження дати отримання іноземних доходів розрахунок ПДФО проводиться їз суми доходів з іноземних джерел, отриманих протягом звітного року та перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування таких доходів.
Водночас, якщо дата отримання іноземних доходів документально не підтверджена, то ПДФО розраховується із загальної суми доходів з іноземних джерел, отриманих протягом звітного року, при цьому такі доходи вважаються такими, що отримані у останньому календарному місяці звітного року та перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на 31 грудня звітного року.
Де можна отримати відповіді на запитання щодо реєстрації та застосування РРО або ПРРО?
Контакт-центр ДПС на постійній основі надає фізичним та юридичним особам інформаційно-довідкові послуги з питань реєстрації та застосування РРО/ПРРО.
Звернутись до Контакт-центру ДПС для отримання інформаційної підтримки з питань реєстрації, застосування РРО/ПРРО фізичні та юридичні особи мають можливість на вибір:
за телефоном 0-800-501-007 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів), громадяни, які перебувають за межами України за номером: +380 44 454 16 13 (в меню IVR потрібно обрати напрям «3»);
електронною поштою на електронну адресу idd@tax.gov.ua (в полі "Тема" потрібно зазначити «6005»);
чатом через Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс (ЗІР) (zir.tax.gov.ua).
Скориставшись ЗІР, фізичні та юридичні особи можуть самостійно здійснити пошук відповіді на своє запитання у категорії 109 розділу «Запитання-відповіді з Бази знань».
В Головному управлінні ДПС у Запорізькій області з питань реєстрації РРО та програмних РРО можна звернутись за телефоном (061)2135042, з питань
застосування РРО та ПРРО - за телефоном (066)1481045.
Протягом якого терміну комісією центрального рівня розглядається скарга на рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН?
Відповідно до пункту 12 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» комісія центрального рівня за результатами розгляду скарги протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги приймає одне з таких рішень:
задовольняє скаргу та скасовує рішення комісії регіонального рівня;
залишає скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня без змін.
Відповідно до підпункту 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 ПКУ скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку (підпункт 56.23.4 пункту 56.23 статті 56 ПКУ).
Водночас, підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ установлено, що тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, розгляд скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 ПКУ, здійснюється протягом 10 робочих днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Як виправити помилку у разі подання декларації ФОП-платника єдиного податку в електронному вигляді за невірним ідентифікатором форми?
Відповідно до абзацу першого пункту 42.6 статті 42 ПКУ електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до ПКУ, законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» без укладення відповідного договору.
Порядок обміну електронними документами платника податків та контролюючого органу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац десятий пункту 42.6 статті 42 ПКУ).
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, зокрема, визначено, що автор (платник) створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронній та паперовій формі, із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису та печатки (за наявності), керуючись Порядком № 557.
Пунктом 296.2 статті 296 ПКУ встановлено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 ПКУ, а також відомості про суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи-підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ (абзац перший підпункту 296.5.1 пункту 296.5 статті 296 ПКУ).
Згідно з абзацом першим пункту 296.3 статті 296 ПКУ платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників (абзац другий пункту 296.3 статті 296 ПКУ).
Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578.
Електронні форми документів у форматі за стандартом на основі специфікації eXtensibleMarkupLanguage (XML) оприлюднюються на офіційному вебпорталі ДПС (пункт 4 розділу ІІ Порядку), а саме, у рубриці Електронна звітність/Платникам податків про електронну звітність/Інформаційно-аналітичне забезпечення/Реєстр електронних форм податкових документів розміщені електронні форми Декларації:
за ідентифікатором форми F0103406 (для першої та другої груп – річна), у складі якої формується Додаток 1 «Вiдомостi про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» до Декларації» – за ідентифікатором форми F0134106;
за ідентифікатором форми F0103308 (3 група – квартальна), у складі якої формується Додаток 1 «Вiдомостi про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» до Декларації» за ідентифікатором форми F0133108.
Порядок виправлення платником податку самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, визначено нормами статті 50 ПКУ.
З метою виправлення помилки щодо подання в електронному вигляді Декларації за невірним ідентифікатором форми через меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету надсилається лист щодо визнання недійсною помилково подану Декларацію з детальним описом ситуації до територіального органу за місцем обліку – фізичної особи-підприємця, які є платниками єдиного внеску, та у складі Декларації було сформовано Додаток № 1 за ідентифікатором форми F0134106 або F0133108. Після присвоєння декларації «історія подання», територіальний орган направляє відомості до ДПС для направлення їх до Пенсійного фонду України про зняття актуальності з Додатку № 1. Після отримання ДПС інформації від ПФУ про зняття актуальності з Додатку 1, ця інформація направляється до територіального органу за місцем обліку фізичної особи-підприємця платника єдиного податку про можливість подання фізичною особою-підприємцем Декларації за вірним ідентифікатором форми.
Фізичні особи-підприємці, які не є платниками єдиного внеску, та Додаток 1 за ідентифікатором форми F0134106 або F0133108 не формувався у складі Декларації направляють лист через меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету щодо визнання недійсною помилково подану Декларацію з детальним описом ситуації до територіального органу за місцем обліку. Після визнання помилково поданої Декларації недійсною подається Декларація за вірним ідентифікатором форми.
Чи застосовується з 01.08.2023 відповідальність за порушення порядку взяття на облік, у тому числі за неподання повідомлення за ф. № 20-ОПП, заяв за ф. № 1-ОПП, № 5-ОПП та № 1-ОПН?
Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПКУ платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти контролюючі органи за основним місцем обліку про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням згідно з розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, шляхом подання повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (додаток 10 до Порядку № 1588) протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку.
У разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з Порядком № 1588, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, платник податків зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів подати до контролюючого органу уточнені документи в такому самому порядку, як і при взятті на облік, шляхом подання реєстраційної заяви за формами № 1-ОПП (для юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів), № 5-ОПП (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) подається з позначкою «Зміни» або за формою № 1-ОПН (для іноземної юридичної компанії) – з позначкою «Перереєстрація, зміни» (додатки 5, 8 та 6 до Порядку № 1588 відповідно) (пункт 9.2 розділу ІХ Порядку № 1588).
Крім того, платники податків – юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб зобов’язані подати відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи до контролюючого органу у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви за формою № 1-ОПП або за формою № 1-ОПН з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку».
Відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах встановлена статтею 117 ПКУ.
Згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПКУ неподання у строки та у випадках, передбачених ПКУ, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 1020 гривень.
У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 680 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, – 2040 гривень.
Згідно з підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, який визначав окремі особливості зупинення перебігу строків, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (у тому числі за неподання (несвоєчасне подання) повідомлення за ф. № 20-ОПП, заяв за формами № 1-ОПП, № 5-ОПП, № 1-ОПН) не застосовувалася.
У зв’язку із набранням чинності 01.08.2023 Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», яким, зокрема, внесено зміни до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, з 01 серпня 2023 року для платників податків та контролюючих органів відновлено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Таким чином, з 01.08.2023 відповідальність за порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах (у тому числі за неподання (несвоєчасне подання) повідомлення за ф. № 20-ОПП, заяв за формами № 1-ОПП, № 5-ОПП та № 1-ОПН), передбачена пунктом 117.1 статті 117 ПКУ, застосовується.
Чи потрібно фізичній особі отримувати ліцензію для продажу особисто вирощеної тютюнової сировини підприємству, яке здійснює виготовлення тютюнових виробів?
Фізичні особи та фізичні особи-підприємці, які здійснюють продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках тютюнової сировини, не повинні отримувати ліцензію.
Відповідно до статті 2 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» виробництво тютюнових виробів здійснюється суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форм власності за наявності відповідної ліцензії.
При цьому згідно із статтею 4 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010» виробництво – це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Готова продукція – це продукція, процес перероблення якої завершено.
Крім того, статтею 1 Закону № 481 визначено, що тютюнові вироби – це сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.
Як платнику податку на прибуток, який застосовує коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ, розрахувати суму пільги з податку на прибуток, передбачену п.п. 140.4.4 п. 140.4 ст. 140 ПКУ?
Відповідно до підпункту 16.1.6 пункту 16.1 статті 16 ПКУ платник податків зобов’язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв’язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг – пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб’єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку).
Податкова пільга – передбачене податковим законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 статті 30 ПКУ (пункт 30.1 статті 30 ПКУ).
Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1233.
Згідно з нормою пункту 2 Порядку № 1233 суб’єкт господарювання, що не сплачує податки та збори у зв’язку з отриманням податкових пільг, веде облік сум таких пільг та відображає інформацію про суми податкових пільг у податковій звітності, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ.
Суб’єкти господарювання, що не сплачують податок на прибуток підприємств у зв’язку з отриманням податкових пільг, ведуть облік сум таких пільг, які відображаються у додатку ПП до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897.
У додатку ПП до Декларації відображаються відомості щодо:
коду пільги та найменування пільги за кожним видом податкових пільг з податку на прибуток підприємств згідно із довідником пільг, затвердженим ДПС;
суми податку, не сплаченого до бюджету у зв’язку з отриманням податкової пільги (вивільнені від оподаткування кошти);
строку користування податковою пільгою у звітному періоді;
суми податкової пільги, що використана за цільовим призначенням;
суми податкової пільги, що використана не за цільовим призначенням;
суми податкової пільги, що залишилася невикористаною на кінець звітного періоду.
Підпунктом 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПКУ встановлено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування платника (крім великих платників податків) минулих податкових (звітних) років.
Великі платники податків зменшують фінансовий результат до оподаткування на частину суми від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років до повного його погашення у такому порядку.
Великі платники податків мають право зменшувати фінансовий результат до оподаткування податкового (звітного) періоду (прибуток, збиток або нульове значення) не більше ніж на 50 відсотків непогашеної суми від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.
Сума від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, не погашена позитивним значенням об’єкта оподаткування податкового (звітного) року, зменшує фінансовий результат до оподаткування (прибуток, збиток або нульове значення) майбутніх податкових (звітних) періодів у розмірі не більше 50 відсотків такої непогашеної суми до її повного погашення.
Якщо непогашена сума від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років становить не більше 10 відсотків позитивного значення об’єкта оподаткування податкового (звітного) періоду, обрахованого відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ без урахування непогашеного від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, така сума від’ємного значення зменшує фінансовий результат до оподаткування цього податкового (звітного) періоду в повному обсязі.
Положення підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПКУ застосовуються з урахуванням пунктів 3 та 4 прим. 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.
Для цілей підпункту 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПКУ погашеними вважаються суми від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, для яких одночасно виконуються дві такі умови:
а) ці суми були включені до розрахунку об’єкта оподаткування майбутніх податкових (звітних) періодів;
б) за рахунок цих сум було зменшено позитивне значення об’єкта оподаткування (прибуток) відповідних податкових (звітних) років, обраховане відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ без урахування непогашеного від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.
З урахуванням положення пункту 4 прим. 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ великі платники податків починаючи з першого податкового (звітного) періоду 2022 року мають право зменшувати об’єкт оподаткування не більше ніж на 50 відсотків накопичених податкових збитків минулих податкових (звітних) років.
Сума податку на прибуток, яку платник податку не сплатив до бюджету у зв’язку з таким зменшенням фінансового результату до оподаткування є пільгою (код пільг згідно з Довідником інших податкових пільг – 11020301, 11020398 (для великих платників), та відображається у додатку ПП. Сума пільги, передбачена підпунктом 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПКУ, розраховується таким чином:
сума від’ємного значення попереднього звітного року платника податку, а для великого платника – частина суми від’ємного значення попереднього звітного року (не більше 50 відсотків непогашеної суми), визначені в межах суми прибутку звітного періоду, х розмір базової ставки податку : 100.
При цьому платник податку суму такої пільги відображає у додатку ПП, якщо показник у рядку 04 «Об’єкт оподаткування (рядок 02 + рядок 03РІ)» Декларації за відповідний звітний період має позитивне значення без врахування суми від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років.
Сумою прибутку податкового (звітного) періоду, в межах якого визначається сума від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років для розрахунку суми пільги з податку на прибуток, передбаченої підпунктом 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПКУ, є показник у рядку 04 «Об’єкт оподаткування (рядок 02 + рядок 03РІ)» Декларації зі знаком «+» чи «-» без врахування суми від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, відображеної у рядку 3.2.4 додатка РІ до Декларації за такий період.
У разі якщо об’єкт оподаткування з податку на прибуток у звітному періоді має від’ємне значення або дорівнює нулю без врахування від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, то втрати до бюджету не виникають та сума пільги не визначається.