12-12-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 12.12.23
.jpg)
Чи дозволяється використання програмного РРО у період відсутності зв’язку між ним та фіскальним сервером контролюючого органу без отриманого діапазону фіскальних номерів?
З 01.08.2023 забороняється робота ПРРО в режимі офлайн, якщо таким ПРРО не отримано діапазон фіскальних номерів, сформованих фіскальним сервером ДПС, які присвоюються розрахунковим документам ПРРО, що працює в режимі офлайн.
ПРРО працює в режимі офлайн лише в період, протягом якого відсутній зв’язок між ПРРО та фіскальним сервером ДПС.
01.08.2023 набрав чинності Закон України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», яким, зокрема, внесені зміни до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме відновлено дію абзацу сьомого статті 5 Закону № 265, у зв’язку з чим використання програмних реєстраторів розрахункових операцій в режимі офлайн без отриманого в контролюючому органі діапазону фіскальних номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, заборонено.
Чи враховуються строки давності при нарахуванні пені на суму грошового зобов’язання за результатами документальної перевірки?
Починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків грошового зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні, на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) нараховується пеня з урахування строку давності (1095 днів), якщо загальна сума боргу перевищує 3060 грн. Тобто, пеня не нараховується якщо минуло більше 1095 днів від дня, коли у контролюючого органу (відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПКУ) виникло право нарахувати пеню платнику податків за умови, що загальна сума боргу перевищувала 3060 грн.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПКУ грошове зобов’язання платника податків – це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Пеня – це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов’язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених ПКУ або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Порядок нарахування пені визначено статтею 129 ПКУ.
Нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов’язання, визначеного за результатами перевірки, – починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із ПКУ (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПКУ).
Пунктом 129.3 статті 129 ПКУ встановлено, що нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПКУ, закінчується:
у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов’язань (підпункт 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПКУ);
у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків (підпункт 129.3.2 пункту 129.3 статті 129 ПКУ);
у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України) (підпункт 129.3.3 пункту 129.3 статті 129 ПКУ);
при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини) (підпункт 129.3.4 пункту 129.3 статті 129 ПКУ).
На суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог ПКУ, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абзац перший пункту 129.4 статті 129 ПКУ).
Відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПКУ списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 ПКУ (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПКУ).
У разі якщо грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 ПКУ, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 ПКУ. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (пункт 102.4 статті 102 ПКУ).
Абзацом третім пункту 59.1 статті 59 ПКУ передбачено, що податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 ПКУ для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПКУ для відповідного року.
На яку дату та на яку суму виникає податкове зобов’язання при поставці товарів з оплатою за допомогою платіжних систем LiqPay, Portmone, iPay, тощо?
Датою виникнення податкових зобов’язань при поставці товарів/послуг з оплатою за допомогою платіжних систем LiqPay, Portmone, iPay, тощо, буде дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг. Податкові зобов’язання виникають на суму договірної вартості поставлених товарів/послуг з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважаються, зокрема, передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
При цьому продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни).
Водночас підпунктом 189.4 статті 189 ПКУ визначено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому статтею 188 ПКУ.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.
Здійснення розрахунків із використанням платіжних сервісів LiqPay, Portmone, iPay, тощо, знаходиться у правовому полі Національного банку України.
Листом НБУ від 28.09.2020 № 57-0009/53844 надано роз’яснення, зокрема, в частині здійснення суб’єктами господарювання безготівкових розрахунків.
При цьому зауважено, що для суб’єкта господарювання безготівковим розрахунком є оплата товарів та послуг, що здійснена шляхом переказу коштів на його рахунок незалежно від способу ініціювання такого переказу покупцем (зокрема, за допомогою сервісів переказу коштів – LiqPay, Portmone, iPay, тощо, банківських систем дистанційного обслуговування – Приват24, MONOBANK, Ощад 24/7 тощо (у тому числі, з використанням платіжної картки), шляхом внесення покупцем готівки у касу банку або небанківської установи (у тому числі, шляхом використання програмно-технічного комплексу самообслуговування).
За якими ставками ПДФО оподатковується дохід, отриманий фізичною особою від продажу протягом року двох квартир, які перебувають у власності менше трьох років та не отримані у спадщину?
Дохід, отриманий фізичною особою – резидентом – платником податку від послідовного продажу протягом звітного податкового року двох квартир, які перебувають у власності менше трьох років та не отримані у спадщину, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставками:
5 відсотків – від першого продажу;
18 відсотків – від другого продажу.
Відповідно до пункту 172.1 статті 172 ПКУ не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну):
житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці);
земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення;
земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, що перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину.
Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.
Абзацом першим пункту 172.2 статті 172 ПКУ визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об’єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ.
Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, або від продажу другого та наступних об’єктів нерухомості, не зазначених у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ, крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно отримано платником податку у спадщину (абзац другий пункту 172.2 статті 172 ПКУ).
Дохід від продажу об’єктів нерухомості, зазначених в абзаці другому пункту 172.2 статті 172 ПКУ, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання об’єкта нерухомості, розташованого на території України.
При цьому, документами, що підтверджують проведення фізичною особою – платником податку операцій, пов’язаних з купівлею-продажем об’єктів нерухомого майна, крім договору купівлі-продажу нерухомого майна, мають бути документи первинного обліку, а саме розрахункові документи, використання яких передбачено чинними нормативно-правовими актами.
Які іноземні юридичні компанії зобов’язані стати на облік у контролюючих органах?
Пунктом 2 наказу Міністерства фінансів України від 08.02.2021 № 62 «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів», який набрав чинності 19.03.2021, внесені зміни до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, а саме, встановлено що нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, та на дату набрання чинності Наказом № 62 не перебувають на обліку в контролюючих органах, зобов’язані протягом двох місяців з дати набрання чинності Наказом № 62 подати для постановки їх на облік документи, визначені пунктами 4.2, 4.4 розділу IV Порядку № 1588.
Відповідно до пункту 3.4 розділу ІІІ Порядку № 1588, нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно, або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України (крім кореспондентських рахунків, що відкриваються банкам-нерезидентам), в інших фінансових установах, у небанківських надавачах платіжних послуг, або відкривають електронні гаманці в емітентах електронних грошей відповідно до статті 64 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» із змінами та доповненнями, або набувають права власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім - шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПКУ, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах:
1) взяття на облік у контролюючому органі нерезидента здійснюється при настанні першої із подій, визначеної в пункті 3.4 розділу ІІІ Порядку № 1588, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від нерезидента документів, визначених пунктом 4.4 розділу IV Порядку № 1588, які він зобов’язаний подати:
у десятиденний строк після акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу – до контролюючого органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу;
до придбання нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні – до контролюючого органу за місцезнаходженням нерухомого майна;
до відкриття рахунку/електронного гаманця в Україні – до контролюючого органу за місцезнаходженням установи (відділення) банку, іншої фінансової установи, небанківського надавача платіжних послуг/емітента електронних грошей, в яких відкривається рахунок/електронний гаманець;
2) у порядку, встановленому розділом V Порядку № 1588, стає на облік та/або реєструється платником податку на прибуток юридична особа, що утворена відповідно до законодавства іншої країни (іноземна компанія), у випадках, визначених нормами ПКУ:
підпункт 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 розділу III ПКУ (нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок на прибуток);
підпункт 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ (нерезиденти, які здійснюють виплату доходів та утримують податки);
підпункт 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 розділу III ПКУ (юридичні особи, що утворені відповідно до законодавства інших країн (іноземні компанії) та мають місце ефективного управління на території України).
Нерезидент, який не став на облік у визначені пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку № 1588 строки, не звільняється від постановки на облік та має подати документи для взяття на облік згідно з підпунктом 1 та/або підпунктом 2 пункту 3.4 розділу. ІІІ Порядку № 1588.
Взяття на облік відокремлених підрозділів нерезидента, у тому числі постійних представництв, не звільняє нерезидента від обов’язку постановки на облік в контролюючому органі.
Основним місцем обліку нерезидента є контролюючий орган, в якому нерезидент зареєстрований платником податку на прибуток, а у разі відсутності такої реєстрації – контролюючий орган, в якому нерезидента взято на облік за правилом першої події відповідно до абзацу першого пункту 3.4 розділу ІІІ Порядку № 1588.
Нерезиденти (іноземні компанії, організації) не підлягають реєстрації в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та не включається до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а обліковуються в контролюючих органах за податковим номером, який присвоюється нерезиденту відповідно до вимог Порядку № 1588.
Податковий номер (реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється контролюючим органом нерезиденту) є 9-ти значним.
Для іноземних компаній взятих на облік з грудня 2019 року 9-ти значний податковий номер перші дві цифри має значення «88» (п. 2.3 розд. ІІ Порядку № 1588).
Інформація щодо нерезидентів включається до облікових та реєстраційних даних Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб та до реєстру платників податків-нерезидентів.
Документом, що підтверджує взяття на облік в контролюючих органах юридичної особи – нерезидента є довідка про взяття на облік за формою № 34-ОПП.