13-03-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 13.03.23
.jpg)
Чи мають право на пільгу по земельному податку фізичні особи-пенсіонери, яким була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, якщо вони не досягли пенсійного віку?
Відповідно до пункту 281.1 статті 281 ПКУ від сплати земельного податку звільняються, зокрема, особи з інвалідністю першої і другої групи; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із змінами та доповненнями; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Абзацом двадцять четвертим статті 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 1058) визначено, що пенсіонер – особа, яка відповідно до Закону № 1058 отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім’ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених Законом № 1058.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника.
Абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу, визначеного абзацами першим і другим частини першої статті 26 Закону № 1058.
Таким чином, фізичні особи – пенсіонери, яким була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, не мають право на пільгу щодо сплати земельного податку, якщо вони не досягли пенсійного віку, попри те що в пенсійному посвідченні зазначено «пенсіонер за віком». Такі фізичні особи – пенсіонери мають право на пільгу щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності (за винятком земельних паїв), після досягнення ними пенсійного віку (60 років).
При цьому фізична особа для отримання пільги щодо сплати земельного податку має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документ, що посвідчують її право на пільгу (пенсійне посвідчення).
Які доходи включаються до загального оподатковуваного доходу ФОП на загальній системі?
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Враховуючи вищевикладене, до складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі - підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі, а саме:
- виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку);
- виручка в натуральній (негрошовій формі);
- суми штрафів і пені, отримані від інших суб’єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов’язані із здійсненням підприємницької діяльності.
Чи діють ліцензії, за якими під час воєнного стану не сплачено черговий платіж або закінчився термін дії ліцензії?
Відповідно до статті 1 Закону № 481:
ліцензія (спеціальний дозвіл) – це документ, що засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;
анулювання ліцензії – позбавлення суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
Ліцензія анулюється, шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження з підстав, викладених у статті 3 та 15 Закону № 481, зокрема, але не виключно:
заяви суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);
несплати чергового платежу за ліцензію.
Разом з цим статтею 18 Закону № 481 встановлено, що вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії на право:
виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах;
виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
Обов’язки щодо сплати чергових платежів/дії щодо продовження ліцензії мають бути виконані суб’єктом господарювання протягом 30 днів, наступних за днем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану в Україні.
Разом з цим, відповідно до частини дев’ятої статті 13 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (із змінами) ліцензії, видані суб’єктам господарювання до набрання чинності цим Законом (а для територій України, що були тимчасово окуповані Російською Федерацією після набрання чинності цим Законом – до тимчасової окупації цієї території України) відповідно до закону про ліцензування видів господарської діяльності:
вважаються недійсними на тимчасово окупованій території;
можуть використовуватися для проведення господарської (підприємницької) діяльності на іншій території України до закінчення строку їх дії, у випадку перереєстрації таких суб’єктів, на іншій території України, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику;
не можуть бути продовженими відповідно до законодавства України, крім випадків, коли до закінчення строку дії таких ліцензій (дозволів) здійснено деокупацію відповідної тимчасово окупованої території.
Чи має право на податкову соціальну пільгу студент?
Відповідно до підпункту 169.1.3 пункту 169.1 статті 169 ПКУ, з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ студент має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі 150 відсотків суми пільги, яка визначена підпунктом 169.1.1 пункту169.1 статті 169 ПКУ.
Разом з тим, підпунктом 169.2.3 пункту 169.2 статті 169 ПКУ передбачено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету.
Враховуючи викладене, якщо студент отримує стипендію з бюджету, то податкова соціальна пільга до заробітної плати такого платника податку не застосовується.
Разом з тим, якщо студент не отримує дохід у вигляді стипендії або отримує стипендію, яка виплачується не з бюджету, то він має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі 150 відсотків суми пільги, яка визначена підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 ПКУ.
Чи може новостворена юридична особа обрати ставку єдиного податку, що передбачає сплату ПДВ?
Новостворена юридична особа, яка обрала третю групу спрощеної системи оподаткування з дня її державної реєстрації, може обрати виключно ставку єдиного податку у розмірі 5 відсотків доходу, що не передбачає сплату податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу ХIV ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:
1) 3 відсотка доходу – у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ;
2) 5 відсотків доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Абзацом другим підпункту 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 глави 1 розділу ХIV ПКУ передбачено, що зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.
Згідно із підпунктом «б» підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 ПКУ ставка єдиного податку, визначена для третьої групи у розмірі 3 відсотка, може бути обрана платником єдиного податку третьої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, у разі добровільної зміни ставки єдиного податку шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка, та реєстрації такого платника єдиного податку платником податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V ПКУ.
Відповідно до абзацу другого пункту 183.4 статті 183 ПКУ у разі зміни ставки єдиного податку відповідно до підпункту «б» підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 ПКУ реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного місяця, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість.
Реєстрація осіб, зазначених в абзаці другому пункту 183.4 статті 183, діє з першого числа календарного місяця, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість (абзац другий пункту 183.5 статті 183 ПКУ).
Яка відповідальність передбачена за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД?
Статтею 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», який введено в дію 07 лютого 2019 року, передбачено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
НБУ має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Відповідальність, передбачена частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473, не застосовується до резидентів – суб’єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 09 квітня 2022 року № 426 (пункт 13 статті 16 Закону № 2473).
У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою статті 13 Закону № 2473, зупиняється у зв’язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою ст. 13 Закону № 2473, та нарахування пені відповідно до частини п’ятої ст. 13 Закону № 2473 зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) (частина шоста статті 13 Закону № 2473).
У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до статті 13 Закону № 2473, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до статті 13 Закону № 2473, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем (частина сьома статті 13 Закону № 2473).