17-04-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 17.04.24
.jpg)
За які земельні ділянки ФОП – платники єдиного податку IV групи повинні сплачувати земельний податок?
Відповідно до підпункту «б» підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПКУ до платників єдиного податку четвертої групи, належать фізичні особи-підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог:
здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;
не використовують працю найманих осіб;
членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;
площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.
Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (абзац перший пункту 292 прим. 1.1 статті 292 прим. 1 ПКУ).
Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (підпункт 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ).
Згідно з частиною другою статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об’єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Отже, фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку четвертої групи, які є власниками/користувачами земель сільськогосподарського призначення та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки (не більше 20 гектарів сукупно), що використовуються такими платниками для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
За інші земельні ділянки, в тому числі за земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, земельний податок сплачується на загальних підставах.
При цьому відповідно до абзаців першого-третього підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ за період, зокрема, з 01 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, та які перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб-підприємців.
Починаючи з 01 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, плата за землю не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до Переліку територій.
Крім того, статтею 283 прим. 1 ПКУ передбачено особливості визначення земельного податку за земельні ділянки, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або непридатні для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.
Як сплачується військовий збір у разі надання нерухомості в оренду?
Сплата військового збору фізичною особою – орендодавцем з доходу, отриманого від фізичної особи – орендаря за надання нерухомості в оренду, здійснюється у порядку, визначеному підпунктом «а» підпункту 170.1.5 пункту 170.1 статті 170 ПКУ як для податку на доходи фізичних осіб, а саме в строки, встановлені ПКУ для квартального звітного (податкового) періоду, тобто протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу.
Відповідно до підпункту 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 ПКУ.
Порядок оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм) визначено пунктом 170.1 статті 170 ПКУ, згідно з підпунктом 170.1.4 якого доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 – 170.1.3 пункту 170.1 статті 170 ПКУ, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ.
Разом з тим, якщо орендар є фізичною особою, яка не є самозайнятою особою, особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку – орендодавець.
При цьому такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені ПКУ для квартального звітного (податкового) періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу, сума отриманого доходу, сума сплаченого протягом звітного податкового року податку та податкового зобов’язання за результатами такого року відображаються у річній податковій декларації (підпункт «а» підпункту 170.1.5 пункту 170.1 статті 170 ПКУ).
Закон 3603: В які терміни розглядається скарга про відмову у реєстрації податкової накладної, якщо платник виявив бажання взяти участь у розгляді скарги?
Законом України від 23 лютого 2024 року № 3603-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства» внесено зміни до Податкового кодексу України, згідно з якими скарга на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом:
10 календарних днів, наступних за днем отримання такої скарги, якщо платник податків, який подав скаргу, не виявив бажання взяти участь у розгляді скарги;
30 календарних днів, наступних за днем отримання такої скарги, якщо платник податків, який подав скаргу, виявив бажання взяти участь у розгляді скарги. (Підпункти 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 Кодексу).
Термін розгляду скарги не може бути продовженим.
Яким чином заповнюється реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції у разі оплати послуги з проставлення апостиля?
Порядок заповнення реквізиту «Призначення платежу» платіжної інструкції під час сплати (стягнення) податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави, а також у разі їх повернення, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.03.2023 № 148.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 148, зокрема, визначено, що під час сплати податків, зборів на бюджетні рахунки платник у реквізиті «Призначення платежу» платіжної інструкції заповнює такі поля:
«Код виду сплати»;
«Додаткова інформація запису».
У полі «Код виду сплати» платник заповнює код виду сплати, визначений Переліком кодів видів сплати, які використовуються платниками, згідно з додатком 1 до Порядку;
у полі «Додаткова інформація запису» платник заповнює інформацію щодо переказу коштів у довільній формі.
У разі оплати послуги з проставлення апостиля реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції заповнюється наступним чином:
у полі «Код виду сплати» – 101;
у полі «Додаткова інформація запису» – За надання послуг з проставлення апостиля.
Чи може посадова особа комунального підприємства отримати електронний підпис на незахищеному носії?
Посадова особа комунального підприємства може отримати електронний підпис на незахищеному носії, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (в тому числі для внутрішнього використання), виключно як фізична особа, тобто без зазначення ідентифікаційних даних відповідного комунального підприємства.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи публічного права та їх посадові особи використовують кваліфіковані електронні підписи та печатки, а також електронні підписи та печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів.
Президент України, народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, керівники, заступники керівників, посадові особи державних органів, інших юридичних осіб публічного права, а також державні реєстратори, нотаріуси та інші суб’єкти, уповноважені державою на здійснення функцій державного реєстратора, для вчинення реєстраційних та інших дій, якщо зазначені особи використовують електронний підпис для реалізації повноважень, пов’язаних із набуттям, зміною чи припиненням прав та/або обов’язків фізичних і юридичних осіб відповідно до закону, використовують виключно кваліфіковані електронні підписи.
Також законом може встановлюватися обов’язковість використання кваліфікованих електронних довірчих послуг в інших сферах суспільних відносин.
Порядок використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях державної форми власності встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 17 Закону № 2155).
Згідно з абзацом другим пункту 2 Порядку використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2023 року № 798, кваліфікований сертифікат відкритого ключа підписувача – представника державної установи – кваліфікований сертифікат відкритого ключа, в якому додатково до ідентифікаційних даних фізичної особи, яка є працівником державної установи, зазначаються ідентифікаційні дані відповідної державної установи (найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України).
Абзацом другим пункту 4 Порядку № 798 встановлено, що підписувачі – представники державної установи використовують виключно кваліфіковані електронні підписи та печатки підписувачів – представників державної установи.
Інші працівники державної установи для підготовки, погодження та підписання проектів електронних документів використовують кваліфіковані сертифікати відкритих ключів підписувачів – представників державної установи або особисті кваліфіковані сертифікати відкритих ключів, в яких не зазначаються ідентифікаційні дані відповідних державних установ (абзац третій пункту 4 Порядку № 798).
Згідно з частиною першою статті 63 Господарського кодексу України комунальне підприємство – це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.