17-05-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 17.05.23
.jpg)
Cтрахування роботодавцем водіїв від нещасних випадків: Чи оподатковувати ПДФО?
Суми внесків на обов’язкове страхування, що сплачуються підприємством за своїх працівників згідно з договором про обов’язкове страхування, не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу працівників.
При цьому, у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, суми таких внесків відображаються з ознакою доходу «132».
Згідно з підпунктом 165.1.5 пункту 165.1 статті 165 ПКУ, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми внесків на обов’язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших, ніж збір на державне пенсійне страхування або внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Обов’язковим страхуванням є страхування, яке здійснюється на виконання норм законодавчих актів. Так, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є обов’язковим згідно з вимогами Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
ФОП на загальній системі оподаткування отримав доходи в іноземній валюті: Який курс НБУ використовувати?
Враховуючи те, що виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок або у касу, тобто застосовується касовий метод.
Крім того, сума доходів, одержаних платником податку в іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування її у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату фактичного одержання таких доходів.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців визначений статтею 177 ПКУ.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи- підприємця.
Куди нотаріус подає Податковий розрахунок, якщо робоче місце знаходиться не за місцем обліку?
Незважаючи на те, що робоче місце (контора) нотаріуса знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж місце його постійного проживання, Розрахунок нотаріус подає до контролюючого органу за основним місцем обліку (місцем проживання). Однак, у такому випадку він подає два окремих Розрахунки з додатками 4ДФ, а саме:
- з інформацією про нараховані доходи найманим працівникам, де у рядку 032 Розрахунку та додатка 4ДФ до Розрахунку зазначає код органу самоврядування, який є адміністративним центром територіальної громади (за Кодифікатором адміністративно – територіальних одиниць та територій територіальних громад, далі – Кодифікатор) за місцем свого постійного проживання;
- з інформацією про посвідчені договори купівлі-продажу або спадщини (подарунку), де у рядку 032 Розрахунку та додатка 4ДФ до Розрахунку зазначає код органу самоврядування, який є адміністративним центром територіальної громади за Кодифікатором за місцезнаходженням свого робочого місця (контори).
Відповідно до пункту 172.4 статті 172, пункту 173.4 статті 173, пункту 174.4 статті 174 розділу IV ПКУ нотаріус щокварталу в порядку, встановленому розділом ІV ПКУ для податкового розрахунку, подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені ним протягом звітного кварталу договори купівлі-продажу (міни) між фізичними особами, включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору.
Відповідно до пункту 49.1 статті 49, пункту 65.1 статті 65 розділу II та пунктів 178.1, 178.4 статті 178 розділу IV ПКУ приватний нотаріус як самозайнята особа зобов’язаний стати на облік (зареєструватись) у контролюючому органі за місцем свого постійного проживання та подавати до 1 травня року, що настає за звітним до такого органу річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за результатами звітного року.
З урахуванням положень статті 63, статті 65 розділу II та пункту 6.8 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 приватний нотаріус підлягає взяттю на облік в контролюючих органах:
за місцем проживання, якщо місце проживання (реєстрації відповідно до паспортного документа) та місце розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса (відповідно до реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності) знаходяться на території однієї адміністративно-територіальної одиниці.
за місцем проживання (основне місце обліку) та місцем розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса (неосновне місце обліку), тобто якщо робоче місце нотаріуса знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж місце його постійного проживання, то нотаріус повинен стати на облік за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням свого робочого місця. При цьому до контролюючого органу за неосновним місцем обліку приватний нотаріус подає інформацію, перелік якої визначений пунктом 172.4 статті 172, пунктом 173.4 статті 173 та пунктом 174.4 статті 174 розділу IV ПКУ.
Інші обов’язки податкового агента та платника податку на доходи фізичних осіб приватний нотаріус виконує за основним місцем обліку.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, Розрахунок подається до контролюючого органу за основним місцем обліку.
При цьому, нотаріуси за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах – уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтва про право на спадщину в порядку, встановленому розділом ІІ Порядку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування.
Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку, зокрема, визначено, що у рядку 032 «Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад» заголовної частини Розрахунку зазначається код Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад за місцезнаходженням платника податку на доходи фізичних осіб або його відокремленого підрозділу, якщо Розрахунок подається податковим агентом за його відокремлений підрозділ.
Крім того, зазначений рядок 032 міститься в додатку 4ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» до Розрахунку, у якому вказується Кодифікатор адміністративно – територіальних одиниць та територій територіальних громад за місцезнаходженням податкового агента або відокремленого підрозділу, якщо Розрахунок подає податковий агент за відокремлений підрозділ.
Яким чином розраховується та сплачується акцизний податок з переобладнаних транспортних засобів?
Підпунктом 212.1.14 пункту 212.1 статті 212 ПКУ особу - власника ввезеного на митну територію України вантажного транспортного засобу, що переобладнується у легковий автомобіль, з якого справляється акцизний податок, визначено як платника вказаного податку.
Датою виникнення податкових зобов’язань у разі здійснення переобладнання вантажного транспортного засобу, який відповідає товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, у легковий автомобіль, що відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, є дата видачі документа про відповідність переобладнаного автомобіля вимогам безпеки дорожнього руху. У цьому випадку акцизний податок сплачується власником такого транспортного засобу не пізніше дати подання документів до органу, що здійснює державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації такого транспортного засобу (пункт 216.11 статті 216 ПКУ).
При цьому відповідно до підпункту 222.2.4 пункту 222.2 статті 222 ПКУ платники акцизного податку при зверненні до органів, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації переобладнаного вантажного транспортного засобу у легковий автомобіль, зобов’язані пред’явити квитанції або платіжні інструкції про сплату податку з відміткою банку/небанківського надавача платіжних послуг про дату її виконання.
Суми податку, що підлягають сплаті, зокрема з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об’єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок акцизного податку, що діють на дату виникнення податкових зобов’язань (пункт 217.1 статті 217 ПКУ).
3 25 листопада 2018 року з набранням чинності Законом України від 08 листопада 2018 року № 2611-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» запроваджено нову систему оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів, зокрема і тих, що переобладнані у легкові автомобілі з вантажних транспортних засобів.
Так, для автомобіля, який в установленому законодавством порядку подається до органів, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації у зв’язку із зміною моделі транспортного засобу, щодо переобладнання під час ввезення відповідала товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, а після переобладнання відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, ставка акцизного податку, яка визначена у підпункті 215.3.5 прим. 1 пункту 215.3 статті 215 ПКУ, обчислюється за формулою шляхом застосування до базових ставок акцизного податку коефіцієнтів - двигуна та віку.
Оскільки ставка акцизного податку встановлена у іноземній валюті (євро), розрахунок суми податку здійснюється за офіційний курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на перший день кварталу, в якому виникло податкове зобов’язання, і залишається незмінним протягом кварталу (пункт 217.3 статті 217 ПКУ).
Акцизний податок з операції переобладнання вантажного транспортного засобу у легковий автомобіль сплачується за місцем знаходження (проживання) особи, яка є власником переобладнаного транспортного засобу, за кодом бюджетної класифікації 14020800 «Акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) - Транспортні засоби» згідно з Класифікацією доходів бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11.
Слід зазначити, що у разі складності платнику податку самостійно визначити код згідно з УКТ ЗЕД переобладнаного вантажного транспортного засобу та суму акцизного податку, що підлягає сплаті, до здійснення реєстрації такого транспортного засобу, платник акцизного податку може звернутися до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації і крім заяви довільної форми надати документи про переобладнання транспортного засобу, зокрема, документ про відповідність переобладнаного автомобіля вимогам безпеки дорожнього руху.
Чи застосовуються штрафи до суб'єкта господарювання, який не змінив види діяльності на основі національного класифікатора України КВЕД ДК 009:2005 на аналогічні види діяльності на основі КВЕД ДК 009:2010?
ПКУ не передбачено прямої норми щодо притягнення до відповідальності суб’єкта господарювання, який не змінив з 01.01.2014 види економічної діяльності на основі КВЕД ДК 009:2005 на аналогічні види діяльності на основі КВЕД ДК 009:2010.
При цьому види економічної діяльності, що були визначені на основі КВЕД ДК 009:2005, рекомендується замінити на аналогічні види діяльності на основі КВЕД ДК 009:2010 шляхом внесення змін до Єдиного державного реєстру.
Згідно з пунктом 11 частини другої статті 9 та пункту 6 частини четвертої статті 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості про юридичну особу (крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб) та фізичну особу-підприємця, зокрема види діяльності (крім електронних резидентів (е-резидентів).
З 01 січня 2014 року використовується національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (далі – КВЕД ДК 009:2010), а Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 26.12.2005 № 375 (далі – КВЕД ДК 009:2005), втратив чинність у зв’язку із закінченням строку його дії (до 01.01.2014).
КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаці восьмий, десятий пункту 1 КВЕД ДК 009:2010).
Відповідно до частини першої статті 19 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Водночас, види економічної діяльності на основі КВЕД ДК 009:2010 є обов’язковими для:
зазначення їх у заяві про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування у разі обрання суб’єктом господарювання першої-третьої групи платника єдиного податку (підпункт 5 пункту 298.3 статті 298 ПКУ;
визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності (пункт 3 Порядку визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2012 року № 237) тощо.
Чи застосовуються штрафні санкції у період дії воєнного стану?
Відповідно до норм абзацу віcімнадцятого підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з урахуванням змін, внесених Законом України від 12.05.2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (набрав чинності 27.05.2022), визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок, до платників податків застосовується відповідальність згідно з ПКУ, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючи органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПКУ (вчинення діяння (дії або бездіяльність) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору)), що звільняють від фінансової відповідальності.
При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Тобто, починаючи з 27.05.2022 року і на період дії воєнного стану «карантинний» мораторій щодо незастосовування штрафних санкцій, зокрема, за порушення вимог законодавства в частині нарахування, декларування та сплати податків, зборів, платежів, не застосовуються.
Відповідно, платники податків не звільняються від застосування до них штрафних санкцій за:
- неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності (стаття 120 ПКУ);
- за несплату узгодженої суми грошового зобов’язання (стаття 124 ПКУ);
- за заниження податкового зобов’язання (стаття 123 ПКУ), у тому числі, за звітні (податкові) періоди, які припадають до 24 лютого 2022 року, з урахуванням умов, за яких платники у період до припинення або скасування воєнного стану на території України звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання своїх податкових обов’язків, визначених підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
При цьому, у разі дотримання платниками податків термінів подання податкової звітності, але недотримання термінів сплати податкових (грошових) зобов’язань на підставі такої звітності, до платників податків застосовуються штрафні санкції відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПКУ та не застосовуються – відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПКУ, та навпаки.
У відповідності до вимог пункту 11 Підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).