19-04-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 19.04.23
.jpg)
Надання послуги з проставлення апостиля на офіційних документах, виданих Державною податковою службою України та її територіальними органами
Проставлення апостиля на офіційних документах, що видаються ДПС та її територіальними органами, здійснюється Державною податковою службою України відповідно до Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених наказом МЗС, МВС, МОН, Мінфіну, Мін’юсту від 17 березня 2023 року № 125/209/293/139/999/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.03.2023 року за № 478/39534 (далі – Правила).
Хто може звертатися щодо надання послуги
Апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або на вимогу фізичної/юридичної особи (їх представників).
Пакет документів
Для проставлення апостиля необхідно подати:
1. оригінал документа, на якому проставляється апостиль, або його засвідчену в установленому порядку копію;
2. документ про оплату послуги з проставлення апостиля або документ, що підтверджує право на звільнення від сплати, чи його копію, засвідчену в установленому порядку;
3. заяву від особи, яка подає такі документи.
Враховуючи положення абзацу першого статті 1 та абзацу другого статті 11 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (далі – Конвенція), у заяві щодо проставлення апостиля необхідно зазначити назву документа (документів), що надсилається до ДПС для проставлення апостиля, та країну призначення використання такого документа (документів).
Актуальний перелік держав-учасниць Конвенції знаходиться на сайті Гаазької конвенції з міжнародного приватного права (абревіатура англ. мовою – HCCH).
Пунктом 3 Правил визначено перелік документів, на яких апостиль не проставляється.
Подача документів
З метою отримання послуги з проставлення апостиля документи подаються в установленому законом порядку до Державної податкової служби України за адресою: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053.
Плата за надання послуги з проставлення апостиля
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 01.02.2023 № 54 «Про розмір та порядок оплати послуг з проставлення апостиля», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.03.2023 за № 395/39451 (далі – наказ Мінфіну № 54), встановлено плату за надання послуги із проставлення апостиля на документах, що видаються ДПС та її територіальними органами і призначені для використання на території інших держав, у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (на сьогодні – 51 грн).
Відповідно до пункту 2 наказу Мінфіну № 54 та абзацу другого пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 18.12.2003 № 161/5 «Про розмір та порядок оплати послуг з проставлення апостиля», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 за № 1197/8518, зі змінами, від унесення плати звільняються особи з інвалідністю 1-ої і 2-ої груп, особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, громадяни, які належать до першої категорії потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи, та діти-сироти у разі проставляння апостиля на документах, що стосуються безпосередньо цих громадян.
Реквізити для оплати
Рахунок для зарахування плати за надання послуг з проставлення апостиля ДПС:
Отримувач: ГУК у м. Києві/Шевченк.р-н/22012500
Код за ЄДРПОУ: 37993783
Рахунок отримувача: UA918999980334109879031026011
Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.)
Призначення платежу: за надання послуги з проставлення апостиля.
Термін розгляду
Пунктом 11 Правил визначено, що термін розгляду документів для проставлення апостиля встановлюється компетентним органом.
Проставлення апостиля, відмова в його проставленні здійснюються ДПС у строк до 20 робочих днів з дня отримання ДПС заяви та документів, необхідних для отримання послуги з проставлення апостиля.
19 квітня – останній день сплати ЄСВ підприємцями за І квартал 2023 року
19 квітня 2023 року – граничний термін сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування, нарахованого за перший квартал фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, особами, які провадять незалежну професійну діяльність та членами фермерських господарств.
Останній день сплати ЄСВ у 2023 році:
за I квартал — 19 квітня;
за II квартал — 19 липня;
за III квартал — 19 жовтня.
Мінімальний платіж з ЄСВ у 2023 році складає 1474 грн в місяць і 4422 грн в квартал.
У період дії воєнного стану законодавством надана можливість не сплачувати єдиний внесок. Однак, слід пам’ятати, що коли ФОП не сплачує ЄСВ «за себе», то ці періоди не зараховуються до страхового стажу.
Тим же ФОП, які не бажають втрачати страховий стаж, потрібно сплачувати ЄСВ за себе добровільно.
Декларування 2023:
Чи має право на податкову знижку військовослужбовець на грошовому забезпеченні?
Військовослужбовець, який отримує грошове забезпечення, не має права на застосування податкової знижки.
Право на податкову знижку має фізична особа, яка є найманою особою, виключно до доходів, одержаних протягом року у вигляді заробітної плати.
Податковий кодекс України, який регламентує порядок оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі військовослужбовців, не передбачає звільнення від обкладання податком на доходи фізичних осіб грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв’язку з виконанням обов’язків несення служби, крім сум грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачених законом, які виплачуються з бюджету чи бюджетною установою (підпункт 165.1.10 пункту 165.1 статті 165 ПКУ).
При цьому, згідно з пунктом 168.5 статті 168 ПКУ суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім’ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв’язку з виконанням обов’язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Відповідно до підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених ПКУ.
Заробітна плата – це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (підпункт 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Порядок застосування податкової знижки передбачений статтею 166 ПКУ.
Згідно з підпунктом 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ передбачено, що загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ, крім випадку, визначеного підпунктом 166.4.4 пункту 166.4 статті 166 ПКУ, коли загальна сума податкової знижки, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, отриманого у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Як зареєструвати касира для програмного РРО?
Суб’єкт господарювання може проводити розрахункові операції на ПРРО самостійно або визначати уповноважених осіб (касирів).
Особа може здійснювати розрахункові операції на ПРРО з використанням електронного підпису такої особи/електронної печатки суб’єкта господарювання, на якого зареєстровано ПРРО, після внесення даних про сертифікати до Реєстру програмних РРО за умови дійсності відповідного сертифіката відкритого ключа.
Розрахункові операції на ПРРО можуть проводити лише ті особи, сертифікати електронних підписів та/або печаток яких внесені до Реєстру щодо такого ПРРО.
Дані сертифікатів електронних підписів та/або печаток, що використовуються ПРРО, вносяться до Реєстру програмних РРО на підставі поданих суб’єктами господарювання в електронній формі повідомлень про надання інформації щодо кваліфікованих/удосконалених сертифікатів відкритих ключів, які застосовуються в ПРРО за формою № 5-ПРРО.
Електронні форми повідомлень J1391802/F1391802 розміщені за посиланнями:
https://tax.gov.ua/data/material/000/006/58768/Forms_servis_yur.htm;
https://tax.gov.ua/data/material/000/006/58768/Forms_servis_fiz.htm.
Повідомлення можна подати, використовуючи програмне забезпечення Електронного кабінету, або будь-яке інше програмне забезпечення, наявне у суб’єкта господарювання.
Чи звільняються суб'єкти господарювання-платники єдиного податку
від сплати земельного податку?
Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПКУ встановлено, що платниками плати за землю є, зокрема, платники земельного податку:
власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.
У який термін здійснюється взаємний обмін інформацією між Єдиним державним реєстром і податковими органами стосовно відомостей про ФОП?
Відповідно до пункту 7 Порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців й інформаційними системами Державної фіскальної служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 18.03.2016 № 759/5/371, технічний адміністратор Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань забезпечує передачу до реєстрів Державної податкової служби України відомостей про проведені реєстраційні дії відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», документів в електронній формі у робочий час одночасно з проведенням відповідної реєстраційної дії у Реєстрі, формуванням запиту суб’єктом державної реєстрації.
ДПС України забезпечує доступ своїх територіальних органів до відомостей про проведені реєстраційні дії, документів в електронній формі, отриманих з Реєстру (пункт 8 Порядку).
Підтвердження щодо отримання відомостей про проведені реєстраційні дії, документів в електронній формі з Реєстру формується ДПС України автоматично програмними засобами ведення реєстрів ДПС України та передається до Реєстру одночасно із завантаженням таких відомостей, документів до реєстрів ДПС України (пункт 9 Порядку).
Згідно з підпунктом 11-12 Порядку ДПС України здійснює контроль відомостей, що надійшли з Реєстру, щодо коректності використання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), повноти заповнення полів реєстраційних карток.
Якщо відомості, що надійшли з Реєстру, при проведенні контролю визнані помилковими (неповними), ДПС України направляє до Реєстру повідомлення про неприйняття відповідних відомостей із зазначенням причини їх неприйняття.
Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вживає заходів для усунення недоліків, що призвели до неприйняття ДПС України відомостей з Реєстру, після чого виправлені відомості передаються до ДПС України відповідно до Порядку (пункт 13 Порядку).
На який термін контролюючий орган може укладати договір розстрочення грошових зобов’язань (податкового боргу) платника податків?
Згідно з положеннями чинних нормативно-правових актів мінімальним терміном є:
для відстрочення грошових зобов’язань – 1 календарний місяць з дати нарахування такого грошового зобов’язання у інтегрованій картці платника,
для відстрочення податкового боргу – 1 календарний місяць з дати, на яку зафіксовано податковий борг (зазначено у рішенні та договорі про відстрочення),
для розстрочення грошових зобов’язань – 2 календарних місяці з дати нарахування такого грошового зобов’язання у інтегрованій картці платника;
для розстрочення податкового боргу – 2 календарних місяці з дати, на яку зафіксовано податковий борг (зазначено у рішенні та договорі про розстрочення).
При цьому максимальний строк розстрочення (відстрочення) не визначений.
Відповідно до пункту 100.1 статті 100 ПКУ розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.
Розстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу (в тому числі окремо – суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення (пункт 100.6 статті 100 ПКУ).
Відстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 статті 100 ПКУ затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов’язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі (пункт 100.7 статті 100 ПКУ).
Пунктами 100.8 та 100.9 статті 100 ПКУ визначені повноваження податкових органів різних рівнів на прийняття рішень про розстрочення у межах бюджетного року та за межі поточного бюджетного року.
Згідно з пунктом 1.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань та податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міндоходів від 10.10.2013 № 574, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1853/24385 розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення податкового органу та укладено договір про розстрочення (відстрочення).
Пунктом 1.9 Порядку визначено, що строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, платежу, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов’язання.
Строк дії розстрочення (відстрочення) податкового боргу починається з дати прийняття податковим органом рішення про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу) та закінчується датою, зазначеною у договорі про розстрочення (відстрочення) грошового зобов’язання (податкового боргу), за винятком випадків дострокового погашення такого податкового боргу.