19-04-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 19.04.24
.jpg)
Алгоритм дій для подання Облікової картки за формою № 1ДР та Заяви за формою № 5ДР через Електронний кабінет?
Для подання через меню «ЕК для громадян» приватної частини Електронного кабінету облікової картки фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР та заяви про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за формою № 5ДР необхідно:
1.Увійти до Електронного кабінету, вхід до якого здійснюється за адресою: https://cabinet.tax.gov.ua, також через офіційний вебпортал ДПС.
При цьому доступ до приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету надається після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, або через Інтегровану систему електронної ідентифікації – idd.gov.ua (MobileID та BankID). Формування фізичними особами – платниками податків заяв за формами № 1ДР та № 5ДР здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису фізичної особи, отриманого у кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.
2. Обрати меню «ЕК для громадян», розділ «Облікова картка (1ДР)» або «Заява про внесення змін до ДРФО (5ДР)» та натиснути кнопку «Створити».
Запропоновані форми Облікової картки за ф. № 1ДР та Заяви за ф. № 5ДР заповнюються шляхом вибору потрібної назви із запропонованого списку.
При заповненні Облікової картки за ф. № 1ДР або Заяви за ф. № 5ДР в електронному вигляді, платник податків самостійно обирає з переліку контролюючий орган (код та назва), де бажає отримати документ, що засвідчує реєстрацію у ДРФО.
Для приєднання до Облікової картки за ф. № 1ДР або Заяви за ф. № 5ДР сканованих копій документів, що посвідчують особу та інших документів, які підтверджують зміни облікових даних, платнику податків необхідно використати закладку «4. Додати копії документів». В полі «Назва документу» вибирається із переліку документ, який необхідно приєднати в полі «Файл документу».
При цьому кожен документ має бути збережено окремо. За допомогою опції «+» збільшується кількість рядків для заповнення та приєднання документів (формат файлу може бути pdf/jpg із обмеженням розміру не більше 5МБ).
3. Для збереження Облікової картки за ф. № 1ДР або Заяви за ф. № 5ДР необхідно натиснути кнопку «Зберегти», підписується сформований документ кваліфікованим електронним підписом та направляється до контролюючого органу.
4. Натиснути кнопку «Відправити».
Реєстраційний номер облікової картки платника податків надається протягом трьох робочих днів з дня подання фізичною особою Облікової картки за ф. № 1ДР або Заяви за ф. № 5ДР до контролюючого органу.
Для отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків необхідно особисто звернутися до податкового органу, який був самостійно обраний під час заповнення Облікової картки за ф. № 1ДР або Заяви за ф. № 5ДР та пред’явити паспорт з відміткою про місце реєстрації та, у разі необхідності, документ (витяг) про реєстрацію місця проживання/перебування.
Чи застосовується підвищуючий коефіцієнт до доходів, виплачених у негрошовій формі при розрахунку військового збору?
Для обчислення підвищуючого коефіцієнту застосовується виключно ставка податку, а не збору, а отже відсутні законодавчі підстави для застосування коефіцієнту при нарахуванні військового збору на доходи у негрошовій формі.
Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, за ставкою 1,5 відсотки, визначеною підпунктом 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (підпункт 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Згідно зі статтею 163 ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором платника податку – резидента (нерезидента) є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
При цьому статтею 23 ПКУ передбачено, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування.
База оподаткування – це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.
База оподаткування і порядок її визначення встановлюються ПКУ для кожного податку окремо.
При цьому у випадках, передбачених ПКУ, один об’єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків.
У випадках, передбачених ПКУ, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об’єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.
Водночас зауважуємо, що статтею 164 ПКУ встановлено особливості визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб для доходів у негрошовій формі, а саме базою оподаткування цим податком є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за формулою, визначеною пунктом 164.5 статті 164 ПКУ, а саме: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що положеннями пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ прямо не встановлено порядок визначення бази оподаткування для військового збору з урахуванням особливостей, встановлених у пункті 164.5 статті 164 розділу IV ПКУ для податку на доходи фізичних осіб, то визначення податковими агентами бази оподаткування військовим збором здійснюється без застосування положень пункту 164.5 статті 164 ПКУ.
Чи нараховується єдиний внесок за найманих працівників за договорами страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення?
Суми страхових внесків, сплачених роботодавцем за договорами довгострокового страхування життя за найманих працівників, які є складовою заробітної плати, є базою нарахування єдиного внеску.
Водночас, внески, сплачені роботодавцем на користь працівника за договором недержавного пенсійного страхування, не є базою нарахування єдиного внеску.
Відповідно до підпункту 69 пункту 1 статті 1 Закону України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування» страхування – правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов’язаних з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Статтею 4 Закону № 1909 встановлено класи страхування іншого, ніж життя (класи з 1 по 18), та класи страхування життя (класи з 19 по 23).
Так, згідно з пунктом 2 статті 4 Закону № 1909 до класів страхування життя належать:
клас 19 – страхування життя (інше, ніж передбачено класами 20, 21, 22, 23);
клас 20 – страхування життя до шлюбу та до народження дитини;
клас 21 – інвестиційне страхування життя;
клас 22 – безперервне страхування здоров’я;
клас 23 – пенсійне страхування.
Згідно з статтею 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1057-ІV «Про недержавне пенсійне забезпечення» учасник недержавного пенсійного забезпечення – фізична особа, на користь якої сплачуються (сплачувалися) пенсійні внески до пенсійного фонду або на пенсійний депозитний рахунок у банку і яка має право на недержавне пенсійне забезпечення на умовах і в порядку, визначених пенсійним контрактом, договором про відкриття пенсійного депозитного рахунка або договором страхування довічної пенсії та Законом № 1057, або яка отримує пенсійні виплати із пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці».
Статтею 2 Закону № 108 визначено структуру заробітної плати, яка включає, зокрема, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5.
Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції № 5 визначено види виплат, які включаються до складу інших заохочувальних та компенсаційних виплат, зокрема, витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у пункті 3.5 Інструкції № 5) на користь працівників, пов’язаних з добровільним (особистим, страхуванням майна). Указані суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли провадяться перерахунки страховій компанії (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 розділу 2 Інструкції № 5).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відповідно до пункту 2 розділу ІІ якого платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей не є базою нарахування єдиного внеску.
Декларування 2024: Чи зобов’язаний громадянин, який отримав нецільову благодійну допомогу, подати декларацію про доходи?
У разі отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника – фізичної чи юридичної особи платник податку зобов’язаний подати річну Декларацію із зазначенням її суми, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ(в 2023 році-3760 гривень).
Порядок подання фізичними особами – платниками податку на доходи фізичних осіб податкової декларації про майновий стан і доходи встановлений статтею 179 ПКУ, згідно з пунктом 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до ПКУ.
Водночас, пунктом 179.2 статті 179 ПКУ визначені випадки, в яких обов’язок платника податку щодо подання Декларації вважається виконаним і Декларація не подається, якщо, зокрема, такий платник податку отримував доходи виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу.
Також Декларація не подається у випадках, прямо передбачених ПКУ.
У разі якщо платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до інших положень ПКУ, то в ній поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені ПКУ.
Згідно з підпунктом 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами – юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 ПКУ, встановленого на 1 січня такого року (сума, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень).
Положення підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 ПКУ не поширюються на профспілкові виплати своїм членам, умови звільнення яких від оподаткування передбачені підпунктом 165.1.47 пункту 165.1 статті 165 ПКУ.
Благодійник – юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності.
Чи всі підприємці зобов’язані застосовувати РРО при здійсненні розрахункових операцій?
Звертаємо увагу підприємців на необхідність дотримання законодавства у сфері розрахункових операцій.
Згідно із Законом України №1017-ІХ від 01.12.2020 року застосування РРО при здійсненні розрахункових операцій є обов’язковим для ФОП ІІ-ІV груп незалежно від виду діяльності та обсягу доходу, а також ФОП на загальній системі оподаткування.
Виняток становлять ФОП І групи; ФОП, які приймають оплату виключно банківськими переказами на реквізити IBAN, E-banking; ФОП ІІ-ІV груп, які здійснюють торгівлю у селі за таких умов: річний обсяг доходу на один структурний підрозділ за рік не перевищує 1,0 млн.грн.; торгівля здійснюється не в одному торговельному об’єкті з підакцизними товарами; суб'єкт господарювання не здійснює дистанційну торгівлю товарами; органами місцевого самоврядування не прийнято рішення про обов’язкове застосування РРО.