19-09-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 19.09.23
.jpg)
Чи має право підприємець ознайомитися зі своєю обліковою справою, яка знаходиться в органі ДПС, та отримати копії документів щодо облікових даних?
Згідно з нормами чинного законодавства, суб’єкт господарювання або його представник за письмовим зверненням має право ознайомитися зі своєю обліковою справою (реєстраційною частиною), яка зберігається в контролюючому органі за основним місцем обліку платника податків.
Крім того, платники податків (юридичні особи та самозайняті особи) можуть ознайомитися з інформацією, яка міститься щодо них в інформаційних базах даних контролюючих органів через особисту (приватну) частину Електронного кабінету платника.
Відповідно до пункту 63.12 статті 63 ПКУ інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв’язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних.
Взяття на облік платників податків контролюючими органами здійснюється за принципом організаційної єдності реєстраційних процедур, що проводяться державними реєстраторами, та процедур узяття на облік платників податків, що забезпечуються контролюючими органами. Обмін відомостями (запитами) про здійснення дій з державної реєстрації та взяття на облік (зняття з обліку) юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та інформаційними системами Державної податкової служби України.
З урахуванням норм статей 64 та 65 ПКУ взяття на облік за основним місцем обліку юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та фізичних осіб- підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента)), відомості щодо яких включаються до ЄДР здійснюється на підставі відомостей з ЄДР, наданих державним реєстратором згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань».
Дані про взяття на облік юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та фізичних осіб-підприємців як платників податків і зборів у контролюючих органах передаються до ЄДР у день взяття їх на облік за основним місцем обліку та оприлюднюються на порталі електронних сервісів відповідно до Закону № 755.
Взяття на облік за основним місцем обліку платників податків для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до ЄДР, здійснюється у день отримання відповідної заяви та документів.
Пунктом 1.6 розділу I Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, визначено, що стосовно кожного платника податків, взятого на облік в контролюючому органі згідно з Порядком, формується облікова справа.
Реєстраційна частина облікової справи платника податків формується із документів, які надходять до контролюючих органів для взяття на облік платника податків, та доповнюється документами, які подаються платником податків або надходять стосовно платника податків згідно із статтями 64 – 68 ПКУ у паперовій формі.
Ведення облікових справ платників податків здійснюється з дотриманням правил діловодства. Комплектування документів проводиться у хронологічному чи тематичному порядку або у їх поєднанні. Кожна частина облікової справи повинна мати опис документів.
Зберігання окремих документів та облікових справ здійснюється відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов’язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених Законом № 2939 (пункт 1 частини третьої статті 10 Закону № 2939).
Різновидом інформації з обмеженим доступом та вимоги для обмеження доступу до інформації зазначені в статті 6 Закону № 2939.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (пункт 8 статті 6 Закону № 2939).
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, зокрема із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних та особистих прав і законних інтересів.
При цьому звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання (стаття 20 Закону № 393).
Питання про можливість видачі/відмови у видачі копій конкретних документів з реєстраційної частини облікової справи розглядається керівником контролюючого органу з дотриманням вимог Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VІ «Про захист персональних даних».
Начало формы
Конец формы
Як ФОП, що до обрання особливостей оподаткування, була платником ПДВ на загальній системі оподаткування, може з 01.08.2023 перейти на спрощену систему за ставкою 5 або 3 відсотка доходу?
Фізична особа-підприємець, яка до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, була зареєстрована платником ПДВ, після її повернення на загальну систему оподаткування може перейти з 01.08.2023 на спрощену систему оподаткування:
за ставкою 3 відсотка доходу:
з 01.08.2023 – шляхом подання Заяви у період з 01.08.2023 до 01.09.2023 (по 31.08.2023 включно), зазначивши у рядку 5.1 дату переходу з «01 серпня 2023 року»;
з 01.10.2023 – шляхом подання Заяви до 15.09.2023 (включно), зазначивши у рядку 5.1 дату переходу з «01 жовтня 2023 року»;
за ставкою 5 відсотків з 01.10.2023 – шляхом подання Заяви до 15.09.2023 (включно), зазначивши у рядку 5.1 дату переходу з «01 жовтня 2023 року».
Відповідно до підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, звільняються від обов’язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з ПДВ, а їх реєстрація платником ПДВ є призупиненою.
Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесено зміни з 01.08.2023, зокрема, до підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, який доповнено новим пунктом 9 прим. 1 щодо особливостей переходу суб’єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 01 серпня 2023 року, положення розділу XIV ПКУ застосовуються з урахуванням, особливостей, визначених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Отже, Законом № 3219 автоматично з 01.08.2023 відновлено права та обов’язки платника ПДВ при переході ним зі спрощеної системи з особливостями оподаткування на загальну систему оподаткування.
Підпунктом 9 прим. 1.4.4 підпунктом 9 прим. 1.4 пунктом 9 прим. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що у 2023 звітному році суб’єкти господарювання, які у 2023 році використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 прим. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, та втратили право або самостійно відмовилися від використання особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, і були переведені на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, або щодо яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, мають право у 2023 році повторно здійснити перехід (обрати) на спрощену систему оподаткування, в тому числі у разі повторної протягом 2023 року державної реєстрації фізичною особою – підприємцем, шляхом подання заяви за загальною процедурою, визначеною ПКУ.
При цьому у разі подання заяви до 01 вересня 2023 року суб’єкт господарювання вважається платником єдиного податку з 01 серпня 2023 року (крім єдиного податку третьої групи із ставкою єдиного податку у розмірі, визначеному підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 ПКУ, якщо така особа станом на 01 серпня 2023 року не зареєстрована платником ПДВ).
Згідно з абзацами першим – третім пункту 293.3 статті 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:
- 3 відсотка доходу – у разі сплати ПДВ згідно з ПКУ;
- 5 відсотків доходу – у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.
Відповідно до підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому підпункту 298.1.4 ПКУ, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 ПКУ.
До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV ПКУ.
Ставка єдиного податку, визначена для третьої групи у розмірі 3 відсотка, може бути обрана суб’єктом господарювання, який зареєстрований платником ПДВ відповідно до розділу V ПКУ, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу (підпункт «а» підпункту 293.8 статті 293 ПКУ).
У які строки ФОП – платниками єдиного податку II-III груп сплачується різниця між сумою мінімального податкового зобов’язання та сумою сплачених податків та витрат на оренду землі?
Платник єдиного податку другої або третьої групи зобов’язаний збільшити визначену в Декларації за податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, і сплатити таку збільшену суму єдиного податку до бюджету (за місцем податкової адреси) протягом 10 календарних днів після граничного строку подання Декларації.
Відповідно до підпункту 14.1.114 прим. 2 пункту 14.1 статті 14 ПКУ мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній фізичній особі-підприємцю є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників єдиного податку встановлено статтею 297 прим. 1 ПКУ.
Пунктом 297 прим. 1.1 статті 297 прим. 1 ПКУ визначено, що платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
При позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник єдиного податку другої або третьої групи зобов’язаний збільшити визначену в податковій декларації за податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення (абзац перший пункту 297 прим. 1.7 статті 297 прим. 1 ПКУ).
Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок є частиною зобов’язань з єдиного податку (абзац другий пункту 297 прим. 1.8 статті 297 прим. 1 ПКУ).
Платники єдиного податку, зокрема, другої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду (пункт 296.2 статті 296 ПКУ).
Податкові декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПКУ подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПКУ).
Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПК (абзац перший пункту 57.1 статті 57 ПКУ).
Згідно з пунктом 296.3 статті 296 ПКУ, з врахуванням підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПКУ, платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578.
Сплата єдиного податку платниками, зокрема, другої та третьої груп (крім електронних резидентів (е-резидентів) здійснюється за місцем податкової адреси (пункт 295.4 статті 295 ПКУ).
Платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання Декларації за податковий (звітний) квартал (пункт 295.3 статті 295 ПКУ).
Реквізити рахунків для територіальних громад для сплати податків, зборів та платежів (в т. ч. єдиного податку), відкритих Державною казначейською службою України, розміщено на субсайтах відповідного територіального органу ДПС або на вебпорталі ДПС за посиланням: Головна/Рахунки для сплати платежів (https://tax.gov.ua/rahunki-dlya-splati-platejiv/).
Чи можуть батьки новонародженої дитини під час реєстрації народження через послугу «єМалятко», а також неповнолітні особи під час оформлення паспорта вперше, отримати РНОКПП без подання документів до податкового органу?
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2019 року № 691 «Про реалізацію експериментального проекту щодо створення сприятливих умов для реалізації прав дитини» надано можливість:
в межах комплексної послуги «єМалятко» батькам новонародженої дитини за їх бажанням під час державної реєстрації народження дитини одночасно здійснити реєстрацію її у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків;
фізичним особам, віком від 14 до 18 років, під час оформлення паспорта громадянина України вперше за їх бажанням одночасно зареєструватися у ДРФО платником податків.
Відповідно до пункту 1 розділу ХІV Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822 за бажанням батьків дитини чи одного з них реєстрація дитини у ДРФО здійснюється під час державної реєстрації її народження. Така реєстрація проводиться в межах надання комплексної послуги «єМалятко» відповідно до Порядку надання комплексної послуги «єМалятко», затвердженого Постановою № 691.
У такому разі Облікова картка фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР не заповнюється, а реєстрація здійснюється на підставі відомостей, що містяться у заяві про державну реєстрацію народження, в обсязі, необхідному для проведення реєстрації, отриманих у порядку інформаційної взаємодії з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Відомості про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО передаються до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та відображаються у відповідному актовому записі та свідоцтві про народження.
Після внесення до свідоцтва про народження реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО Міністерство юстиції України направляє до Державної податкової служби України відомості про такий документ, а також відомості про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), для внесення інформації до ДРФО.
Пунктом 2 розділу ХІV Положення № 822 визначено, що особа, віком від 14 до 18 років, яка має зареєстроване місце проживання та яка не зареєстрована у ДРФО, під час оформлення паспорта у формі картки вперше може, за її бажанням, одночасно зареєструватися у ДРФО за реєстраційним номером облікової картки платника податків з його відображенням надалі у паспорті у формі картки. Така реєстрація проводиться відповідно до Постанови № 691.
У такому разі Облікова картка за ф. № 1ДР не заповнюється, а реєстрація здійснюється на підставі відомостей, що містяться у заяві-анкеті, яка подається під час оформлення паспорта громадянина України. Дані, необхідні для проведення реєстрації, у цьому випадку направляються до ДРФО у порядку інформаційної взаємодії.
Після реєстрації фізичної особи у ДРФО ДПС надсилає Державній міграційній службі України (ДМС) реєстраційний номер облікової картки платника податків з ДРФО для його внесення до паспорта у формі картки. У разі якщо за даними ДПС буде встановлено, що особа раніше вже була зареєстрована в ДРФО та дані про особу, які надійшли від ДМС для проведення реєстрації, збігаються з даними про особу, наявними в ДРФО, ДПС направляє ДМС інформацію про такий реєстраційний номер облікової картки платника податків. У разі якщо за даними ДПС буде встановлено, що особа раніше вже була зареєстрована в ДРФО та дані про особу, які надійшли від ДМС для проведення реєстрації, відрізняються від даних про особу, наявних у ДРФО, ДПС направляє у відповідь повідомлення про необхідність звернення до контролюючого органу для реєстрації платником податків або внесення змін до ДРФО.
Після внесення до паспорта у формі картки реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО ДМС направляє до ДПС відомості про паспорт (номер паспорта, орган, що його видав, дата видачі паспорта), унікальний номер запису в Реєстрі, для внесення такої інформації до ДРФО.
Обмін електронними повідомленнями між Мін’юсту, ДПС та ДМС здійснюється через систему електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів відповідно до положень постанов Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 606 «Деякі питання електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів» із змінами та доповненнями, Порядку надання комплексної послуги «єМалятко», затвердженого Постановою № 691, інших нормативно-правових актів, що передбачають створення та функціонування системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів, визначають порядок інформаційної взаємодії.
Яка відповідальність передбачена за продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам до 18 років, а також торгівлі такою продукцією в заборонених місцях?
Відповідно до статті 15 прим. 3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння:
- особами, які не досягли 18 років;
- особам, які не досягли 18 років.
Забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння:
- у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров’я (крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв);
- у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;
- у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);
- з торгових автоматів;
- на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);
- поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);
- з рук, лотків;
- у одиничних пачках, що містять менше 20 сигарет;
- у невизначених для цього місцях торгівлі.
Забороняється продаж будь-яких товарів дитячого асортименту, що імітують тютюнові вироби, електронні сигарети, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.
На час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів, використання електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.
Якщо у продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння виникли сумніви щодо досягнення 18-річного віку покупцем, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, та пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, продавець зобов’язаний звернутися до такого покупця з вимогою пред’явити паспорт громадянина України або інший документ, що підтверджує його вік.
У разі відмови покупця надати такий документ забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння такій особі.
Сільські, селищні та міські ради в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) (крім закладів ресторанного господарства) у визначений рішенням таких органів час доби.
Згідно зі статтею 17 Закону № 481 до суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15 прим. 3 Закону № 481 у розмірі 6800 гривень.
Частинами другою і третьою статті 156 Кодексу про адміністративні правопорушення, передбачено, що порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби,
- тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння з рук, з лотків, у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, -
- тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Дії, передбачені частиною першою чи третьою статті 156 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу від восьмисот до однієї тисячі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
Чи можна сформувати Z-звіт та закрити зміну на скасованому ПРРО, на якому не закрита зміна, а при новій реєстрації ПРРО надходить повідомлення, що відкрита зміна на іншому скасованому ПРРО?
Перед здійсненням скасування реєстрації програмного реєстратора розрахункових операцій (ПРРО) суб’єкту господарювання необхідно обов’язково переконатись у тому, що зміна на такому ПРРО закрита.
При цьому, якщо при скасуванні реєстрації ПРРО не була закрита зміна, то програмне забезпечення ПРРО повинно надавати можливість входу на касу скасованого ПРРО, виконувати формування Z-звіту та закриття зміни.
Фіскальний сервер контролюючого органу у разі скасування реєстрації ПРРО, на якому не було закрито зміну, дозволяє виконати лише операції формування Z-звіту та закриття зміни.