22-05-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 22.05.23
.jpg)
Як відображається від’ємне значення об’єкта оподаткування минулих років для платників податку на прибуток?
Закон України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності 01.01.2022, змінив підхід до визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств великими платниками податків: запроваджено окремий порядок відображення від’ємного значення об’єкта оподаткування платника податків минулих податкових (звітних) років («податкових збитків»).
Так, починаючи з першого податкового (звітного) періоду 2022 року великі платники податків, мають право зменшувати об’єкт оподаткування не більше ніж на 50 відсотків накопичених податкових збитків минулих податкових (звітних) років.
Згідно з підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 ПКУ великим платником податків вважається юридична особа або постійне представництво нерезидента на території України, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує еквівалент 50 млн. євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період, або загальна сума податків, зборів, платежів, сплачених до Державного бюджету України, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, крім митних платежів, за такий самий період перевищує еквівалент 1,5 млн. євро, визначений за середньозваженим офіційним курсом Національного банку України за той самий період.
Для платників податку на прибуток підприємств, які не включені до Реєстру великих платників податків, порядок відображення податкових збитків залишається без змін, а саме: при розрахунку об’єкта оподаткування за результатами відповідного податкового (звітного) періоду платник має право зменшити фінансовий результат до оподаткування на повну суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років згідно з абзацом першим підпункт 140.4.4 пункту 140.4 статті 140 ПКУ.
Чи виникає об’єкт оподаткування у разі якщо фізична особа на підставі договору позики передала власне нерухоме майно іншому підприємцю на безоплатній основі?
Якщо фізична особа, передала на підставі договору позики власне нерухоме майно на безоплатній основі, тобто не отримує доходу, то об’єкта оподаткування у фізичної особи не виникає.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із статтею 1049 ЦКУ позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 розділу IV ПКУ об’єктом оподаткування резидента є:
загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
доходи з джерелами їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно із пунктом 164.1 статті 164 ПКУ загальний оподатковуваний дохід – це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Хто є платником екологічного податку за здійснення викидів забруднюючих речовин в повітря стаціонарними джерелами забруднення у разі здачі в оренду такого джерела забруднення?
Платником екологічного податку за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, у разі використання орендованих стаціонарних джерел забруднення, є орендар, під час провадження діяльності якого на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Відповідно до підпункту 240.1.1 пункту 240.1 статті 240 ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
При цьому пунктом 240.7 статті 240 ПКУ встановлено, що не є платниками податку за викиди двоокису вуглецю суб’єкти, зазначені у пункті 240.1 статті 240 ПКУ, якими здійснюються такі викиди в обсязі не більше 500 тонн за рік.
У разі якщо річний обсяг викидів двоокису вуглецю перевищує 500 тонн за рік, суб’єкти зобов’язані зареєструватися платниками податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбулося таке перевищення. Такі платники зобов’язані скласти та подати податкову звітність, нарахувати та сплатити податок за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення, у порядку, передбаченому ПКУ.
Стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (підпункт 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
При цьому тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, для цілей застосування розділу VIII «Екологічний податок» ПКУ не вважаються стаціонарними джерелами забруднення у значенні, наведеному у підпункті 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, електрогенераторні установки, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД (пункт 46 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Об’єктом та базою оподаткування екологічним податком є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (підпункт 242.1.1 пункту 242.1 статті 242 ПКУ).
База оподаткування екологічним податком за викиди двоокису вуглецю за результатами податкового (звітного) року зменшується на обсяг таких викидів у розмірі 500 тонн за рік (пункт 242.4 стаття 242 ПКУ).
В які строки надсилається податкова вимога?
Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПКУ податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені ПКУ строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 ПКУ).
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПКУ у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 ПКУ для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Cуб'єкт господарювання надає послуги з куріння кальяну: чи потрібно мати ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами?
Суб’єкт господарської діяльності, який надає послуги з куріння кальяну, а також реалізує тютюнові замінники для куріння кальяну, може здійснювати таку діяльність лише за наявності ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» тютюнові вироби – це сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання жування чи нагрівання, а роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання (у тому числі іноземних суб’єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Відповідно до статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля, зокрема, алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.