23-08-2022 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 23.08.22
.jpg)
Як нараховується єдиний внесок на доходи працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом?
Відповідно до ст. 21 прим. 1 глави 1 Кодексу законів про працю трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених ст. 21 прим. 1 КЗпП.
Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час.
Частиною п’ятою ст. 8 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) для платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, ставка єдиного внеску, встановлена частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Чи можна фізособі звернутись в податкову для проведення звірки даних по транспортному податку?
Відповідно до п.п. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 розд. ХІІ Податкового кодексу України фізичні особи – платники транспортного податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем реєстрації) для проведення звірки даних щодо:
а) об’єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;
б) розміру ставки податку;
в) нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об’єкт оподаткування, перехід права власності на об’єкт оподаткування), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Фізичні особи – нерезиденти у порядку, визначеному п. 267.6 ПКУ, звертаються за проведенням звірки даних до контролюючих органів за місцем реєстрації об’єктів оподаткування.
Разом з тим, фізичні особи, які мають кваліфікований електронний підпис, можуть переглянути інформацію щодо складених податкових повідомлень-рішень та нарахованих сум транспортного податку, в приватній частині Електронного кабінету, вхід до якого здійснюється за адресою: http://cabinet.tax.gov.ua, а також через офіційний вебпортал ДПС та обрати меню «ЕК для громадян.
Видача дозволу на спеціальне водокористування та затвердження лімітів використання води
Згідно з частиною першою ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Частинами другою – сьомою ст. 49 ВКУ визначено, що дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України від 06 вересня 2005 року № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно.
Подання юридичною або фізичною особою, фізичною особою - підприємцем заяви про одержання (переоформлення, одержання дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування та відповідних документів, а також видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) їй цього дозволу здійснюються в паперовій або електронній формі.
Для одержання дозволу на спеціальне водокористування юридична або фізична особа, фізична особа - підприємець звертається до органів, зазначених у частині другій ст. 49 ВКУ, із заявою, до якої додаються:
обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення;
опис та схема місць забору води та скиду зворотних вод;
нормативи гранично допустимого скидання (гдс) забруднюючих речовин у водні об’єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо);
затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств та організацій житлово-комунального господарства, суб’єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, житлово-експлуатаційних підприємств та організацій);
копія правовстановлюючих документів на водні об’єкти (для орендарів водних об’єктів).
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин (частина двадцять перша ст. 49 ВКУ).
Форма дозволу на спеціальне водокористування та заяви для його отримання, а також форма нормативного розрахунку водокористування і водовідведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (частина двадцять друга ст. 49 ВКУ).
Застосування РРО платниками єдиного податку, які надають послуги за договорами комісії
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.
У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 ПКУ).
Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО (далі – ПРРО) зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (далі – РК).
Статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція – приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Пунктом 6 ст. 9 Закону № 265 визначено, що РРО та/або ПРРО, та РК не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) платниками єдиного податку (фізичними особами – підприємцями), які не застосовують РРО та/або ПРРО відповідно до ПКУ.
При цьому, РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку першої групи (п. 296.10 ст. 296 ПКУ).
Враховуючи викладене, фізичні особи – підприємці платники – єдиного податку, які надають послуги за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування та агентськими договорами, незалежно від обсягу доходу зобов’язані при провадженні своєї господарської діяльності застосовувати РРО та/або ПРРО з видачею в обов’язковому порядку розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції або перейти на використання виключно безготівкових розрахунків.
Водночас, через РРО та/або ПРРО проводиться уся сума коштів, отримана за такими договорами, тобто як сума вартості товарів (робіт, послуг) так і сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Зняття з обліку в податковому органі юрособи при проведенні процедури реорганізації
Відповідно до п. 11.13 розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, у разі прийняття рішення про припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення до завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог (у разі наявності грошових зобов’язань та/або заборгованості зі сплати податків і зборів), а також у день отримання запиту від суб’єкта державної реєстрації контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань:
у разі відсутності грошових зобов’язань та/або податкового боргу – відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП (додаток 15 до Порядку № 1588);
за наявності податкового боргу – відомості про узгодження плану реорганізації юридичної особи за формою № 31-ОПП або відомості про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП (додаток 16 до Порядку № 1588) (якщо план реорганізації юридичною особою до контролюючого органу не подавався або не був узгоджений контролюючим органом).
Згідно з п. 11.14 розд. XI Порядку № 1588 формування контролюючим органом відомостей про узгодження плану реорганізації юридичної особи, яка має податковий борг, здійснюється у такому порядку:
1) платник податків, який реорганізовується та має грошові зобов’язання та/або податковий борг, після оприлюднення повідомлення про реорганізацію подає до контролюючого органу за основним місцем обліку:
заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків за формою № 8-ОПП (додаток 14 до Порядку № 1588) (далі – заява за ф. № 8-ОПП);
копію рішення про реорганізацію;
у довільній формі план реорганізації, в якому зазначається порядок розподілу грошових зобов’язань та/або податкового боргу між іншими платниками податків – правонаступниками із зазначенням видів податків, зборів, сум і часток податків, зборів, а також часток активів, що передаються правонаступникам, чи інших критеріїв, за якими визначені частки податків, зборів. План реорганізації має бути підписаний уповноваженими особами платника податків, який реорганізується, та уповноваженими особами платників податків – правонаступників. Підписи таких осіб засвідчуються в установленому законодавством порядку.
Контролюючий орган за основним місцем обліку платника податків у взаємодії з іншими контролюючими органами за основним місцем обліку правонаступників розглядає отримані документи у місячний строк від дня отримання заяви за ф. № 8-ОПП. За результатами такого розгляду контролюючим органом приймається рішення про узгодження плану реорганізації або про відмову в узгодженні плану реорганізації, яке доводиться до відома платника податків;
2) врегулювання питань погашення грошових зобов’язань або податкового боргу у разі реорганізації здійснюється у порядку, визначеному ст. 98 глави 9 розд. II ПКУ;
3) у разі отримання рішення про відмову в узгодженні плану реорганізації платник податків може погасити грошові зобов’язання та/або податковий борг або переглянути план реорганізації в частині розподілу податкових зобов’язань (боргу) правонаступнику (правонаступникам) та повторно звернутись до контролюючого органу за основним місцем обліку платника для його узгодження.
Відповідно до п.п. 1 п. 11.17 розд. XI Порядку № 1588 підставою для зняття з обліку у контролюючих органах платників податків, державна реєстрація припинення яких здійснюється згідно із Законом України від 15 травня 2003 року № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», є надходження відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Дата зняття з обліку відповідає даті закриття останньої інтегрованої картки платника податків або даті отримання відомостей про припинення юридичної особи у разі, якщо на момент отримання таких відомостей були закриті всі інтегровані картки такого платника податків.
У разі припинення платника податків – юридичної особи (шляхом ліквідації або реорганізації) врегулювання питань погашення грошових зобов’язань та/або податкового боргу такого платника здійснюється у порядку, визначеному ПКУ (п.п. 4 п. 11.17 розд. XI Порядку №1588).
Сплата земельного податку в умовах дії воєнного стану
Відповідно до п. 69.14 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово на період з 01 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також земельних ділянок (земельних часток (паїв), які визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Які іноземні юридичні організації зобов’язані стати на облік у контролюючих органах?
Відповідно до п. 3.4 розд. ІІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями, нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України відповідно до ст. 64 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги», зобов’язані стати на облік у контролюючих органах:
1) взяття на облік у контролюючому органі нерезидента здійснюється при настанні першої із подій, визначеної в п. 3.4 розд. ІІІ Порядку № 1588, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від нерезидента документів, визначених п. 4.4 розд. IV Порядку № 1588, які він зобов’язаний подати:
у десятиденний строк після акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу – до контролюючого органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу;
до придбання нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні – до контролюючого органу за місцезнаходженням нерухомого майна;
до відкриття рахунку в Україні – до контролюючого органу за місцезнаходженням установи (відділення) банку або іншої фінансової установи, в яких відкривається рахунок;
2) у порядку, встановленому розд. V Порядку № 1588, стає на облік та/або реєструється платником податку на прибуток юридична особа, що утворена відповідно до законодавства іншої країни (іноземна компанія), у випадках, визначених нормами ПКУ:
п.п. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 розд. III ПКУ (нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок на прибуток);
п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 розд. III ПКУ (нерезиденти, які здійснюють виплату доходів та утримують податки);
п.п. 133.1.5 п. 133.1 ст. 133 розд. III ПКУ (юридичні особи, що утворені відповідно до законодавства інших країн (іноземні компанії) та мають місце ефективного управління на території України).
Нерезидент, який не став на облік у визначені п. 3.4 розд. ІІІ Порядку № 1588 строки, не звільняється від постановки на облік та має подати документи для взяття на облік згідно з п.п. 1 та/або п.п. 2 п. 3.4 розд. ІІІ Порядку № 1588.
Взяття на облік відокремлених підрозділів нерезидента, у тому числі постійних представництв, не звільняє нерезидента від обов’язку постановки на облік в контролюючому органі.
Основним місцем обліку нерезидента є контролюючий орган, в якому нерезидент зареєстрований платником податку на прибуток, а у разі відсутності такої реєстрації – контролюючий орган, в якому нерезидента взято на облік за правилом першої події відповідно до абзацу першого п. 3.4 розд. ІІІ Порядку № 1588.
Нерезиденти (іноземні компанії, організації) не підлягають реєстрації в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та не включається до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а обліковуються в контролюючих органах за податковим номером, який присвоюється нерезиденту відповідно до вимог Порядку № 1588.
Податковий номер (реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється контролюючим органом нерезиденту) є 9-ти значним.
Для іноземних компаній взятих на облік з грудня 2019 року 9-ти значний податковий номер перші дві цифри має значення «88» (п. 2.3 розд. ІІ Порядку № 1588).
Інформація щодо нерезидентів включається до облікових та реєстраційних даних Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб та до реєстру платників податків-нерезидентів.
Документом, що підтверджує взяття на облік в контролюючих органах юридичної особи – нерезидента є довідка про взяття на облік за формою № 34-ОПП.
З якою метою юридичні особи отримують технологічні кваліфіковані сертифікати та які документи необхідно надати до ВПР КНЕДП ІДД ДПС для їх отримання?
Юридичні особи отримують технологічні кваліфіковані сертифікати для забезпечення функціонування системи електронної взаємодії електронних інформаційних ресурсів, що інтегрується до обладнання інформаційної системи зазначеної юридичної особи. Ці технологічні кваліфіковані сертифікати забезпечують встановлення захищеного каналу безпечного обміну інформацією в режимі реального часу.
Для отримання електронних довірчих послуг та формування технологічного кваліфікованого сертифіката звертається особисто керівник юридичної особи або відповідальна особа, яка передбачена Порядком використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 749 зі змінами та доповненнями.
Документи, необхідні для формування технологічного кваліфікованого сертифіката:
– заповнена та підписана Реєстраційна картка для юридичної особи (далі – Реєстраційна картка), у двох примірниках (зразок заповнення Реєстраційної картки розміщено на офіційному інформаційному ресурсі Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг ІДД ДПС (https://acskidd.gov.ua) у розділі «Отримання електронних довірчих послуг, у тому числі для програмних РРО» обравши вкладку «технологічні сертифікати»);
– оригінал статуту юридичної особи (засновницького договору, рішення про створення юридичної особи, яка діє на підставі модельного статуту) або його нотаріально засвідчена копія (надається виключно для ознайомлення) (крім тих хто зареєструвався або вніс зміни в установчі документи починаючи з 01.01.2016 та мають електронний примірник документів, який розміщено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Як здійснюється подання копій декларацій в електронному вигляді, якщо платник повинен подати декларацію до одного контролюючого органу та копію цієї декларації до іншого контролюючого органу?
Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до ПКУ, законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» без укладення відповідного договору (абзац перший п. 42.6 ст. 42 ПКУ).
Порядок обміну електронними документами платника податків та контролюючого органу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац десятий п. 42.6 ст. 42 ПКУ).
Абзацом першим п. 2 розд. ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.06.2020 № 261) (далі – Порядок № 557), зокрема, визначено, що платник (автор) створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов’язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису чи печатки, керуючись Порядком № 557.
Електронні документи (у тому числі копії податкових декларацій) приймаються у форматі (стандарті) електронного документа звітності суб’єктів господарювання, затвердженому наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.11.2013 № 729, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.02.2014 за № 243/25020 (далі – Формат).
Якщо відповідно до норм ПКУ платник податків повинен подати копію податкової декларації, подання таких документів в електронному вигляді здійснюється програмним забезпеченням, яке використовує платник. Копія податкової декларації в електронному вигляді формується згідно з вимогами п. 4 Формату. Також у податковій декларації, яка надсилається як копія, має бути заповнена позначка про подання копії, якщо форма податкової декларації передбачає можливість зазначення такої позначки.
До формування та надсилання копії податкової декларації необхідно здійснити направлення до контролюючого органу оригіналу податкової декларації.
Як здійснюється обрання спрощеної системи оподаткування (перша-третя група платників єдиного податку)?
Пунктом 298.1 ст. 298 ПКУ визначено порядок обрання спрощеної систему оподаткування платниками єдиного податку першої – третьої груп який здійснюється відповідно до підпункту 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПКУ.
Згідно з п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПКУ для обрання спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один з таких способів:
1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
3) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-ІV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги»;
4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи – підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».
Підпунктом 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 ПКУ визначено, що зареєстровані в установленому порядку фізичні особи – підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.
Зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.
Чи має право на податкову соціальну пільгу фізична особа, яка одночасно з пенсією отримує зарплату?
Платники податків, які мають право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, та розміри податкових соціальних пільг визначені у п. 169.1 ст. 169 ПКУ.
Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) (п.п. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169 ПКУ).
Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 ПКУ).
Разом з цим, згідно з п.п. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПКУ податкова соціальна пільга не може бути застосована до:
- доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;
- заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;
- доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
З урахуванням зазначеного, фізична особа, яка одночасно з доходами у вигляді пенсії з Пенсійного фонду України отримує доходи у вигляді заробітної плати, має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги за умови дотримання вимог п.п. 169.1 ст. 169 ПКУ та подання роботодавцю заяви про застосування пільги.
Чи необхідно підприємству, яке протягом місяця придбало та продало легковий автомобіль, подавати декларацію з транспортного податку?
Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 167.1 ст. 267 ПКУ платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ є об’єктами оподаткування.
Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автотранспорту встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».
У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об’єкт (п.п. 267.6.5 п. 267.6 ст. 267 ПКУ).
Якщо протягом одного календарного місяця відбулася державна реєстрація придбання та зняття з обліку (продажу) транспортного засобу однією юридичною особою, то для цієї юридичної особи дата початку сплати транспортного податку та дата припинення його обчислення збігаються – початок місяця, у якому набуто та втрачено право власності на об’єкт оподаткування.
Таким чином, для юридичної особи, яка протягом одного календарного місяця придбала у власність легковий автомобіль та продала його, обов’язок подання податкової декларації з транспортного податку та, відповідно, сплати податку не виникає.
Які граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлено у період воєнного стану?
Робота банківської системи України в період запровадження воєнного стану регулюється, зокрема, постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18).
Так, відповідно до п. 14 прим. 2 Постанови № 18 на період воєнного стану граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Водночас, п. 14 прим. 3 Постанови № 18 визначено, що граничні строки розрахунків, зазначені в п. 14 прим. 2 Постанови № 18:
1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений ст. 20 Закону України від 06 грудня 2019 року № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;
2) застосовуються з урахуванням установлених НБУ за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до абзацу другого частини першої ст. 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції» винятків та (або) особливостей для окремих товарів та (або) галузей економіки.
Згідно з п. 14 прим. 4 Постанови № 18 розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в п. 14 прим. 2 Постанови № 18, з урахуванням вимог п. 14 прим. 3 Постанови № 18 в повному обсязі, з урахуванням вимог п. 14 прим. 3 Постанови № 18 стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.
Чи потрібна ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями суб'єкту господарювання, який торгує тільки столовими винами?
Відповідно до преамбули Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» Закон № 481 визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробіврідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.
Дія Закону № 481 не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених Законом № 481, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, напоїв медових, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання.
Згідно з частиною двадцять першою ст. 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
З урахуванням викладеного, роздрібна торгівля виключно столовими винами може здійснюватись суб’єктами господарювання без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Разом з цим, при здійсненні господарської діяльності необхідно враховувати норми ст. 15 прим. 2 та прим. 3 Закону № 481, якими встановлено обмеження щодо продажу та споживання столових вин.
З якого віку фізична особа має право займатися підприємницькою діяльністю?
Відповідно до частини третьої ст. 35 ЦКУ повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.
За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.
Повна цивільна дієздатність, надана фізичній особі, поширюється на усі цивільні права та обов’язки (частина четверта ст. 35 ЦКУ).
Які платники податків подають фінансову звітність до органів ДПС?
Відповідно до п. 46.2 ст. 46 ПКУ платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996) зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.
Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону № 996 зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом № 996, у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 ПКУ.
Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого п. 46.2 ст. 46 ПКУ, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку) та її невід’ємною частиною.
Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону № 996 зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. У разі неподання (несвоєчасного подання) річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, застосовується відповідальність, передбачена п. 120.1 ст. 120 ПКУ, для подання податкових декларацій (розрахунків).
Для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Для господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, що не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 01 травня року, який настає за звітним, податковим (звітним) періодом є календарний рік.
При цьому розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені ст. 49 ПКУ.
Платники податку на прибуток – виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до п.п. 137.4.1 п. 137.4 ст. 137 ПКУ, складають та подають з відповідною податковою декларацією фінансову звітність за перше півріччя минулого звітного року, за минулий звітний рік та за перше півріччя поточного звітного року.
Платники частини чистого прибутку (доходу) та/або дивідендів на державну частку, визначені Законом України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об’єктами державної власності» зі змінами та доповненнями, подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фінансову звітність.
Неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені п. 133.4 ст. 133 ПКУ, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та річну фінансову звітність.
Щодо обов'язку переходу підприємців на безготівкові платежі
Кабінет Міністрів України постановою від 29 липня 2022 року № 894 установив, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно, у такі строки:
1) з 1 січня 2023 року – торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у пункті 4);
2) з 1 січня 2024 року – торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 5 до 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у пункті 4);
3) з 1 січня 2025 року – торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 5 тис. осіб (крім торговців, зазначених у пункті 4);
4) з 1 січня 2026 року – торговці – фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої групи, торговці, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції.
У зв’язку із прийняттям зазначеної вище постанови, постанова Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 року № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» втрачає чинність з 01.01.2023.
Проведення камеральних перевірок
Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПКУ камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО (система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій).
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пп. 2, 3 частини першої та п. 10 частини другої ст. 5 Закону України від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».
Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПКУ камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 ПКУ (п. 76.2 ст. 76 ПКУ).
Пунктом 76.3 ст. 76 ПКУ визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, – за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ).
Слід зазначити, що згідно з абзацами першим – восьмим п.п. 69.2 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім, зокрема, камеральних перевірок;
Камеральні податкові перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків до них за звітні податкові періоди:
лютий, березень, квітень, травень 2022 року – розпочинаються на наступний день після 20 липня 2022 року та завершуються не пізніше 20 вересня 2022 року;
червень, липень 2022 року – розпочинаються на наступний день після 20 серпня 2022 року та завершуються не пізніше 20 жовтня 2022 року.
Подані уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні податкові періоди до лютого 2022 року перевіряються у строк, визначений п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ для звітного періоду, на який припадає день подання такого уточнюючого розрахунку.
Застосування РРО: Продаж товарів з доставкою через служби доставки
У разі продажу товарів з повною передплатою на поточний рахунок продавця у форматі IBAN фіскальний чек через реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) та/або програмні РРО (далі – ПРРО) може не видаватись. В поштове відправлення вкладається документ на товар: товарний чек, накладна тощо.
У разі здійснення попередньої оплати з використанням платіжних карток така операція є розрахунковою у розумінні Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями і вимагає видачу фіскального чека, який може бути вкладений в поштове відправлення або надісланий покупцю в інший спосіб (на електрону пошту, мобільний телефон тощо).
У разі оформлення продажу товарів з післяплатою (накладений платіж) необхідність застосування РРО та/або ПРРО залежить від умов договору між продавцем та перевізником. Обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві (частина друга ст. 664 Цивільного кодексу України). Продавець у такому випадку вкладає в поштове відправлення документи на товар (товарний чек, накладна тощо).
У цьому випадку розрахунки здійснюються в місці отримання товару між покупцем і перевізником, який повинен видати фіскальний чек на приймання готівки чи платіжної картки. В подальшому розрахунки за товар здійснюються між перевізником та продавцем згідно договору між продавцем та перевізником. Якщо перевізник перераховує кошти продавцю на поточний рахунок, РРО та/або ПРРО не застосовується, в іншому випадку продавець зобов’язаний видати фіскальний чек на товар покупцю шляхом надіслання на електрону пошту, мобільний телефон тощо.
В які терміни звітує резидент Дія Сіті, який в середині року переходить на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах?
Відповідно до п.п. 14.1.282 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ резидент Дія Сіті – платник податку, що сплачує податок на прибуток підприємств на особливих умовах (далі – резидент Дія Сіті – платник податку на особливих умовах), – резидент Дія Сіті, який у порядку, передбаченому п. 141.10 ст. 141 ПКУ, обрав або перейшов на відповідний режим оподаткування. Резиденти Дія Сіті, які не обрали (не перейшли) на відповідний режим оподаткування, сплачують податок на прибуток підприємств на загальних підставах та вважаються резидентами Дія Сіті, що не є платниками податку на особливих умовах.
Під час провадження діяльності резидентами Дія Сіті – платниками податку на особливих умовах відповідно до Закону України від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667) ставка податку встановлюється у розмірі 9 відсотків бази оподаткування, визначеної відповідно до положень п. 135.2 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 та п. 141.9 прим. 1 (крім підпунктів 141.9 прим.1.3 і 141.9 прим. 1.4) ст. 141 ПКУ (п. 136.8 ст. 136 ПКУ).
Особливості обчислення та сплати податку на прибуток підприємств резидентами Дія Сіті – платниками податку на особливих умовах встановлено п. 137.10 ст. 137 ПКУ.
Зокрема, згідно з п.п. 137.10.1 п. 137.10 ст. 137 ПКУ резиденти Дія Сіті – платники податку на особливих умовах самостійно визначають суму податку, що підлягає сплаті до бюджету. Податок, що підлягає сплаті до бюджету резидентами Дія Сіті – платниками податку на особливих умовах, визначається з урахуванням положень, передбачених п. 135.2 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 та п. 141.9 прим. 1 ст. 141 ПКУ. Резиденти Дія Сіті – платники податку на особливих умовах не визначають окремо об’єкт оподаткування, передбачений п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ.
Підпунктом 137.10.3 п. 137.10 ст. 137 ПКУ встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Для зареєстрованого у встановленому законом порядку резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) кварталом, в якому:
такий платник податку набув статусу резидента Дія Сіті, якщо заява про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах подана до уповноваженого органу під час звернення про набуття статусу резидента Дія Сіті згідно з абзацом першим п.п. 141.10.2 п. 141.10 ст. 141 ПКУ (п.п. 137.10.3.1 п.п. 137.10.3 п. 137.10 ст. 137 ПКУ);
такий платник податку подав заяву про перехід на оподаткування як резидента Дія Сіті - платника податку на особливих умовах згідно з абзацом другим п.п. 141.10.2 п. 141.10 ст. 141 ПКУ (п.п. 137.10.3.2 п.п. 137.10.3 п. 137.10 ст. 137 ПКУ);
стосовно такого платника податку до реєстру Дія Сіті внесено запис на підставі рішення суду, що набрало законної сили, про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженого органу про втрату статусу резидента Дія Сіті в порядку, передбаченому Законом № 1667 (якщо до прийняття уповноваженим органом рішення про втрату статусу резидента Дія Сіті, що визнано протиправним та скасовано судом, такий резидент підлягав оподаткуванню як резидент Дія Сіті – платник податку на особливих умовах) (п.п. 137.10.3.3 п.п. 137.10.3 п. 137.10 ст. 137 ПКУ);
стосовно такого платника податку до реєстру Дія Сіті внесено запис на підставі рішення суду, що набрало законної сили, про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженого органу про повернення заяви про набуття статусу резидента Дія Сіті або про відмову в набутті статусу резидента Дія Сіті (якщо разом із заявою про набуття статусу резидента Дія Сіті подано Заяву) (п.п. 137.10.3.4 п.п. 137.10.3 п. 137.10 ст. 137 ПКУ).
Отже, резидент Дія Сіті – платник податку на прибуток підприємств на загальних підставах, у якого базовий звітний (податковий) період дорівнює календарному кварталу та який в середині року переходить на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах, повинен звітувати з урахуванням строків, визначених у п.п. 49.18.2 та п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПКУ та подати:
за період перебування на загальній системі оподаткування – Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація) за відповідний звітний (податковий) період із показниками діяльності, обрахованими за період з першого календарного дня звітного (податкового) року по останній календарний день звітного (податкового) кварталу, у якому до контролюючого органу: подана відповідна Заява; внесено запис до реєстру Дія Сіті на підставі рішення суду;
за період перебування на оподаткуванні як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах – Декларацію за звітний (податковий) рік із показниками діяльності, обрахованими з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому до контролюючого органу подана відповідна Заява по останній календарний день звітного (податкового) року.
Резидент Дія Сіті – платник податку на прибуток підприємств на загальних підставах, у якого базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року та який в середині року переходить на оподаткування як резидента Дія Сіті – платника податку на особливих умовах повинен звітувати з урахуванням строків, визначених п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПКУ, тобто за підсумками календарного року.