24-01-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 24.01.23
.jpg)
Чи включається до оподатковуваного доходу фізичної особи кошти, отримані для волонтерської діяльності на його рахунок, що призначений для здійснення благодійної діяльності, у період з 24 лютого 2022 року до дати включення його до Реєстру волонтерів?
Відповідно до підпункту "б" 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума (вартість) благодійної допомоги отриманої благодійниками – фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації (далі – Реєстр волонтерів) в порядку, визначеному Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI "Про благодійну діяльність та благодійні організації", для надання благодійної допомоги на користь осіб, визначених у підпунктах "а" та "в" підпункту 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 Кодексу (безпосередньо таким особам або через Міністерство оборони України, Головне управління Національної гвардії України, Службу безпеки України, Службу зовнішньої розвідки України, Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Міністерство внутрішніх справ України, Національну поліцію України, Управління державної охорони України, Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, через органи управління інших утворених відповідно до законів України військових формувань, їх з'єднання, військові частини, підрозділи, установи або організації, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету), у розмірі, фактично використаному на такі цілі, та на відшкодування документально підтверджених витрат таких благодійників, пов'язаних із наданням зазначеної благодійної допомоги.
Пунктом 31 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу установлено, що положення підпункту "б" 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 Кодексу застосовуються також до благодійної допомоги, отриманої благодійниками – фізичними особами, які до 01 січня 2023 року включені до Реєстру волонтерів, у період з 24 лютого 2022 року до дати їх включення до зазначеного Реєстру.
Чи мають право податкові органи за письмовим зверненням суб'єкта господарювання надати копії документів, які були надіслані суб'єкту господарювання та вважаються врученими?
Відповідно до статті 7 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ "Про доступ до публічної інформації" (далі – Закон) конфіденційна інформація – інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статтею 13 Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Стаття 10 Закону передбачає, що кожна особа має право, зокрема, доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані, зокрема, надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Отже, контролюючі органи за письмовим зверненням суб'єкта господарювання мають право надати копії податкових повідомлень-рішень або податкових вимог, актів камеральних перевірок, листів або інших документів, які були надіслані суб'єкту господарювання та вважаються врученими.
Оригінали раніше вручених платнику податків документів не надаються.
На яку дату розраховується офіційний курс гривні до іноземної валюти при обчисленні платником до бюджету акцизного податку, у разі переобладнання вантажного автомобіля у легковий?
Відповідно до підпункту 212.1.14 пункту 212.1 статті 212 ПКУ платником акцизного податку є, зокрема особа – власник ввезеного на митну територію України вантажного транспортного засобу, що переобладнується у легковий автомобіль, з якого справляється акцизний податок.
Об'єктом оподаткування акцизним податком є переобладнання ввезеного на митну територію України транспортного засобу у підакцизний легковий автомобіль (підпункт 213.1.11 пункту 213.1 статті 213 ПКУ).
Датою виникнення податкових зобов'язань у разі здійснення переобладнання вантажного транспортного засобу, який відповідає товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, у легковий автомобіль, який відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, є дата видачі документа про відповідність переобладнаного автомобіля вимогам безпеки дорожнього руху. У цьому випадку акцизний податок сплачується власником такого транспортного засобу не пізніше дати подання документів до органу, що здійснює державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації такого транспортного засобу (пункт 216.11 статті 216 ПКУ).
При цьому, пунктом 217.3 статті 217 ПКУ визначено, зокрема, що акцизний податок з товарів (продукції), вироблених на митній території України, на які встановлені ставки податку в іноземній валюті, сплачується у національній валюті і розраховується за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України (далі – НБУ), що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу.
Виходячи із зазначеного, при обчисленні та сплаті платником до бюджету суми акцизного податку, у разі переобладнання вантажного транспортного засобу який відповідає товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, у легковий автомобіль, який відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД застосовується офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, що діє на перший день кварталу, в якому видано документ про відповідність переобладнаного автомобіля вимогам безпеки дорожнього руху.
Що потрібно зробити платнику плати за землю у разі зміни протягом року нормативної грошової оцінки землі, що впливає на розмір земельного податку?
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПКУ платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (пункт 286.3 статті 286 ПКУ).
Згідно з пунктом 286.4 статті 286 ПКУ за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
При виникненні необхідності після граничного строку подання декларації для здійснення будь-яких уточнень податкового зобов'язання або уточнення даних минулих податкових періодів надається уточнююча декларація.
Уточнююча декларація заповнюється з врахуванням даних останньої поданої декларації за рік, що уточнюється.
Отже, якщо платник податку на поточний рік подав звітну декларацію з плати за землю, то при зміні протягом року нормативної грошової оцінки, що впливає на розмір податкового зобов'язання з плати за землю, такий платник має надати уточнюючу декларацію за місцезнаходженням земельної ділянки з врахуванням показників останньої поданої декларації за рік, що уточнюється, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (в якому відбулися зміни).
Хто є платником земельного податку за ділянки, що знаходяться у власності неповнолітніх дітей?
Відповідно до статей 269, 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, земельні частки (паї), які перебувають у власності, та земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.
Статтею 6 Сімейного кодексу України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника (стаття 14 Сімейного кодексу).
Згідно з пунктом 99.2 статті 99 ПКУ грошові зобов’язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі.
Батьки (усиновителі) малолітніх/неповнолітніх і малолітні/неповнолітні у разі невиконання грошових зобов’язань малолітніх/неповнолітніх несуть солідарну майнову відповідальність за погашення грошових зобов’язань та/або податкового боргу.
Відповідно до підпункту 1 статті 34 Цивільного кодексу України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Перелік категорій фізичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, визначено у пункті 281.1 статті 281 ПКУ, але пільги щодо сплати земельного податку для малолітніх та неповнолітніх дітей не передбачені.
Підставою для нарахування земельного податку є: дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї) (пункт 286.1 статті 286 ПКУ).
Отже, земельний податок за земельні ділянки, що знаходяться у власності малолітніх та неповнолітніх дітей, нараховується на загальних підставах, і сплачується батьками, опікунами або самими малолітніми та неповнолітніми дітьми за допомогою батьків чи піклувальників.
Терміни подання та строк сплати рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, крім видобування вуглеводневої сировини
Пунктом 257.1 статті 257 ПКУ встановлено, що базовий податковий (звітний) період, зокрема для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану (далі – рентна плата за користування надрами для видобування вуглеводної сировини), дорівнює календарному місяцю.
З урахуванням норм підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 та підпункту 257.3.1 пункту 257.3 статті 257 ПКУ платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (крім рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини), протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, подає до контролюючого органу за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику, податкову декларацію, яка містить, зокрема додаток з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин:
- за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;
- за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
Форма Податкової декларації з рентної плати затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 719 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2016 № 927).
Сума податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин (крім рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини), визначена у податковій декларації за податковий (звітний) квартал, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації (пункт 257.5 статті 257 ПКУ).
Слід зазначити, що у разі якщо місце обліку платника рентної плати не збігається з місцезнаходженням ділянки надр, платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подає за місцем податкової реєстрації платника або уповноваженої особи копію податкової декларації та копію платіжного документа про сплату податкових зобов'язань з рентної плати (пункт 257.6 статті 257 ПКУ).
Особливості тимчасового спрощеного порядку зберігання пального для заправлення електрогенераторної установки
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», який набрав чинності 03.01.2023, встановлені тимчасові норми на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування щодо особливостей тимчасового спрощеного порядку зберігання пального, яке використовується для заправлення електрогенераторної установки, шляхом внесення змін до:
1. Податкового кодексу України, якими передбачено, зокрема, доповнення критеріїв, відповідно до яких для суб’єктів господарювання, в тому числі платників акцизного податку з реалізації пального, не вважаються акцизним складом приміщення або територія, у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, яке використовується виключно для заправлення електрогенераторних установок, не перевищує 2000 літрів.
Такий критерій також розповсюджується і на випадки, якщо окрім зберігання пального для заправлення електрогенераторних установок одночасно зберігається або реалізується пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Крім цього, звертаємо увагу, що паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в обладнанні чи пристрої, в цьому випадку в електрогенераторній установці, не є акцизним складом і відповідно його ємність не враховується під час визначення загальної місткості ємності для зберігання пального для заправлення електрогенераторних установок.
2. Статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», якими встановлено, що:
суб’єкт господарювання має право зберігати пальне, яке використовується для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);
зберігання пального, яке використовується для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб’єктом господарювання на підставі безоплатного подання до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального.
Право на зберігання пального, яке використовується для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, набувається з моменту подання декларації до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
При цьому суб’єкти господарювання мають можливість подавати до контролюючих органів заяви на отримання відповідних ліцензій або декларацію про провадження господарської діяльності із зберігання пального не тільки нарочно, поштою, а також в електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 421 Податкового кодексу України.