24-11-2023 | категорія: Новини

ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 24.11.23


Чи застосовується відповідальність, якщо ФОП – платники єдиного податку І та ІІ груп не сплатили  авансові внески за січень – березень 2022 року?

Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (пункт 295.2 статті 295 ПКУ).

Несплата (неперерахування) або сплата (перерахування) не в повному обсязі фізичною особою – платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункт 291.4 статті 291 ПКУ, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені ПКУ, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до ПКУ (пункт 122.1 статті 122 ПКУ).

Підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПКУ визначено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного платником податків, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання (підпункт 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПКУ).

Згідно з абзацом третім пункту 129.4 статті 129 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Так, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 ПКУ, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні (абзац перший підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов’язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків, зокрема, щодо строків сплати грошових зобов’язань, визначених контролюючими органами, граничний строк сплати яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до 01.06.2022, за умови їх сплати не пізніше 01.08.2022 (абзац десятий підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Платники податків, у тому числі щодо своєї філії або акцизного складу, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких відновилася можливість виконувати свої податкові обов’язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов’язків, передбачених ПКУ, за умови виконання ними податкових обов’язків щодо, зокрема, сплати податків і зборів протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків (абзац чотирнадцятий підпункту 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Отже, з урахуванням норм підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ у разі несплати та/або сплати не в повному обсязі авансових внесків за січень – лютий 2022 року (терміни сплати – 20.01.2022 та 18.02.2022 відповідно) до фізичних осіб-підприємців – платників єдиного податку першої та другої груп застосовується відповідальність, передбачена пунктом 122.1 статті 122 ПКУ, та пеня згідно з підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПКУ.

Фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої та другої груп, які мали можливість сплатити, але не сплатили або сплатили не в повному обсязі авансовий внесок за березень 2022 року (термін сплати – 18.03.2022, припадає на період з 24.02.2022 по 01.06.2022), звільняються від відповідальності, передбаченої пунктом 122.1 статті 122 ПКУ, та пені згідно з підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПКУ, за умови сплати такого авансового внеску не пізніше 01.08.2022 (включно). У разі сплати авансового внеску за березень 2022 року після 01.08.2022 до таких платників єдиного податку застосовується відповідальність та пеня.

Поряд з цим, фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої та другої груп, які не мали можливості своєчасно сплатити авансовий внесок за березень 2022 року, звільняються від відповідальності з обов’язковим виконанням такого обов’язку:

         протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні;

         протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення такої можливості.

При цьому підтвердження можливості чи неможливості виконання платниками обов’язків здійснюється відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 «Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов’язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, та переліків документів на підтвердження».

 

 

Як заповнити обов'язкові реквізити платіжної інструкції при здійсненні сплати податкових платежів та єдиного внеску?

Юридичні та фізичні особи-підприємці та громадяни при здійсненні сплати податкових платежів та єдиного внеску заповнюють у платіжній інструкції всі обов’язкові реквізити.

Перелік обов’язкових реквізитів платіжної інструкції, які заповнюються платниками, визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті  користувачів платіжних послуг, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163, та Порядком заповнення реквізиту «Призначення платежу» платіжної інструкції  під час сплати (стягнення) податків, зборів, митних, інших платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування, внесення авансових платежів (передоплати), грошової застави, а також у разі їх повернення, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22.03.2023  № 148 . 

Національним банком України  листом від 26.10.2023 №11-0008.79504 (додається)  повідомлено, що з 01 грудня 2023 року надавачами платіжних послуг буде запроваджено використання платниками  виключно структурованого формату такого реквізиту згідно з міжнародним стандартом ISO20022.

Інші обов’язкові реквізити платіжної інструкції, зокрема «Код платника» та/або «Код фактичного платника» ( у випадках коли платник ініціює платіжну операцію за фактичного  платника),  повинні заповнюватися відповідно до Інструкції № 163  (пункти 37.40 розділу ІІ Інструкції №163) (витяг додається).

У зв’язку  з тим, що згідно з Інструкцією №163 обов’язкові реквізити платіжної інструкції  вже містять реквізити «Код платника» та «Код фактичного платника», то Порядком № 148 заповнення у реквізиті «Призначення платежу»  платіжної інструкції зазначених реквізитів не передбачено.

 

 

Чи необхідно підприємцю, який надає послуги з куріння кальяну, а також реалізує тютюнові замінники для куріння кальяну, придбавати ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами?

Суб’єкт господарської діяльності, який надає послуги з куріння кальяну, а також реалізує тютюнові замінники для куріння кальяну, може здійснювати таку діяльність лише за наявності ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» тютюнові вироби – це сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання, а роздрібна торгівля – діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання (у тому числі іноземних суб’єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Відповідно до статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля, зокрема, алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

 

 

Чи вважається понадлімітним використання води на підставі дозволу, строк дії якого закінчився у період воєнного стану (для обчислення рентної плати за спецвикористання води)?

У разі закінчення строку дії Дозволу у період дії карантину (до впровадження воєнного стану), Дозволи вважаються чинними на цей період та впродовж трьох місяців з дня закінчення карантину. У разі закінчення строку дії Дозволу у період воєнного стану, Дозволи вважаються чинними на цей період та впродовж трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану. Тому, використання води, на підставі таких Дозволів із встановленими в них лімітами, не вважається понадлімітним.

Згідно з підпунктом 255.11.2 пункту 255.11 статті 255 ПКУ рентна плата за спеціальне використання води обчислюється виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої) водних об’єктів, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок Рентної плати та коефіцієнтів.

Водокористувачі, які використовують воду із змішаного джерела, обчислюють Рентну плату, враховуючи обсяги води в тому співвідношенні, у якому формується таке змішане джерело, що зазначається, зокрема в Дозволах ставок Рентної плати та коефіцієнтів (підпункт 255.11.3 пункту 255.11 статті 255 ПКУ).

Водокористувачі, які використовують воду з каналів, обчислюють Рентну плату виходячи з фактичних обсягів використаної води, встановлених лімітів використання води, ставок Рентної плати, встановлених для водного об’єкта, з якого забирається вода в канал, та коефіцієнтів (підпункт 255.11.4 пункту 255.11 статті 255 ПКУ).

За відсутності у водокористувача Дозволу із встановленими в ньому лімітами використання води Рентна плата справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання (підпункт 255.11.15 пункту 255.11 статті 255 ПКУ).

За понадлімітне використання води Рентна плата обчислюється за кожним джерелом водопостачання окремо згідно з установленими ставками Рентної плати та коефіцієнтами (підпункт 255.11.14 пункту 255.11 статті 255 ПКУ).

Відповідно до частини першої статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі Дозволу.

Дозвіл видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (частина друга статті 49 ПКУ).

У Дозволі встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин (частина двадцять перша статті 49 ВКУ).

Водночас, пунктом 2 прим. 1 статті 11 Закону України від 06 вересня 2005 року № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» із змінами та доповненнями встановлено, що документи дозвільного характеру, що не обумовлені міжнародними зобов’язаннями або іншими обмеженнями, встановленими законом, строк дії яких закінчується у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов’язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), вважаються такими, дію яких продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 до 30.06.2023 року на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Також, підпунктом 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» визначено, зокрема, що строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування.

У разі перевищення встановленого у Дозволі річного ліміту використання води Рентна плата обчислюється і сплачується у відповідності до підпункту 255.11.13 пункту 255.11 статті 255 ПКУ у п’ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок Рентної плати та коефіцієнтів.

 

 

Чи необхідно ФОП - платнику єдиного податку, який здійснює продаж продовольчих товарів за допомогою вендингових автоматів застосовувати РРО?

Згідно з пунктами 1, 2 та 3 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані:

         проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом № 265, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

         надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

         фізичні особи-підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім, зокрема, підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів,) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги;

         застосовувати РРО, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або ПРРО з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Відповідно до статті 2 Закону № 265 РРО – пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До РРО належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Автомат з продажу товарів (послуг) – це РРО, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості та створює контрольну стрічку в електронному вигляді.

Вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор – це РРО, призначений для забезпечення реалізації фіскальних функцій у складі програмно-технічного комплексу самообслуговування, автоматів з продажу товарів (послуг) тощо.

Згідно з пунктом 6 статті 9 Закону № 265 РРО та/або ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) платниками єдиного податку (фізичними особами-підприємцями), які не застосовують РРО та/або ПРРО відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 296.10 статті 296 ПКУ РРО та/або ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку першої групи.

Крім того, пунктом 1 Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій (далі – Перелік), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 із змінами та доповненнями (далі – Постанова № 1336) встановлено, що суб’єкти підприємницької діяльності у тому числі фізичні особи – підприємці, які сплачують єдиний податок, мають право здійснювати розрахунки без застосування РРО та/або ПРРО з використанням РК та книг обліку розрахункових операцій при здійсненні роздрібної торгівлі на території села, селища товарами (крім підакцизних товарів).

Пункт 1 Переліку не застосовується за наявності хоча б однієї з таких умов:

         така роздрібна торгівля здійснюється в торговельному об’єкті, в якому також здійснюється торгівля підакцизними товарами;

         такими фізичними особами-підприємцями також здійснюється дистанційна торгівля, зокрема, через Інтернет;

         сільськими, селищними, міськими радами прийнято рішення про обов’язкове застосування на території села, селища РРО та/або ПРРО для форм і умов проведення діяльності, визначених у пункті 1 Переліку.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 1336 установлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування РРО та/або ПРРО є обов’язковим, для форм та умов проведення діяльності, зокрема, визначених у:

         пункті 1 Переліку – 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів).

Враховуючи викладене, якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку здійснює продаж продовольчих товарів та/або напоїв (не підакцизних товарів) за допомогою торгівельних автоматів (вендингових автоматів), в яких вбудовані електронні контрольно-касові реєстратори, що включені до Реєстру РРО, то КОРО та РК не застосовуються.

Реєстр РРО, що розміщений на вебпорталі ДПС за посиланням: «Головна/Довідники, Реєстри, Переліки/Реєстри», містить декілька моделей РРО (вбудованих електронних контрольно-касових реєстраторів) від різних виробників, для яких передбачено сферу застосування – використання в автоматах з продажу товарів (послуг).

Водночас, суб’єкт господарювання може прийняти рішення щодо використання в автоматах з продажу товарів ПРРО.

Безкоштовні програмні рішення розміщені на вебпорталі ДПС за посиланнями: «Головна/Банер/Програмні РРО/(WEB, Android, iOS, Windows)».

 

ГУ ДПС у Запорізькій області