29-11-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 29.11.23
.jpg)
При першій реєстрації КОРО на господарську одиницю була заповнена реєстраційна заява ф. № 1-КОРО без інформації про РК та в подальшому неможливо зареєструвати РК до цієї КОРО. Які дії підприємця?
Якщо при першій реєстрації книги обліку розрахункових операцій на господарську одиницю суб'єкт господарювання заповнив Заяву про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій та/або розрахункової книжки за формою № 1-КОРО (реєстраційна заява за ф. № 1-КОРО, ідентифікатор J/F1311305) та зареєстрував КОРО без інформації про розрахункову книжку (РК), однак в подальшому потрібно зареєструвати РК до цієї КОРО, то в такому випадку необхідно здійснити наступні дії:
в графі "номер розрахункової книжки, яка реєструється (перереєструється)" розділу 6 "Дані щодо книги обліку розрахункових операцій та/або розрахункової книжки" реєстраційної заяви за ф. № 1-КОРО зазначити фіскальний номер КОРО та в кінці додати літеру "г" (як приклад: 7000ХХХХХХг) та через дріб вказати цифру "1".
Після цього потрібно заповнити дані щодо серії та номеру засобу контролю РК та кількості аркушів.
Які санкції застосовуються до податкового агента за подання одночасно двох уточнюючих Розрахунків, якщо помилки, що призвели до збільшення податкових зобов’язань не пов’язані з виконанням п. 169.4 ст. 169 ПКУ?
У разі подання уточнюючих податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (одного чи декількох одночасно) з метою виправлення помилок, які призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку, при цьому не пов’язані з виконанням податковим агентом пункту 169.4 статті 169 ПКУ, до платника податків застосовується штраф у розмірі 1020 гривень.
Якщо протягом року після накладання штрафу платник податків подає повторно уточнюючий Розрахунок, то до такого платника податків застосовується штраф у розмірі 2040 гривень.
Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 ПКУ), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Відповідно до пункту 119.1 статті 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 2040 гривень.
Передбачені пунктом 119.1 статті 119 ПКУ штрафи не застосовуються у випадках, якщо недостовірні відомості або помилки в податковій звітності про суми доходів, нараховані (сплачені) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), виникли у зв’язку з виконанням податковим агентом вимог пункту 169.4 статті 169 ПКУ та були виправлені відповідно до вимог статті 50 ПКУ.
Пунктом 169.4 статті 169 ПКУ визначено порядок перерахунку податку на доходи фізичних осіб, перерахунку та обмеження податкової соціальної пільги.
Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.
До якого податкового органу юридична особа подає заяву про застосування спрощеної системи оподаткування у разі зміни податкової адреси?
Юридична особа, яка у поточному році змінила місце податкової адреси, пов’язаної зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, та до закінчення року обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновним місцем обліку) з ознакою того, що вона є платником податків до закінчення року, подає Заяву (платника єдиного податку третьої групи) до контролюючого органу за новим місцезнаходженням (основним місцем обліку).
Відповідно до пункту 298.1 статті 298 ПКУ порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку, зокрема, третьої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 – 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 ПКУ.
Форма заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308.
Підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПКУ визначено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси Заяву.
Згідно з підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 ПКУ суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання Заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому підпункту 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 ПКУ, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені пунктом 291.4 статті 291 ПКУ.
До поданої Заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених главою І «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу ХІV ПКУ.
Сплата єдиного податку платниками третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) здійснюється за місцем податкової адреси (пункт 295.4 статті 295 ПКУ).
Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (пункт 45.2 статті 45 ПКУ).
Відповідно до пункту 10.13 розділу Х Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 платник податків, який згідно з пунктом 10.2 розділу Х Порядку № 1588 має сплачувати за попереднім місцезнаходженням податки і збори, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцеві податки і збори, після взяття на облік в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) обліковується до кінця бюджетного періоду (календарного року) в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) із відповідною ознакою.
Пунктом 10.2 розділу X Порядку № 1588 встановлено, що у разі зміни місцезнаходження суб’єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством, законодавством загальнодержавних податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків і зборів здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.
Якщо внаслідок зміни місцезнаходження, зокрема, юридичної особи змінюється територія територіальної громади, такий платник податків обліковується:
із визначенням кодів територій територіальної громади згідно з КАТОТТГ за попереднім та новим місцезнаходженням платника податків;
до закінчення бюджетного періоду з ознакою щодо сплати за попереднім місцезнаходженням податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків і зборів.
Така ознака не встановлюється, зокрема, стосовно:
юридичних осіб, які включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій;
платників податків, включених до реєстру платників податків – нерезидентів;
відокремлених підрозділів юридичних осіб (резидентів та нерезидентів).
Чи застосовується відповідальність за неповідомлення ФОП про свій статус банку при відкритті рахунку у період дії воєнного стану в Україні?
Пунктом 69.1 статті 69 ПКУ встановлено, що банки, інші фінансові установи, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей відкривають відповідні рахунки/електронні гаманці, передбачені законодавством України, зокрема, платникам податків – фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за умови взяття їх на облік в контролюючих органах.
Відповідно до пункту 69.7 статті 69 ПКУ фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані повідомляти про свій статус банки, інші фінансові установи, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, в яких такі особи відкривають рахунки/електронні гаманці.
Згідно з пунктом 118.3 статті 118 ПКУ неповідомлення фізичними особами-підприємцями та особами, що провадять незалежну професійну діяльність, про свій статус банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг/емітенту електронних грошей при відкритті рахунку/електронного гаманця, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 680 грн. за кожний випадок неповідомлення.
Наразі чинним законодавством України дію пункту 118.3 статті 118 ПКУ на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», не призупинено.
Отже, за порушення пункту 69.7 статті 69 ПКУ у період дії воєнного стану, до фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадить незалежну професійну діяльність, застосовуються штрафні санкції у розмірі, встановленому пунктом 118.3 статті 118 ПКУ.
За яким кодом бюджетної класифікації сплачується податок на нерухоме майно?
Наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» затверджено наступну Класифікацію доходів бюджету по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
18010100 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості»;
18010200 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості»;
18010300 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості»;
18010400 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості».
Чи включається до оподатковуваного доходу платника податку сума збільшення розміру добових витрат на відрядження понад встановлені норми?
Сума збільшення розміру добових витрат на відрядження понад встановлені норми включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та відображається в додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «118».
Згідно з підпунктом «а» підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ до оподатковуваного доходу не включаються витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон – не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день.
Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відрядження членів екіпажів суден/інших транспортних засобів або суми, що спрямовуються на харчування таких членів екіпажів замість добових, якщо такі судна (інші транспортні засоби):
провадять комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіальних вод України;
виконують міжнародні рейси для провадження навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордону України;
використовуються для проведення аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіальних вод України.
Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену підпунктом «а» підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПКУ.
Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведеним у додатку 2 до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 ПКУ відображається у додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ознакою доходу «118».