ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 3.01.24

03-01-2024 | категорія: Новини

ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 3.01.24

З 1 січня наявність POS-терміналів стає обов'язковою у населених пунктах з чисельністю від 5 тисяч мешканців

Нагадуємо, що на виконання вимог частини двадцять дев’ятої статті 38 Закону № 1591 «Про платіжні послуги» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29 липня 2022 року № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)».

Так, 1 січня 2024 року вступає в дію підпункт 2 пункту 1 Постанови № 894, який розширює коло суб’єктів господарювання, що в обов’язковому порядку мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані ними товари (надані послуги).

Постановою № 894 передбачено поступове запровадження обов’язку торговців забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги):

з 1 січня 2024 року – наявність POS-терміналів стає обов'язковою у населених пунктах з чисельністю від 5 тисяч населення;

з 1 січня 2025 року – POS-термінали знадобляться у населених пунктах з населенням менш ніж 5 тисяч жителів;

Примітка: запровадження обов’язку відповідно до кількості населення не стосується торговців – фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої групи та торговців, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції, які повинні будуть встановити POS-термінали з 1 січня 2026 року, незалежно від кількості населення.

Наголошуємо, що відповідно до Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги» торговцям забороняється:

у будь-який спосіб обмежувати право держателя електронного платіжного засобу обирати для здійснення розрахунків будь-який електронний платіжний засіб платіжних систем відповідно до абзацу першого частини двадцять восьмої цієї статті;

встановлювати будь-яку додаткову (супровідну) плату під час здійснення оплати за продані ними товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв, у тому числі плату за використання певного електронного платіжного засобу, платіжного застосунку або платіжного пристрою;

встановлювати різні ціни на ті самі товари чи послуги у разі здійснення розрахунку за них у безготівковій формі порівняно з розрахунком готівковими коштами.

Водночас торговці мають право заохочувати покупця до використання певного електронного платіжного засобу для здійснення розрахунків.

З 1 січня змінився граничний обсяг доходу для платників єдиного податку першої – третьої груп

З 01.01.2024 відповідно до статей 7 та 8 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено місячні розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн та мінімальної заробітної плати – 7100 гривень.

Щодо обсягу доходу

Згідно з Податковим кодексом України граничний обсяг доходу для платників єдиного податку першої – третьої груп розраховується з урахуванням мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Отже, у 2024 році розмір доходу для фізичних осіб – платників єдиного податку не повинен перевищувати такі суми для:

першої групи платників єдиного податку – 1 185 700 грн;

другої групи платників єдиного податку – 5 921 400 грн;

третьої групи платників єдиного податку – 8 285 700 гривень.

Щодо ставок єдиного податку

Згідно з пунктом 293.1 статті 293 ПКУ ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, другої групи – у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку – не більше 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;

2) для другої групи платників єдиного податку – не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, максимальний місячний розмір єдиного податку у 2024 році для ФОП – платників єдиного податку першої групи становить 302,80 грн, для платників єдиного податку другої групи – 1420,0 гривень.

Відповідно до п. 293.3 ст. 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу – у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ;

2) 5 відсотків доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

З 1 січня можна подавати документи на отримання податкової знижки за витратами 2023 року

Починаючи з 1 січня 2024 року фізичні особи мають можливість отримати податкову знижку за витратами, здійсненими у 2023 році.

Для цього до 31 грудня 2024 року включно необхідно подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи.

Звертаємо увагу, право на отримання податкової знижки не переноситься на наступний рік. Тобто, засвідчити свої витрати, аби повернути частину коштів за 2023 рік можна лише до кінця 2024 року.

Право на податкову знижку визначено статтею 166 Податкового кодексу України.

До податкової знижки можна включити такі витрати:

частину суми процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом;
пожертвування або благодійні внески неприбутковим організаціям;
суми коштів, сплачених на користь вітчизняних закладів освіти для компенсації вартості навчання;
страхові платежі за договором довгострокового страхування;
суми витрат на оплату допоміжних репродуктивних технологій;
суми витрат на оплату вартості державних послуг, пов’язаних з усиновленням дитини;
суми коштів, сплачених у зв’язку із переобладнанням транспортного засобу;
суми витрат у вигляді орендної плати (для внутрішньо переміщених осіб);
суми витрат на лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19;
суми витрат на придбання акцій, емітентом яких є юридична особа, яка набула статус резидента Дія Сіті.

Для отримання податкової знижки платник податків подає декларацію до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги».

Для зручності та допомоги платникам податків при поданні податкової декларації про майновий стан і доходи для отримання податкової знижки Державна податкова служба України розробила відеоролик «Мобільний застосунок «Моя податкова»: подання податкової декларації про майновий стан і доходи (податкова знижка)».

Переглянути відеоролик можна за посиланням: https://tax.gov.ua/media-tsentr/videogalereya/prezentatsii-ta-inshi/10156.html

З 1 січня змінився розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування

Єдиний внесок на загальнообов’язкове соціальне страхування (ЄВ)— це консолідований страховий внесок в Україні, збір якого здійснюється в системі загальнообов'язкового державного страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі.

У 2024 році розмір мінімальної зарплати становитиме: з 1 січня - 7100 грн, а з 1 квітня - 8000 грн. З огляду на це:

З 01 січня 2024 розміри ЄВ будуть такими:

мінімальний ЄВ – 1562 грн за місяць (22 % від мінімальної зарплати 7100 грн.);

максимальний ЄВ – 23430 грн за місяць (22 % від 15 мінімальних зарплат).

З 01квітня 2024 розміри ЄВ будуть такими:

мінімальний ЄВ – 1760 грн за місяць (22 % від мінімальної зарплати 8000 грн.);

максимальний ЄВ – 26400 грн за місяць (22 % від 15 мінімальних зарплат).

З 1 січня вводиться в дію нова форма декларації про майновий стан і доходи

З 01.01.2024 вводиться в дію нова форма податкової декларації про майновий стан і доходи, у зв’язку із набранням чинності наказу Міністерства фінансів України від 28 серпня 2023 року № 467 «Про затвердження Змін до форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», зареєстрованого в Мінюсті 18 жовтня 2023 року за № 1817/40873.

Нова форма декларації передбачає виокремлення податкових зобов’язань по податку на доходи фізичних осіб при визначенні мінімального податкового зобов’язання фізичними особами-підприємцями (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) – власниками, орендарями, користувачами на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Водночас звертаємо увагу, що сплата податку при визначенні МПЗ фізичними особами-підприємцями (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) здійснюється за кодом бюджетної класифікації «11010500 – податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».

Крім того, змінився порядок розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв’язку із використанням права на податкову знижку за витратами, понесеними відповідно до пункту 166.3 статті 166 розділу IV Податкового кодексу України, крім витрат, зазначених у підпункті 166.3.10 пункту 166.3 статті 166 розділу IV Кодексу (додаток Ф3 до декларації).

Як оподатковується ПДФО від продажу громадянином нерухомого майна, отриманого у подарунок, що перебуває у власності менше 3 років?

Дохід від продажу фізичною особою нерухомого майна, отриманого у подарунок, що перебуває у власності менше трьох років, підлягає оподаткуванню на загальних підставах за ставками 5 відсотків або 18 відсотків (залежно від кількості проданих об’єктів протягом звітного (податкового) року) при отриманні доходу резидентом, та за ставкою 18 відсотків при отриманні доходу нерезидентом.

Відповідно до пункту 172.10 статті 172 ПКУ продаж резидентами та нерезидентами успадкованого (отриманого в подарунок) об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості підлягає оподаткуванню згідно із положеннями статті 172 ПКУ.

Відповідно до пункту 172.1 статті 172 ПКУ не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну):

житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці);

земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення;

земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, що перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.
Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним для цілей оподаткування, окремо не визначається.

Разом з тим, згідно з абзацом першим пункту 172.2 статті 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об’єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пункт 167.2 статті 167 ПКУ ( 5 відсотків).

Відповідно до абзацу другого пункту 172.2 статті 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, або від продажу другого та наступних об’єктів нерухомості, не зазначених у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ (18 відсотків), крім випадків, якщо зазначене у абзаці другому пункту 172.2 статті 172 ПКУ майно отримано платником податку у спадщину.

Дохід, отриманий платником податків від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ (18 відсотків), крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно, майнові права отримано платником податку у спадщину (абзац третій пункту 172.2 статті 172 ПКУ).

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості у вигляді отриманих у спадщину об’єктів нерухомості, а також дохід від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та/або від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, за умови що таке майно, майнові права отримано платником податку у спадщину, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ (5 відсотків) (абзац четвертий пункту 172.2 статті 172 ПКУ).

Дохід від продажу об’єктів нерухомості, зазначених в абзаці другому пункту 172.2 статті 172 ПКУ, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання об’єкта нерухомості, розташованого на території України (абзац п’ятий пункту 172.2 статті 172 ПКУ).

Дохід від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання такого об’єкта, майнових прав (абзац шостий пункту 172.2 статті 172 ПКУ).

Під витратами на придбання об’єкта нерухомості розуміються:

а) кошти, сплачені платником податків як вартість цінних паперів, деривативів (деривативних контрактів) та майнових прав, погашення яких відбулося шляхом передачі об’єкта нерухомості (або його частини);

б) кошти, передані в управління управителю фонду фінансування будівництва;

в) витрати, понесені на придбання об’єкта нерухомості на етапі незавершеного будівництва;

г) вартість об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, переданого платнику податку у власність як оплата його частки у статутному капіталі господарського товариства при виході такого платника податків із складу учасників юридичної особи;

ґ) вартість предмета іпотеки, за якою іпотекодержатель набув у власність предмет іпотеки;

д) витрати на придбання об’єкта нерухомості на підставі договору купівлі-продажу, міни, у тому числі вартість майна, що було передано як компенсація за такими договорами;

е) реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт нерухомості;

є) вартість об’єкта нерухомості, що був задекларований особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування, відповідно до підрозділу 9 прим. 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ;

ж) вартість об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, що був отриманий при ліквідації (припиненні) юридичної особи (у тому числі іноземної) або утворення без статусу юридичної особи (у тому числі іноземного) платником податків – акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою);

з) витрати, понесені на будівництво об’єкта нерухомості;

и) витрати, понесені на придбання неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості;

і) грошова сума, зазначена у житловому сертифікаті на придбання об’єкта житлової нерухомості, що був отриманий платником податку як компенсація за пошкоджений/знищений об’єкт нерухомого майна відповідно до Закону України від 23 лютого 2023 року № 2923-ІХ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».

Об’єкт нерухомості, неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, подарований платнику податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита, реєстраційного збору чи інших аналогічних платежів, податків та зборів, сплачених у зв’язку з таким даруванням.

Розрахунок зменшення доходу від продажу об’єктів нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, на суми дозволених витрат проводиться платником податку самостійно, а якщо стороною відповідного договору є юридична особа чи самозайнята особа, – такою особою.

При цьому, якщо платник податку скористався правом на зарахування витрат, він зобов’язаний задекларувати доходи від усіх операцій з продажу, міни чи іншого відчуження відповідних об’єктів, здійснених протягом звітного (податкового) року, в тому числі і у разі якщо стороною відповідного договору є юридична особа чи самозайнята особа.

Копії документів, що підтверджують зазначені витрати, надаються разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи.

Пунктом 172.9 статті 172 ПКУ визначено, що дохід від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості, що здійснюються фізичними особами – нерезидентами, оподатковується згідно із статті 172 ПКУ в порядку, встановленому для резидентів, за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ.

Чи включаються в дохід фізособи, яка провадить незалежну професійну діяльність, власні кошти, внесені на розрахунковий рахунок?

У разі внесення платником податку грошових коштів, отриманих як дохід з джерелом походження з України або за межами України та раніше оподаткованих відповідно до законодавства, на поточний рахунок, відкритий для здійснення незалежної професійної діяльності, такі грошові кошти до складу доходу фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, не включаються, повторно не оподатковуються та не відображаються в Типовій формі.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПКУ доходи з джерелом їх походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків – резидентів від страхування ризиків страхувальників – резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов’язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов’язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю;

з) доходів від відчуження прав на видобуток та розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів;

и) прибутків від відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), які відповідають таким умовам:

у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав іноземної юридичної особи на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок акцій, часток в українській юридичній особі, які належать зазначеній іноземній юридичній особі прямо або опосередковано, та

2) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток в українській юридичній особі на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій українській юридичнійособі або використовується такою українською юридичною особою на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізінгу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

і) прибутків нерезидентів від відчуження акцій, корпоративних прав у статутному капіталі юридичної особи – резидента України, за умови що у будь-який час впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість таких акцій, корпоративних прав на 50 і більше відсотків утворювалася за рахунок нерухомого майна, що розташовано в Україні та належить такій юридичній особі – резиденту України або використовується такою юридичною особою – резидентом України на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізінгу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав (для цілей абзацу другого підпункт «и» та підпункт «і» підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПКУ) та нерухомого майна (для цілей абзацу третього підпункт «и» та підпункт «і» підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПКУ) визначається на підставі балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку як найвища сума у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, та підлягає порівнянню з вартістю іншого майна (активів) згідно з балансовою (залишковою) вартістю за даними бухгалтерського обліку такої юридичної особи.

Дохід, отриманий з джерел за межами України – це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам (підпункт 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Оподатковуваним доходом фізичної особи, яка провадять незалежну професійну діяльність, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності (пункт 178.3 статті 178 ПКУ).

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункт 44.1 статті 44 ПКУ (абзац другий пункт 44.1 статті 44 ПКУ).

Пунктом 178.6 статті 178 ПКУ встановлено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами-підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність та Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами-підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 261 визначено, що на підставі первинних документів за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід/понесено витрати, здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Інструкцією про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162, визначено порядок відкриття та закриття банками рахунків клієнтів та використання коштів за ними.

Пунктом 10 розділу І Інструкції № 162 встановлено, що фізична особа відкриває окремі рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.

Забороняється використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов’язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб – резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов’язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. (пункт 24 розділу І Інструкції № 162).

Згідно з пунктом 27 розділу І Інструкції № 162 надавач платіжних послуг під час відкриття рахунку фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, або фізичній особі, яка має статус особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, отримує відомості про взяття цієї особи на облік у контролюючому органі з даних про взяття на облік платників податків, що оприлюднені на вебпорталі Державної податкової служби України.

Чи включається до доходу борг, анульований кредитором до закінчення строку позовної давності, та за якою ознакою доходу він відображається у додатку 4ДФ до Розрахунку?

Згідно з абзацом першим підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статті 165 ПКУ) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, що у 2023 році становить 1675,00 грн. (6700,00 грн. х 25%).

При цьому кредитор зобов’язаний повідомити платника податку – боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації про майновий стан та доходи. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному підпунктом «д» підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПКУ, такий кредитор зобов’язаний виконати всі обов’язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Водночас, відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПКУ не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку:

основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків, однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, що у 2023 році становить 1675,00 грн. (6700,00 грн. х 25%);

сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності;

основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності;

сума боргу платника податку за договором про споживчий кредит або іншим договором (у тому числі сума процентів, комісій та інших платежів), анульована згідно з пунктами 12 і 16 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ «Про споживче кредитування», а також сума процентів, комісій та інших платежів за таким договором, що не підлягають сплаті платником податків згідно з пунктом 11 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734.

Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку в додатку 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (форма 4ДФ)» до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розд. 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку.

Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб:

за ознакою доходу «126» відображається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 ПКУ), зокрема, у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, що перевищує у 2023 році – 1675,00 гривень;

за ознакою доходу «189» відображаються інші доходи, зокрема, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує у 2023 році – 1675,00 грн. та сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

До уваги ліцензіатів, які здійснюють оптову торгівлю пальним

Ліцензіатам, які мають ліцензії на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним та здійснюють оптову торгівлю пальним з місць зберігання пального або місць оптової торгівлі пальним, користувачами яких є інші ліцензіати, слід враховувати таке.

Засади державної політики щодо регулювання обігу пального, які визначені у Законі України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», передбачають, що ліцензія (спеціальний дозвіл) – документ що засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного СГ, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку.

До видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, зокрема відносяться:

оптова торгівля пальним – діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик СГ (у тому числі іноземним СГ, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Згідно з визначеннями (стаття 1 Закону № 481) до місць здійснення діяльності відносяться:

місце оптової торгівлі пальним – місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

місце зберігання пального – місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Для отримання ліцензії на право:

оптової торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним СГ подають заяву для отримання зазначеної ліцензії та документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію;

оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального СГ разом із заявою і документом, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію, додатково подають завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Законом № 481 передбачено право на здійснення діяльності зі зберігання пального при отриманні відповідної ліцензії із зазначенням в ній місцезнаходження місця такого зберігання.

СГ має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової чи роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (стаття 15 Закону № 481).

При цьому положення Закону № 481 не містять прямих заборон чи обмежень платнику податку укладати договори відповідального зберігання пального. Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до підпункту 14.1.32 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відповідальне зберігання – господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Згідно з положеннями Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Глави 52), відповідно реалізація товарів може бути здійснена шляхом укладання відповідних договорів, на реалізацію товарів безпосередньо СГ або із залученням третіх осіб, найбільш поширеними з яких при реалізації пального є договори купівлі-продажу, поставки, комісії, доручення, тоді як за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (стаття 936 Глави 66 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, на підставі ліцензії на право оптової торгівлі пальним без місць оптової торгівлі пальним такий СГ– ліцензіат може:

передати пальне на зберігання будь-яким іншим СГ (третім особам) за умови наявності у таких осіб ліцензії на зберігання пального або ліцензії на оптову торгівлю з місцем оптової торгівлі пальним, а, в свою чергу, такі СГ – ліцензіати мають право зберігати пальне, яке їм не належить;

здійснювати діяльність, яка передбачає продаж такого пального з місця зберігання пального інших СГ / місця оптової торгівлі пальним інших СГ, на які видана та є діючою ліцензія на зберігання пального або ліцензія на оптову торгівлю з місцем оптової торгівлі пальним відповідно.

Зміни, що відбулися у зв’язку з прийняттям Закону України № 3193-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо спрощення умов виробництва дистилятів суб’єктами малого підприємництва»

З 23 листопада 2023 року набрав чинності Закон України від 29 червня 2023 року № 3193-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо спрощення умов виробництва дистилятів суб’єктами малого підприємництва», яким внесені зміни, зокрема, але не виключно до:

1) Податкового кодексу України, якими, зокрема:

уточнено визначення «спирту етилового» (підпункт 14.1.237 пункту 14.1 статті 14 Кодексу), з якого виокремлено такий товар як «спиртовий дистилят» та, відповідно, надано йому окреме визначення (підпункт 14.1.2371 пункту 14.1 статті 14 Кодексу);

встановлено, що спирт етиловий-сирець, який оподатковується акцизним податком за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, для виробництва біоетанолу може бути використаний не тільки в межах одного суб’єкта господарювання (підпункт «ж» підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 Кодексу). При цьому розповсюджено норму щодо видачі податкового векселя на виробників біоетанолу, які використовують для виробництва біоетанолу спирт етиловий-сирець (підпункт «ж» підпункту 229.1.5 пункту 229.1 статті 229 Кодексу). Водночас податковий вексель не видається суб’єктами господарювання, які одночасно є виробниками спирту етилового-сирцю та біоетанолу (підпункт «ґ» підпункту 229.1.16 пункту 229.1 статті 229 Кодексу).

2) Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», якими, зокрема:

уточнено окремі положення та назву Закону № 481, назву Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, у частині спиртових дистилятів, а також уточнено визначення ряду термінів;

запроваджено нові терміни, зокрема, щодо спиртів, спиртових дистилятів, спиртних напоїв, малих виробництв дистилятів. Так, до спиртових дистилятів відносяться спирт коньячний, спирт плодовий, дистилят виноградний спиртовий, спирт-сирець плодовий, зерновий, винний, пивний дистиляти та інші спиртові дистиляти, передбачені законодавством;

встановлено вимоги до матеріально-технічної бази малих виробництв дистилятів та обмеження щодо виробництва та розливу ними в споживчу тару спиртних напоїв виключно власного виробництва (не придбаних). При цьому встановлено заборону використання придбаних спиртових дистилятів для виробництва спиртних напоїв, а також імпорт та придбання спиртових дистилятів малими виробництвами дистилятів;

уточнено та доповнено підстави щодо анулювання ліцензії на виробництво стосовно малих виробництв дистилятів;

уточнено та доповнено вимоги щодо поводження з головною та/або хвостовою фракцією спиртових дистилятів (відходами перегонки), які за вибором виробника спиртових дистилятів направляються на дистиляцію та/або ректифікацію, та/або утилізацію, та/або знищення. Так, на утилізацію та/або знищення такі відходи перегонки передаються виключно суб’єктам господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами. Утилізація та/або знищення головної та/або хвостової фракцій спиртових дистилятів здійснюється відповідно до законодавства про відходи;

запроваджено для виробників спиртових дистилятів ведення окремого обліку поводження з головною та/або хвостовою фракціями спиртових дистилятів;

встановлено, що оптова торгівля спиртом коньячним (включаючи дистиляти у вигляді головної і хвостової фракцій) здійснюватиметься суб’єктами господарювання на підставі ліцензії на виробництво коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією;

встановлено, що експорт та оптова торгівля спиртовими дистилятами власного виробництва здійснюватиметься суб’єктами господарювання, які мають ліцензії на виробництво спиртових дистилятів, без отримання окремої ліцензії на оптову торгівлю спиртовими дистилятами;

встановлено, що експорт та оптова торгівля спиртовими дистилятами (крім експорту та оптової торгівлі спиртовими дистилятами власного виробництва) здійснюватиметься суб’єктами господарювання, які мають ліцензію на оптову торгівлю спиртовими дистилятами;

встановлено, що імпорт спиртових дистилятів здійснюватиметься суб’єктами господарювання, які мають ліцензію на оптову торгівлю спиртовими дистилятами або мають ліцензії на виробництво спиртових дистилятів, без окремої ліцензії на оптову торгівлю спиртовими дистилятами;

встановлено, що оптова торгівля дистилятом виноградним спиртовим і спиртом-сирцем плодовим здійснюватиметься їх виробниками суб’єктами господарювання, які одержали ліцензію на виробництво спирту етилового;

надано право малим виробництвам дистилятів здійснювати оптову торгівлю спиртними напоями, виробленими із спиртових дистилятів власного виробництва, в об’ємі, що не перевищує 10 000 декалітрів за календарний рік, на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, а роздрібну торгівлю – на підставі ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями;

встановлено річну плату за ліцензії на право оптової торгівлі для малих виробництв дистилятів у розмірі 30 000 гривень;

поширено заборону на роздрібну торгівлю, крім спирту етилового, також і на спиртові дистиляти та біоетанол;

уточнено підстави для анулювання ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального в частині складання акта про встановлення факту відсутності суб’єкта господарювання за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню, та акта, що засвідчує факт відмови суб’єкта господарювання або його посадових (службових) осіб без законних підстав у допуску уповноважених посадових осіб контролюючого органу до перевірки, зокрема, передбачено долучення до таких актів мультимедійної інформації щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису;

встановлено, що імпорт та експорт спирту коньячного здійснюватиметься суб’єктами господарювання, які забезпечені дубовою тарою або нержавіючими чи емальованими ємностями з дубовою клепкою для витримки спирту коньячного, кваліфікованими фахівцями та власними виробничими потужностями з виробництва спирту коньячного, коньяку і алкогольних напоїв за коньячною технологією та мають ліцензії на виробництво спирту коньячного;

встановлено, що реалізація спирту етилового-сирцю його виробниками, які мають ліцензію на виробництво спирту етилового-сирцю, без отримання окремої ліцензії на оптову торгівлю спиртом етиловим, здійснюватиметься виключно суб’єктам господарювання, які мають ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого, біоетанолу та/або на експорт;

поширено на суб’єктів господарювання, які мають ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртовими дистилятами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, обов’язкові вимоги щомісячного, до 10 числа наступного місяця, подання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) спиртових дистилятів, алкогольних напоїв до контролюючого органу та відповідно поширено на таких суб’єктів господарювання відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання звіту, або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спиртових дистилятів;

запроваджено для малих виробництв дистилятів, які мають ліцензію на виробництво спиртових дистилятів, ліцензію на виробництво алкогольних напоїв та/або ліцензію на оптову та/або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, щоквартальне, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, подання звіту про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі експорту) алкогольних напоїв до контролюючого органу та відповідно запроваджена для малих виробництв дистилятів відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) алкогольних напоїв;

запроваджено відповідальність до малих виробництв дистилятів за реалізацію ними спиртних напоїв в об’ємі, що перевищує 10 000 декалітрів за календарний рік, у розмірі 200 відсотків вартості реалізованої партії товару, але не менше 17000 гривень.

За якими ставками ПДФО оподатковуються доходи фізособи, отримані від продажу протягом року двох успадкованих об’єктів нежитлової нерухомості?

Доходи, отримані фізичною особою – резидентом від послідовного продажу протягом звітного податкового року двох об’єктів нежитлової нерухомості, які були нею успадковані, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відсотків.

Підпунктом 14.1.129 прим. 1 пункту 14.1 статті 14. ПКУ визначено, що об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, їх складові частини, що не є об’єктами житлової нерухомості. До об’єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

Правові основи оподаткування операцій з продажу (обміну), зокрема, об’єктів нерухомого майна податком на доходи фізичних осіб врегульовано статтею 172 ПКУ.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.

Абзацом першим пункту 172.2 статті 172 ПКУ встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року, зокрема, об’єкта нерухомості, не зазначеного у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ.

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року, зокрема, другого та наступних об’єктів нерухомості, не зазначених у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою 18 відсотків, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ, крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно отримано платником податку у спадщину (абзац третій пункту 172.2 статті 72 ПКУ).

Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості у вигляді отриманих у спадщину об’єктів нерухомості, а також дохід від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та/або від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, за умови, що таке майно, майнові права отримано платником податку у спадщину, підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ (абзац четвертий пункту 172.2 статті 172 ПКУ).

З 1 січня 2024 року змінились реквізити окремих рахунків

Відповідно до наказу Державної казначейської служби України від 25.12.2023 № 324 - змінено реквізити рахунків за кодами класифікації доходів бюджету:

14020800 „Акцизний податок на транспортні засоби”,

19011000 „Екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря двоокису вуглецю стаціонарними джерелами забруднення”;

21010500 „Дивіденди (доход), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність”.

При цьому, реквізити решти бюджетних рахунків для зарахування податків і зборів залишаються незмінними.

Інформація про актуальні реквізити рахунків для сплати податкових платежів та єдиного внеску розміщена в електронному кабінеті платників, на субсайті Головного управління ДПС у Запорізькій області вебпорталу ДПС України у рубриці «Рахунки для сплати платежів» https://zp.tax.gov.ua/rahunki-dlya-splati-platejiv.

Зміни вводяться в дію з 01.01.2024 року.

Чи включається до доходу ВПО дохід у вигляді благодійної допомоги, яка надається благодійниками – резидентами?

Якщо дохід у вигляді благодійної допомоги, виплачується (надається) благодійниками, у тому числі благодійниками – фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, в порядку, визначеному Законом № 5073, або у порядку, визначеному Законом № 5073, на користь фізичних осіб, які зазначені у абзацах четвертому та п’ятому підпункту «а», абзаці четвертому підпункту «в» підпункту 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 ПКУ, то сума такої допомоги не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, за умов дотримання вимог, визначених підпунктом 170.7.8 пункту 170.7 статті 170 ПКУ та пунктами 25 і 26 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодійна діяльність – це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених Законом № 5073 цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

При цьому, благодійник – це дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 5073).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом ІV ПКУ, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу визначено статтею 165 ПКУ.

Відповідно до підпункту 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків не включається сума (вартість) благодійної допомоги, виплаченої (наданої) благодійниками, у тому числі благодійниками – фізичними особами, які внесені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, в порядку, визначеному Законом № 5073 або у порядку, визначеному Законом № 5073, на користь, зокрема:

фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводиться (проводилася) антитерористична операція, та/або вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням антитерористичної операції в таких населених пунктах (абзац четвертий підпункту «а» підпункту 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 ПКУ);

фізичних осіб, які мешкали на території Автономної Республіки Крим та вимушено покинули місце проживання у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, визначеної Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (абзац п’ятий підпункту «а» підпункту 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 ПКУ);

фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, в яких проводяться (проводилися) бойові дії, та/або які вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах (абзац четвертий підпункту «в» підпункту 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 ПКУ).

Порядок оподаткування благодійної допомоги регламентується пунктом 170.7 статті 170 ПКУ, відповідно до підпункту «в» підпункту 170.7.2 якого не включається до оподатковуваного доходу цільова або нецільова благодійна допомога, що надається платнику податку, який постраждав внаслідок збройної агресії російської федерації у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

Благодійна допомога, що надається на зазначені цілі, повинна розподілятися через державний чи місцевий бюджет або через банківські рахунки благодійних організацій, Товариства Червоного Хреста України, внесених до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Порядок підтвердження статусу осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації проти України у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, з метою не включення до оподатковуваного доходу фізичних осіб – платників податку доходів, отриманих у вигляді цільової або нецільової благодійної допомоги, визначається Кабінетом Міністрів України.

Тимчасово, починаючи з дати введення в Україні воєнного стану до його припинення або скасування положення підпункт «в» підпункту 170.7.2 пункту 170.7 статті 170 ПКУ застосовуються з урахуванням такої особливості: до прийняття КМУ порядку підтвердження статусу осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації проти України у період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, з метою не включення до оподатковуваного доходу фізичних осіб – платників податку доходів, отриманих у вигляді цільової або нецільової благодійної допомоги, статус таких осіб визначається самостійно надавачами цільової або нецільової благодійної допомоги (пункт 26 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Крім того, підпунктом 170.7.8 пункту 170.7 статті 170 ПКУ визначено, що не включається до оподатковуваного доходу благодійна допомога, що надається згідно з підпунктом 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 ПКУ:

а) у будь-якій сумі (вартості), що надається, зокрема:

платникам податку, визначеним, абзацами третім – п’ятим п.п. «а», абзацами третім і четвертим підпункту «в» підпункту 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 ПКУ, як допомога на лікування та медичне обслуговування (обстеження, діагностику), у тому числі – для оплати (компенсації) вартості лікарських засобів, донорських компонентів, виробів медичного призначення, технічних та інших засобів реабілітації, платних послуг з лікування, забезпечення виробами медичного призначення, технічними та іншими засобами реабілітації, послуг медичної реабілітації, санаторно- курортного оздоровлення;

б) у сумі, що сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 500 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, – на відновлення втраченого майна, на житлові, соціальні і побутові потреби та на інші потреби згідно з переліком, що визначається КМУ, що виникли у платників податку, визначених підпунктом 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 ПКУ. Якщо загальна сума отриманої благодійної допомоги протягом звітного (податкового) року перевищує зазначений граничний розмір, сума перевищення над таким розміром оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 167.1 статті 167 ПКУ, і платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи із зазначенням сум благодійної допомоги.

При цьому постановою КМУ від 26 листопада 2014 року № 653 затверджено перелік потреб, сума благодійної допомоги для задоволення яких не включається до оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб.

Тимчасово, починаючи з дати введення в Україні воєнного стану до його припинення або скасування положення абзацу четвертого підпункту «в» підпункту 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 ПКУ застосовуються з урахуванням такої особливості: до визначення в установленому КМУ порядку Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, статус фізичних осіб – платників податку, які отримують благодійну допомогу, виплачену (надану) благодійниками, у тому числі благодійниками – фізичними особами, у порядку, визначеному Законом № 5073, визначається самостійно надавачами благодійної допомоги (пункт 25 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Водночас постановою КМУ від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Так, Перелік територій затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Як заповнюється заява за формою № 1-ОПП, якщо на облік береться договір про спільну діяльність?

Відповідно до пункту 64.6 статті 64 ПКУ взяття на облік договору про спільну діяльність здійснюється шляхом додаткового взяття на облік учасника договору про спільну діяльність як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Форма заяви за формою № 1-ОПП встановлена у додатку 5 до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.

З метою взяття на облік договору про спільну діяльність заява за формою № 1-ОПП заповнюється з урахуванням таких особливостей:

у полі «Взяття на облік за основним місцем обліку» проставляється відмітка (позначка);

поле «Податковий номер» не заповнюється;

у полях «Повне найменування українською мовою» та «Скорочене найменування українською мовою» зазначаються слова «Договір про спільну діяльність від __.__.____ № ____ – уповноважена особа» та найменування та код за ЄДРПОУ уповноваженої особи.

Крім того, у розділі «Дані про реєстрацію» Заяви № 1-ОПП вказується інформація про орган, що здійснив реєстрацію, та дані про реєстрацію для договорів про спільну діяльність за участю іноземного інвестора.

У розділі «Місцезнаходження» Заяви № 1-ОПП вказується інформація про місце здійснення діяльності за договором про спільну діяльність.

У розділах «Керівник» та «Головний бухгалтер (бухгалтер чи інша особа, на яку покладено обов’язки з ведення бухгалтерського обліку платника податків)» Заяви № 1-ОПП заповнюються дані про посадових осіб учасника договору – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Перелік всіх сторін (учасників) договору про спільну діяльність зазначається у розділі «Інформація про засновників» Заяви № 1-ОПП.

Які дії власника сільськогосподарських ділянок, переданих в оренду, якщо податковий орган вручив повідомлення-рішення з визначеною сумою загального МПЗ?

Якщо контролюючий орган надіслав (вручив) податкове повідомлення-рішення з визначеною сумою загального МПЗ та/або розрахованою сумою річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб фізичній особі – власнику земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, переданих в оренду, то така особа має право звернутися до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси для проведення звірки даних з наданням правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що знаходяться у його власності та/або постійному користуванні, договорів про оренду, емфітевзис або інше користування земельними ділянками, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, тощо.

Відповідно до підпункту 170.14.1 пункту 170.14 статті 170 ПКУ для платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) визначається контролюючим органом.

Визначення загального МПЗ фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб (підпункт 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПКУ).

У разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування (при оформленні таких взаємовідносин відповідно до чинного законодавства) МПЗ визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, встановленому ПКУ (підпункт 170.14.2 пункту 170.14 статті 170 ПКУ).

Тобто, для фізичних осіб, які відповідно до норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161 «Про оренду землі» оформили взаємовідносини щодо передачі сільськогосподарських угідь в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування, МПЗ контролюючим органом не визначається. У такому випадку МПЗ за такі землі сплачує орендар.

Згідно з підпунктом 170.14.6 пункту 170.14 статті 170 ПКУ у разі незгоди з визначеним контролюючим органом загальним МПЗ та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні-рішенні сумою річного податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, платник податку має право у порядку, встановленому статтею 42 ПКУ, протягом 30 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення звернутися до контролюючого органу для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, з наданням підтвердних документів, зокрема, щодо:

земельних ділянок, що знаходяться у платника податку у власності та/або постійному користуванні або в оренді (суборенді, емфітевзисі), їх нормативної грошової оцінки та площі;

суми доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції;

суми сплачених податків, зборів, платежів.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельні ділянки або договорів про передачу в оренду, емфітевзис або інше користування земельних ділянок, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, обчислення МПЗ здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації від відповідних органів про власність/користування або перехід права власності/користування на такі земельні ділянки.

ГУ ДПС у Запорізькій області