31-08-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 31.08.23
.jpg)
Який порядок оподаткування доходу, отриманого резидентом від продажу нерухомого майна?
Відповідно до пункту 172.1 статті 172 ПКУ не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну):
житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва таких об’єктів, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці);
земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III із змінами та доповненнями залежно від її призначення;
земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, що перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину.
Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у спадщину.
Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним для цілей оподаткування, окремо не визначається.
Разом з тим, згідно з абзацом першим пункту 172.2 статті 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об’єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ (5 відсотків).
Відповідно до абзацу другого пункту 172.2 статті 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, або від продажу другого та наступних об’єктів нерухомості, не зазначених у пункті 172.1 статті 172 ПКУ, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ (18 відсотків), крім випадків, якщо зазначене у абзаці другому пункту 172.2 статті 172 ПКУ майно отримано платником податку у спадщину.
Дохід, отриманий платником податків від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПКУ (18 відсотків), крім випадків, якщо зазначене у цьому абзаці майно, майнові права отримано платником податку у спадщину (абзац третій пункту 172.2 статті 172 ПКУ).
Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року третього та наступних об’єктів нерухомості у вигляді отриманих у спадщину об’єктів нерухомості, а також дохід від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та/або від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, за умови що таке майно, майнові права отримано платником податку у спадщину, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ (5 відсотків) (абзац четвертий пункту 172.2 статті 172 ПКУ).
Дохід від продажу об’єктів нерухомості, зазначених в абзаці другому пункту 172.2 статті 172 ПКУ, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання об’єкта нерухомості, розташованого на території України (абзац п’ятий пункту 172.2 статті 172 ПКУ).
Дохід від продажу протягом звітного (податкового) року неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, може бути зменшений на документально підтверджені витрати на придбання такого об’єкта, майнових прав (абзац шостий пункту 172.2 статті 172 ПКУ).
Під витратами на придбання об’єкта нерухомості розуміються:
а) кошти, сплачені платником податків як вартість цінних паперів, деривативів (деривативних контрактів) та майнових прав, погашення яких відбулося шляхом передачі об’єкта нерухомості (або його частини);
б) кошти, передані в управління управителю фонду фінансування будівництва;
в) витрати, понесені на придбання об’єкта нерухомості на етапі незавершеного будівництва;
г) вартість об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, переданого платнику податку у власність як оплата його частки у статутному капіталі господарського товариства при виході такого платника податків із складу учасників юридичної особи;
ґ) вартість предмета іпотеки, за якою іпотекодержатель набув у власність предмет іпотеки;
д) витрати на придбання об’єкта нерухомості на підставі договору купівлі-продажу, міни, у тому числі вартість майна, що було передано як компенсація за такими договорами;
е) реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт нерухомості;
є) вартість об’єкта нерухомості, що був задекларований особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування, відповідно до підрозділу 9 прим. 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ;
ж) вартість об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, що був отриманий при ліквідації (припиненні) юридичної особи (у тому числі іноземної) або утворення без статусу юридичної особи (у тому числі іноземного) платником податків – акціонером (учасником, партнером, пайовиком, засновником, контролюючою особою);
з) витрати, понесені на будівництво об’єкта нерухомості;
и) витрати, понесені на придбання неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості;
і) грошова сума, зазначена у житловому сертифікаті на придбання об’єкта житлової нерухомості, що був отриманий платником податку як компенсація за пошкоджений/знищений об’єкт нерухомого майна відповідно до Закону України від 23 лютого 2023 року № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України».
Об’єкт нерухомості, неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, подарований платнику податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита, реєстраційного збору чи інших аналогічних платежів, податків та зборів, сплачених у зв’язку з таким даруванням.
Розрахунок зменшення доходу від продажу об’єктів нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, на суми дозволених витрат проводиться платником податку самостійно, а якщо стороною відповідного договору є юридична особа чи самозайнята особа, – такою особою.
При цьому, якщо платник податку скористався правом на зарахування витрат, він зобов’язаний задекларувати доходи від усіх операцій з продажу, міни чи іншого відчуження відповідних об’єктів, здійснених протягом звітного (податкового) року, в тому числі і у разі якщо стороною відповідного договору є юридична особа чи самозайнята особа.
Копії документів, що підтверджують зазначені витрати, надаються разом з податковою декларацією про майновий стан і доходи.
Пунктом 172.3 статті 172 ПКУ передбачено, що дохід від продажу об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку, або не нижче ринкової вартості такого об’єкта, визначеної суб’єктом оціночної діяльності (оцінювачем) відповідно до законодавства та зазначеної у звіті про оцінку, зареєстрованому в Єдиній базі.
Під час проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності електронної довідки про оціночну вартість такого об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості або звіту про оцінку, зареєстрованого відповідно до пункту 172.3 статті 172 ПКУ, та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору і вносить до Єдиної бази інформацію про ціну договору купівлі-продажу (пункт 172.4 статті 172 ПКУ).
Відповідно до пункту 172.5 статті 172 ПКУ сума податку на доходи фізичних осіб визначається та самостійно сплачується через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей:
а) особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, – до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни;
б) особою, у власності якої перебував об’єкт нерухомості, неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно. Фізична особа зобов’язана відобразити доход від такого відчуження у Декларації.
У разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, міни об’єкта нерухомості, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, за яким сплачено податок, платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку на підставі Декларації, поданої в установленому порядку, та підтвердних документів про фактичну сплату податку (пункт 172.6 статті 172 ПКУ).
Якщо ж стороною договору купівлі-продажу, міни чи іншого відчуження об’єкта нерухомого майна, неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та від відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об’єкта незавершеного будівництва/майбутнього об’єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, є юридична особа чи самозайнята особа, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну) (пункт 172.7 статті 172 ПКУ).
Під продажем розуміється будь-який перехід права власності або будь-яких інших аналогічних прав на об’єкти нерухомості, неподільний об’єкт незавершеного будівництва/майбутній об’єкт нерухомості, подільний об’єкт незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування (пункт 172.8 статті 172 ПКУ).
ЗАКОН № 3219: Чи мають право подати заяву про застосування спрощеної системи оподаткування до 01.09.2023 та бути платниками єдиного податку І або ІІ групи ФОП, які у липні 2023 року відмовилися від спрощеної системи з особливостями оподаткування і з 01.08.2023 перейшли на загальну систему?
Фізичні особи-підприємці, які до обрання спрощеної системи з особливостями оподаткування були платниками єдиного податку третьої групи або платниками на загальній системі оподаткування та в липні 2023 року відмовилися від особливостей оподаткування і з 01.08.2023 перейшли на сплату інших податків і зборів мають право подати заяву про застосування спрощеної системи оподаткування до 01.09.2023 та бути платниками єдиного податку першої або другої групи за умови дотримання вимог глави 1 розділу XIV ПКУ.
Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесено зміни з 01.08.2023, зокрема, до підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, який доповнено новим пунктом 9 прим. 1 щодо особливостей переходу суб’єктів господарювання, які використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Підпунктом 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, але не пізніше ніж до 01 серпня 2023 року, положення розділу XIV ПКУ застосовуються з урахуванням, зокрема, таких особливостей:
платник податку має право самостійно (шляхом подання заяви) відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення. У такому разі платник податків вважається таким, що застосовує систему оподаткування, на якій він перебував до обрання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, крім випадку, якщо у заяві про відмову від використання особливостей оподаткування, передбачених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, платник податку зазначив про перехід на сплату інших податків і зборів.
Відповідно до підпункту 9 прим. 1.4.2 підпункту 9 прим. 1.4 пункту 9 прим. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК вимоги, встановлені пунктом 291.4 статті 291 ПКУ для відповідної групи платників єдиного податку щодо кількості осіб, які перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, мають бути виконані до першого числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому платник податку втратив право або самостійно відмовився від використання особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Обмеження, встановлені пунктами. 291.5 та 291.5 прим. 1 статті 291 ПКУ для платників єдиного податку, мають бути виконані до першого числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому платник податку втратив право або самостійно відмовився від використання особливостей оподаткування, встановлених пунктами 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Підпунктом 9 прим. 1.4.4 підпункту 9 прим. 1.4 пункту 9 прим. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що у 2023 звітному році суб’єкти господарювання, які у 2023 році використовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 прим. 1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, та втратили право або самостійно відмовилися від використання особливостей оподаткування, встановлених пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, і були переведені на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, або щодо яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, мають право у 2023 році повторно здійснити перехід (обрати) на спрощену систему оподаткування, в тому числі у разі повторної протягом 2023 року державної реєстрації фізичною особою – підприємцем, шляхом подання заяви за загальною процедурою, визначеною ПКУ.
При цьому у разі подання заяви до 01 вересня 2023 року суб’єкт господарювання вважається платником єдиного податку з 01 серпня 2023 року (крім єдиного податку третьої групи із ставкою єдиного податку у розмірі, визначеному підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 ПКУ, якщо така особа станом на 01 серпня 2023 року не зареєстрована платником ПДВ).
Яким чином громадянин України може зареєструватись в ДРФО – платників податків та отримати документ, що засвідчує реєстрацію?
Відповідно до пункту 70.5 статті 70 та пункту 1 розділу VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), яка не включена до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, зобов’язана особисто або через представника подати до відповідного контролюючого органу облікову картку фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР (додаток 2 до Положення № 822), яка є водночас заявою для реєстрації у ДРФО, та пред’явити документ, що посвідчує особу, який містить необхідні для реєстрації реквізити (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання (за наявності), громадянство).
Для заповнення Облікової картки за ф. № 1ДР використовуються дані документа, що посвідчує особу (пункт 2 розділу VII Положення № 822).
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу IІІ Положення № 822 для підтвердження інформації про задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) особа подає один з таких документів:
витяг з реєстру територіальної громади;
паспорт, виготовлений у формі книжечки;
тимчасове посвідчення громадянина України.
За потреби підтвердження відомостей про зареєстроване місце проживання, що внесені до паспорта у формі книжечки, перевірка таких відомостей здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 05 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Для підтвердження факту внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа подає довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» із змінами і доповненнями (підпункт 5 пункту 1 розділу IІІ Положення № 822).
Облікова картка за ф. № 1ДР може бути подана через представника за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на проведення реєстрації фізичної особи у ДРФО (після пред’явлення повертається) та її копії (пункт 3 розділу VII Положення № 822).
Громадяни України для проведення, зокрема, реєстрації в ДРФО подають документи до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу (пункт 6 розділу IІІ Положення № 822).
Реєстрація в ДРФО також може бути здійснена на підставі Облікової картки за ф. № 1ДР, поданої в електронній формі (з наданням відповідних електронних копій документів за переліком, визначеним Положенням № 822) засобами електронних комунікацій, у тому числі засобами електронного кабінету (пункт 4 розділу XIV Положення № 822).
Згідно з пунктом 8 розділу VII Положення № 822 документ, що засвідчує реєстрацію у ДРФО (картка платника податків (додаток 3 до Положення № 822)), надається протягом трьох робочих днів з дня звернення фізичної особи, її представника до контролюючого органу.
Громадяни України можуть звернутися за отриманням документа, що засвідчує реєстрацію у ДРФО, до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу.
Пунктом 9 розділу VII Положення № 822 встановлено, що для отримання документа, що засвідчує реєстрацію у ДРФО, фізична особа пред’являє документ, що посвідчує особу.
Працівник контролюючого органу перед тим, як видати фізичній особі документ, що засвідчує реєстрацію у ДРФО, зобов’язаний пересвідчитися, що в паспорті у формі книжечки відсутня відмітка про наявність у цієї особи права здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта або таку відмітку скасовано (анульовано) та у паспорті у формі картки відсутній запис про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків. Якщо фізична особа має у своєму паспорті відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта, документ, що засвідчує реєстрацію у ДРФО, вважається недійсним.
За бажанням особи документ, що засвідчує реєстрацію у ДРФО, може бути виданий її представнику за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку, на видачу такого документа (після пред’явлення повертається) та її копії.
Крім того, слід зазначити, що громадяни України, які проживають або перебувають за кордоном та не можуть прибути до відповідного контролюючого органу в Україні, у разі необхідності реєстрації у ДРФО можуть надіслати поштою на адресу Державної податкової служби України Облікову картку за ф. № 1ДР та ксерокопію з чітким зображенням документа, що посвідчує особу (пункт 7 розділу ІII Положення № 822).
Якщо документи надсилаються до контролюючого органу рекомендованим листом, підпис фізичної особи на Обліковій картці за ф. № 1ДР повинен бути засвідчений у нотаріальному порядку. До Облікової картки за ф. № 1ДР фізична особа додає ксерокопію з чітким зображенням документа, що посвідчує особу (п. 3 розділу ІII Положення № 822).
Документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичної особи, яка проживає або перебуває за кордоном та не може прибути до відповідного контролюючого органу в Україні, може бути надісланий до закордонної дипломатичної установи України за місцезнаходженням особи за кордоном або за письмовим клопотанням особи на вказану нею адресу за кордоном (абзац четвертий пункту 9 розділу VII Положення № 822).
Чи може податковий агент повернути або врахувати в рахунок сплати наступних платежів надміру сплачений військовий збір?
Податковий агент має право повернути або врахувати в рахунок сплати наступних платежів тільки ту суму надміру сплаченого військового збору, яка була перерахована до бюджету понад суму грошових зобов’язань, граничний строк сплати якої настав на таку дату.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначені статтею 43 ПКУ.
Пунктом 43.3 статті 43 ПКУ визначено, що обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Згідно з пунктом 102.5 ПКУ, заяви, зокрема, про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань у випадках, передбачених ПКУ, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг (пункт 43.4 статті 43 ПКУ).
При цьому, пунктом 1 розділу IІІ Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 передбачено, що заява може бути подана платником до територіального органу ДПС в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПКУ контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (набрав чинності 01.08.2023) виключено пункт 102.9 статті 102 ПКУ відповідно до якого на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупинявся перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ, та встановлено, що підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, який встановлював окремі особливості зупинення перебігу строків, діяв до 01.08.2023.
Тобто, з 01.08 2023 для платників податків та контролюючих органів відновлено перебіг строків, визначених ПКУ та іншими законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (зокрема, в частині подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені).
Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПКУ надміру сплачені грошові зобов’язання – це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Яка відповідальність застосовується до страхувальників за несвоєчасне подання звітності по єдиному внеску за звітні періоди до 2021 року?
За неподання, несвоєчасне подання звітності по єдиному внеску за звітні періоди до 2021 року, застосовується до всіх страхувальників фінансові санкції, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 в редакції, що діяла до 01.01.2021, – у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності.
Також, за неподання, несвоєчасне подання звітності по єдиному за періоди до 2021 року до таких осіб (за виключенням членів фермерського господарства) застосовується адміністративна відповідальність.
Відповідно до пункту 4 статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначені пунктами 1, 4, 5, 5 прим. 1, 15 та 16 частини першої статті 4 Закону № 2464, зокрема, зобов’язані подавати звітність про нарахування єдиного внеску до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 115-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо подання єдиної звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб», який набрав чинності 01.01.2021, внесені зміни до пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до яких за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання інформації про фізичних осіб – платників податків у розмірах та порядку, встановлених статтею 119 ПКУ.
Відповідно до змін, внесених Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (набрав чинності 01.08.2023) до пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання такої звітності, у порядку та розмірах, встановлених ПКУ.
Згідно з пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, редакція якого діяла до 01.01.2021, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464, податковим органом здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності.
Згідно з частиною першою статті 165 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу – підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу – підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як в електронному кабінеті при заповненні Заяви про скасування реєстрації РРО за ф. № 4-РРО додати реєстраційне посвідчення за ф. № 3-РРО?
Згідно з пунктом 1 глави 4 розділу II Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 реєстрація реєстратора розрахункових операцій діє до дати скасування реєстрації РРО, що відбувається, зокрема, у випадку, коли суб’єктом господарювання подано заяву про скасування реєстрації РРО за формою № 4-РРО (додаток 4 до Порядку № 547) за ідентифікатором форми J/F 1313605.
Разом із заявою про скасування реєстрації суб’єкт господарювання надає реєстраційне посвідчення за формою № 3-РРО (додаток 3 до Порядку) за ідентифікатором форми J/F 1413405 (пункт 3 глави 4 розділу II Порядку № 547).
Для додавання реєстраційного посвідчення до заяви про скасування реєстрації в Електронному кабінеті необхідно:
в приватній частині Електронного кабінету увійти в розділ «Введення звітності» та натиснути на кнопку «+ Створити»;
у переліку документів для створення обрати «Заява про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій за формою 4-РРО»;
під кнопкою «+ Створити» поставити позначку (J/F1360102) «Документ довільного формату» та після чого натиснути кнопку «+ Створити»;
у верхній частині створеної та відкритої заяви за формою № 4-РРО біля надпису «Головний документ» натиснути на вкладку «Додатки» та потім вибрати (J/F1360102) «Документ довільного формату»;
у відкритому документі довільного формату в поле «Найменування файлу документа» необхідно додати електронну версію реєстраційного посвідчення.
В яких випадках ФОП подається декларація платника єдиного податку IV групи з обов’язковим проставленням у рядку 1 загальної частини трьох відміток одночасно «Загальна», «Звітна», «Довідково» та які додатки при цьому подаються?
Відповідно до абзацу першого пункту 294.1 статті 294 ПКУ податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку, зокрема, четвертої групи є календарний рік.
Сільськогосподарські товаровиробники (фізичні особи-підприємці) згідно з підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПКУ для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи подають не пізніше 20 лютого поточного року:
загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ)), – контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
відомості (довідку) про наявність земельних ділянок – контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.
У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Фізичні особи-підприємці, які подали заяву про обрання ними спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, вперше подають визначену підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПКУ звітність протягом 20 календарних днів з дня подання такої заяви.
Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578.
З урахуванням приміток 2 і 3 до Декларації фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку четвертої групи обов’язково зазначають у рядку 1 загальної частини Декларації одночасно три відмітки «Загальна», «Звітна», «Довідково» («Загальна нова», «Звітна нова» та «Довідково») в таких випадках:
при поданні Декларації вперше з метою визначення ставки єдиного податку на поточний рік протягом 20 календарних днів з дня подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування (у рядку 1 загальної частини Декларації обов’язково вказується арабськими цифрами від 1 до 12 номер календарного місяця та відповідний рік, в якому подано вказану заяву).
При цьому до такої Декларації подається додаток 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» (далі – Додаток 1), який є невід’ємною частиною Декларації. Не подається фізичними особами – підприємцями, які вперше подають Декларацію, Додаток 2 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 2).
при поданні Декларації платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» з метою призначення пенсії/матеріального забезпечення, страхових виплат (у рядку 1 загальної частини Декларації обов’язково вказується арабськими цифрами від 01 до 12 номер календарного місяця та відповідний рік, в якому подається Декларація/в якому настав страховий випадок). При цьому до такої Декларації подаються Додаток 1 та Додаток 2.
Як платникам надаються індивідуальні податкові консультації?
Відповідно до підпункту 14.1.172 прим. 1 пункту 14.1 статті 14 ПКУ індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ визначено, що контролюючими органами, зокрема, є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПКУ), законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно з абзацами першим, дев’ятим та десятим пункту 52.1 статті 52 ПКУ за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим пункту 52.1 статті 52 ПКУ.
На індивідуальну податкову консультацію або відповідь, що надається контролюючим органом в електронній формі, накладається електронний підпис уповноваженої посадової особи контролюючого органу з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги».
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).
За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов’язково повинна містити назву – індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства (пункт 52.3 статті 52 ПКУ).
Пунктом 52.4 статті 52 ПКУ встановлено, що індивідуальні податкові консультації надаються:
в усній формі – контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ, а також державними податковими інспекціями;
у паперовій та електронній формах – контролюючим органом, визначеним підпункт 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ, крім державних податкових інспекцій.
Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, підлягає реєстрації в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, без зазначення найменування (прізвища, ім’я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Доступ до зазначених даних єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій та офіційного вебсайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Єдиний реєстр індивідуальних податкових консультацій розміщено на офіційному вебпорталі ДПС за посиланням: Головна/Електронний кабінет/Реєстри/Єдиний реєстр індивідуальних податкових консультацій.
Пунктом 52.5 статті 52 ПКУ визначено, що територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, зобов’язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, отримавши індивідуальну податкову консультацію від територіального органу (відокремленого підрозділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання такої консультації, але не більше 40 календарних днів, що настають за днем отримання контролюючим органом відповідного звернення платників податків, приймає одне із таких рішень:
про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується;
про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, з одночасним наданням платнику податків від свого імені індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення територіальний орган (відокремлений підрозділ) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та платника податків у порядку, визначеному статтею 42 ПКУ;
про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій у разі, якщо в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій уже міститься аналогічна індивідуальна податкова консультація, надана такому платнику податків з цих самих питань, які зазначені у запиті такого платника податків, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується, та платника податків.
При цьому зазначаємо, що Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесено зміни до ПКУ, згідно з якими з 01 серпня 2023 року відновлено строки надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.
Яка відповідальність застосовується до страхувальника – роботодавця за неподання додатків 1, 2, 3, 5 та 6 у складі Розрахунку?
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування зобов’язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, до контролюючого органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 51.1 статті 51 ПКУ платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов’язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.
Форма Розрахунку та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4.
Дія Порядку поширюється, зокрема, на страхувальників – роботодавців – платників єдиного внеску, визначених пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку).
Розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу (пункт 1 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку інформація про додатки 1, 2, 3, 5 та 6 по єдиному внеску є невід’ємною частиною Розрахунку.
Пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464 встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання такої звітності, у порядку та розмірах, встановлених ПКУ.
Згідно з пунктом 119.1 статті 119 ПКУ неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 2040 гривень.
Разом з тим, абзацом третім частини першої статті 26 Закону № 2464 передбачено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності (відомостей) про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку).
Згідно з частиною першою статті 165 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу-підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із правопорушень, зазначених у частині першій статті 165 прим. 1 КУпАП, – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу-підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Яким чином повернути кошти покупцю та сформувати видатковий чек, якщо розрахунок проводився через «ПРРО Каса» в 2022 році, яке встановлено на Аndroid або Windows, а повернення відбувається в 2023 році через «ПРРО ДПС», встановлене на інший пристрій?
Видатковий чек на повернення коштів покупцю може бути сформований, якщо розрахунковий чек продажу товарів/послуг був зареєстрований фіскальним сервером ДПС.
Застосунок «ПРРО ДПС» дозволяє імпортувати дані операцій про чеки з фіскального серверу ДПС у режимі «Журнал операцій». Для цього потрібно з головного вікна програми «ПРРО ДПС» запустити оновлення даних, відкрити зміну, обрати відповідний період часу та фіскальний номер ПРРО у режимі «Журнал операцій» та завантажити дані.
Після завантаження даних у вікні відкритої каси здійснити пошук фіскального чеку продажу, обрати його та сформувати видатковий чек повернення.
Як подається до податкового органу клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в адміністративному порядку?
Клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути подано в електронному вигляді разом із скаргою та копіями підтверджуючих документів поважності причин пропуску (за наявності) протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого для подання скарги.
Пунктом 56.1 статті 56 ПКУ рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 3 Порядку розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 № 1165, скарга подається платником податку на додану вартість протягом 10 робочих днів, що настають за днем прийняття рішення комісією регіонального рівня.
Скарга подається платником податку в електронній формі засобами електронного зв’язку з дотриманням вимог ПКУ, Законів України від 22 травня 2003 року № 851- IV «Про електронні документи та електронний документообіг», від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» і реєструється ДПС у день її надходження (пункт 5 Порядку розгляду скарги).
Протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абзацом першим пункту 56.3 статті 56 ПКУ, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності). У скарзі може міститися клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку. Контролюючий орган вищого рівня, розглядаючи клопотання платника податків, поновлює пропущений строк на подання скарги в адміністративному порядку, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Як оподатковується ПДФО і військовим збором дохід у вигляді виграшу, отриманого гравцем від участі в азартній грі, у тому числі через мережу Інтернет?
Зважаючи на те, що виграшом (призом) є кошти, які підлягають виплаті (видачі) гравцю у разі його виграшу в азартну гру, то оподаткуванню ПДФО і військовим збором підлягає вся сума коштів, що виплачується (перераховується) фізичній особі.
При цьому утримання та сплата (перерахування) ПДФО і військового збору до бюджету суб’єктом господарювання – організатором таких ігор здійснюється під час виплати зазначених коштів за рахунок фізичної особи незалежно від форми та способу виплати таких коштів.
Правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні визначено Законом України від 14 липня 2020 року № 768-IX «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор».
Частиною першою статті 1 Закону № 768 наведені визначення понять, які вживаються в Законі № 768, а саме виграш (приз) – це кошти, майно, майнові права, що підлягають виплаті (видачі) гравцю у разі його виграшу в азартну гру відповідно до оприлюднених правил проведення такої азартної гри.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 768 з метою здійснення контролю за діяльністю організаторів азартних ігор, моніторингу роботи грального обладнання та забезпечення прав гравців створюється Державна система онлайн-моніторингу.
При цьому відповідно до частини першої статті 23 Закону № 768 онлайн-система організатора азартних ігор повинна забезпечувати фіксацію кожної операції з прийняття ставки, виплати (видачі) виграшу (призу), здійснення виплати та інші операції, пов’язані з організацією та проведенням азартних ігор, захист даних від втрати, перекручення, підробки, знищення, копіювання, несанкціонованого доступу та будь-якого іншого стороннього (несанкціонованого) втручання в роботу онлайн-системи організатора азартних ігор.
Оплата ставок, повернення коштів, внесених гравцями для участі в азартних іграх через мережу Інтернет, виплата виграшів гравцям здійснюються у безготівковій формі через онлайн-систему організатора азартних ігор в мережі Інтернет з урахуванням положень Закону № 768 та Закону України від 06 грудня 2019 року № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (частина дев’ята статті 24 Закону № 768).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з підпунктом 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються доходи у вигляді виграшів, призів.
Порядок оподаткування виграшів та призів визначено пунктом 170.6 статті 170 ПКУ, відповідно до підпункту 170.6.3 якого оподаткування доходів у вигляді виграшів та призів, інших, ніж виграш (приз) у лотерею, здійснюється у загальному порядку, встановленому ПКУ для доходів, що остаточно оподатковуються податком на доходи фізичних осіб під час їх нарахування, за ставкою 18 відсотків, визначеною в пункті 167.1 статті 167 ПКУ.
Доходи, зазначені у пункті 170.6 статті 170 ПКУ, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок (підпункт 170.6.5 пункту 170.6 статті 170 ПКУ).
Крім того, вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (підпункт 1.3 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) ПДФО і військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ.