06-12-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 6.12.23
.jpg)
До якого бюджету сплачується податковим агентом ПДФО, що нараховується з доходів за здавання громадянином в оренду земельних ділянок?
Відповідно до підпункту 168.4.9 пункту 168.4 статті 168 розділу IV ПКУ суми податку на доходи фізичних осіб, нараховані податковим агентом з доходів, або фізичною особою, яка отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості), сплачуються таким податковим агентом або такою фізичною особою до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису).
При цьому податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПКУ (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Який коефіцієнт застосовується при обчисленні мінімального податкового зобов’язання ФОП – платниками єдиного податку четвертої групи?
Фізичними особами-підприємцями – платниками єдиного податку четвертої групи при обчисленні мінімального податкового зобов’язання застосовується коефіцієнт 0,025.
При цьому, тимчасово, при обчисленні мінімального податкового зобов’язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки – коефіцієнт 0,02.
Відповідно до підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПКУ до платників єдиного податку четвертої групи – сільськогосподарських товаровиробників належать, зокрема, фізичні особи-підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство», за умови виконання ними сукупності вимог, визначених підпунктом «б» підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПКУ.
Пунктом 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 ПКУ визначено, що платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
Згідно з підпунктом 14.1.114 прим. 2 пункту 14.1 статті 14 ПКУ мінімальне податкове зобов’язання – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, та мінімальне податкове зобов’язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулами наведеними у підпунктах 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 пункту 38 прим. 1.1 статті 38 прим. 1 «Визначення мінімального податкового зобов’язання» ПКУ, елементом яких є коефіцієнт «К», який становить 0,05.
Водночас підпунктом 38 прим. 1.1.3 пункту 38 прим. 1.1 статті 38 прим. 1 ПКУ встановлено, що при обчисленні мінімального податкового зобов’язання платниками єдиного податку четвертої групи – фізичними особами- підприємцями, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону № 973, коефіцієнт «К», визначений у підпунктах 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 пункту 38 прим. 1.1 статті 38 прим. 1 ПКУ, застосовується у половинному розмірі.
Поряд з цим, тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов’язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт «К», визначений у підпунктах 38 прим. 1.1.1 і 38 прим. 1.1.2 пункту 38 прим. 1.1 статті 38 прим. 1 «Визначення мінімального податкового зобов’язання» ПКУ, застосовується із значенням 0,04 (пункт 67 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
Як діяти у разі надходження на ПРРО повідомлення «Не вдалося відновити чек відкриття зміни. Необхідно завантажити відсутні чеки по останнім змінам»?
У такому випадку необхідно перейти до розділу «Журнал операцій» та у поле пошуку ввести фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій (ПРРО), на якому відкрита зміна та для якого необхідно оновити дані. Потім натиснути кнопку «Завантажити дані».
Після таких дій програма повідомить про результат оновлення даних на такому ПРРО.
Підрозділ «Завантаження операцій за зміну з ФСКО» розділу «Журнал операції» керівництва користувача ПРРО.
Чи можуть працівники державних установ отримати удосконалений електронний підпис у Кваліфікованого надавача ЕДП ДПС на незахищеному носії?
Працівники державних органів влади та державних установ можуть отримати кваліфікований електронний підпис у Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Державної податкової служби України на незахищеному носії (в тому числі для внутрішнього використання) виключно як фізичні особи, тобто без зазначення ідентифікаційних даних відповідної державної установи у сертифікаті відкритого ключа.
Відповідно до частини другої статті 17 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, державні реєстратори, нотаріуси та інші суб’єкти, уповноважені державою на здійснення функцій державного реєстратора, для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише кваліфікований сертифікат відкритого ключа, а для реалізації повноважень, спрямованих на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків фізичної або юридичної особи відповідно до закону, застосовують виключно засоби кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
Порядок використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 17 Закону № 2155).
Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 749 кваліфікований сертифікат відкритого ключа підписувача – представника державної установи – кваліфікований сертифікат відкритого ключа, в якому додатково до ідентифікаційних даних фізичної особи, яка є працівником державної установи, зазначаються ідентифікаційні дані відповідної державної установи (найменування та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України).
Пунктом 4 Порядку № 749 визначено, що державні установи та їх працівники для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише кваліфіковані сертифікати відкритих ключів.
Підписувачі – представники державної установи використовують виключно кваліфіковані сертифікати відкритих ключів підписувачів – представників державної установи та захищені носії особистих ключів.
Інші працівники державної установи для підготовки, погодження та підписання проектів електронних документів використовують кваліфіковані сертифікати відкритих ключів підписувачів – представників державної установи або особисті кваліфіковані сертифікати відкритих ключів, в яких не зазначаються ідентифікаційні дані відповідних державних установ.