07-07-2022 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 7.07.22
.jpg)
Як повідомити податковий орган про рішення щодо незастосування КОРО?
Суб’єкт господарювання може повідомити контролюючий орган про прийняття рішення щодо незастосування КОРО таким чином:
1. На етапі реєстрації РРО шляхом проставлення відповідної позначки в розд. 8 заяви № 1-РРО про те, що КОРО на цей РРО не реєструється.
У реєстраційному посвідченні в такому випадку контролюючий орган зазначає, що КОРО на цей РРО не реєструвалась.
2. В ході експлуатації РРО шляхом подання заяви № 2-КОРО для скасування реєстрації КОРО, що зареєстрована на цей РРО.
У такому випадку після подання суб’єктом господарювання до контролюючого органу заяви № 1-РРО з позначкою «Перереєстрація» та реєстраційного посвідчення, контролюючий орган видає суб’єкту господарювання нове реєстраційне посвідчення, в якому зазначає, що КОРО на цей РРО не реєструвалась.
У випадках виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій через РРО без зареєстрованого КОРО не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО або включення електроенергії.
Згідно з п. 2 розд. ІІІ Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, суб’єкт господарювання може прийняти рішення про те, що у випадках виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО або включення електроенергії, про що зазначає у реєстраційній заяві (далі – заява № 1-РРО).
У такому випадку суб’єкт господарювання має право не реєструвати та не зберігати книги обліку розрахункових операцій та розрахункові книжки. Для таких РРО у реєстраційному посвідченні зазначається: «КОРО на цей РРО не реєструвалась. У випадках виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється». Такі суб’єкти господарювання не мають права здійснювати розрахункові операції у разі виходу з ладу РРО або тимчасової відсутності електроенергії.
Згідно з п.1 глави 1 розд. ІІ Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого Наказом № 547 (далі – Порядок КОРО), суб’єкти господарювання, які відповідно до рішень, затверджених власними розпорядчими документами, про те, що у випадку виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО або включення електроенергії, у разі необхідності та за власним бажанням можуть скасувати реєстрацію КОРО та припинити її застосування.
Відповідно до пп. 1 та 3 глави 3 розд. ІІ Порядку КОРО скасування реєстрації КОРО на РРО здійснюється, зокрема, за заявою суб’єкта господарювання у разі прийняття розпорядчого документа про те, що у випадку виходу з ладу РРО або відключення електроенергії проведення розрахункових операцій не здійснюється до моменту належного підключення резервного РРО або включення електроенергії.
Заяву про скасування реєстрації КОРО (далі – заява № 2-КОРО) суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем реєстрації КОРО не пізніше двох робочих днів з дня виникнення підстави для скасування.
Посадова особа контролюючого органу не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заяви № 2-КОРО проводить скасування реєстрації КОРО шляхом внесення даних до інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС.
Пунктом 2 глави 3 розд. ІІ Порядку РРО встановлено, що у разі зміни даних щодо суб’єкта господарювання, які зазначаються в реєстраційному посвідченні суб’єкт господарювання або представник суб’єкта господарювання протягом п’яти робочих днів, що настають за днем, коли виникли зміни або інші підстави для заміни реєстраційного посвідчення, подає до контролюючого органу за місцем реєстрації РРО реєстраційну заяву № 1-РРО з позначкою «Перереєстрація» та реєстраційне посвідчення.
Після отримання документів у разі відсутності підстав для відмови посадова особа контролюючого органу не пізніше двох робочих днів з дня подання реєстраційної заяви проводить перереєстрацію РРО шляхом внесення змін до інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС та видає суб’єкту господарювання нове реєстраційне посвідчення.
Чи може податковий орган відмовити в реєстрації ПРРО?
Відповідно до п. 6 розд. II Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547», за наявності підстав для відмови в реєстрації програмного реєстратора розрахункових операцій фіскальний сервер формує повідомлення про відмову в реєстрації ПРРО із зазначенням підстав для такої відмови.
Відмова у реєстрації ПРРО формується, якщо:
автоматизованою перевіркою виявлено недотримання загальних вимог щодо електронного документообігу (обов’язковість та/або послідовність підписання електронного документа, невідповідність електронного документа затвердженому формату (стандарту), незаповнення обов’язкових реквізитів, недійсність електронних підписів та/або печаток підписантів Заяви про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (ідентифікатор форми J/F 1316604) (додаток 1 до Порядку № 317), непідтвердження права підписанта на подання Заяви тощо);
ПРРО із зазначеними у Заяві назвою та локальним номером вже зареєстрований;
щодо господарської одиниці, вказаної у Заяві, суб’єкт господарювання не повідомив про такий об’єкт оподаткування контролюючий орган відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України або згідно з таким повідомленням відповідний об’єкт є закритим чи не експлуатується суб’єктом господарювання;
суб’єкта господарювання не включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань;
виявлено розбіжності даних, вказаних у Заяві, з даними щодо обліку та реєстрації суб’єкта господарювання в контролюючих органах як платника податків.
Реєстрація податкових накладних, складених за період 1 – 31 травня 2022 року, та штрафні санкції
Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», який набрав чинності 27.05.2022, внесені зміни, зокрема, до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - Кодекс), та доповнено підпунктом 69.11.
Зазначеними змінами для платників податку на додану вартість, які мають можливість виконувати свої податкові обов’язки, встановлюються нові строки виконання тих податкових обов’язків, які за загальними правилами повинні були виконані у лютому-травні 2022 року, зокрема, реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування (далі – ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), подання податкової звітності, сплата податків і зборів.
Так, платники ПДВ зобов’язані до 15 липня 2022 року зареєструвати в ЄРПН ПН/РК, складені за операціями з постачання товарів/послуг, здійсненими протягом лютого-травня 2022 року.
Фінансова відповідальність буде застосовуватись до платників податків, які мали можливість, але не виконали у строки, встановлені Законом № 2260, свої податкові обов’язки, строк виконання яких за загальними правилами припадав на податкові періоди лютий-травень 2022 року, а саме за не реєстрацію до 15 липня 2022 року податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або за не подання до 20 липня 2022 року податкової звітності та/або за не сплату не пізніше 31 липня 2022 року податків та зборів.
Тобто Закон № 2260 звільнив від відповідальності платників податків, які мають можливість виконувати податкові обов’язки, якщо вони зареєструють зазначені податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, до 20 липня 2022 року подадуть відповідну податкову звітність та не пізніше 31 липня 2022 року сплатять відповідні податки та збори.
Міністерство фінансів України опублікувало роз’яснення щодо цього питання за посиланням:
Як визначається вартість реалізації товарів, які використано для власних потреб, з метою оподаткування акцизним податком?
Для цілей оподаткування акцизним податком з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів зіпсовані, знищені товари, або товари, наявність чи місцезнаходження яких не підтверджено таким суб’єктом господарювання, у тому числі товари, нестача яких виявлена за результатами інвентаризації, проведеної суб’єктом господарювання роздрібної торгівлі (у тому числі на вимогу контролюючого органу, надану згідно з п.п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПКУ під час перевірки контролюючим органом), вважаються проданими безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання. Ця норма не застосовується до випадків, передбачених п. 216.3 ст. 216 ПКУ.
Відповідно до п. 216.2 ст. 216 ПКУ датою виникнення податкового зобов’язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта. У цьому пункті втраченим є товар (продукція), місцезнаходження якого платник податку не може встановити.
Згідно з п. 216.3 ст. 216 ПКУ податкове зобов’язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо:
а) платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим;
б) підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов’язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;
в) підакцизний товар (продукцію):
примусово відчужено або вилучено для потреб держави відповідно до Закону України від 17 травня 2012 року № 4765-V «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», за умови якщо у майбутньому його попереднім власником або уповноваженою ним особою не буде здійснено заходів щодо отримання компенсації за примусово відчужений підакцизний товар (продукцію);
передано Збройним Силам України та добровольчим формуванням територіальних громад, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, органам місцевого самоврядування, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров’я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій без попереднього або наступного відшкодування їх вартості;
надано як гуманітарну допомогу.
Отже, для цілей оподаткування акцизним податком з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (продукції), які зіпсовані, знищені, втрачені, вважаються проданими безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання або використані для власних потреб, крім випадків, передбачених у п. 216.3 ст. 216 ПКУ, є їх вартість з урахуванням роздрібної ціни за даними бухгалтерського обліку.
Де можна знайти інформацію щодо даних реєстру платників ПДВ?
У відкритій та приватній частинах Електронного кабiнету, розміщеного на офіційному вебпорталі ДПС України (https://cabinet.tax.gov.ua), платники податків мають доступ, зокрема до сервісу «Дані реєстру платників ПДВ».
Робота у приватній частині здійснюється з використанням електронного цифрового підпису (кваліфікованого електронного підпису), що сертифікований у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.
Для перевірки даних про реєстрацію платником ПДВ достатньо здійснити пошук за податковим номером (серією та номером паспорта) або найменуванням/ПІБ платника податків.
Термін подання платниками єдиного податку ІІІ групи податкової декларації
Згідно з абзацом першим п. 296.3 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПКУ).
При цьому, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 49.20 ст. 49 ПКУ).
Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст. 295 ПКУ).
Який коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується на 2022 рік для земель сільгосппризначення, які не відносяться до сільськогосподарських угідь?
Відповідно до п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку (далі – Оцінка) яких проведено, є їх Оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до положень ПКУ. Податкові зобов’язання для таких ділянок визначаються із застосуванням відсоткових розмірів ставок земельного податку, граничні межі яких визначено ст. 274 ПКУ.
Для земельних ділянок, Оцінку яких не проведено, у т.ч. для земельних ділянок за межами населених пунктів, які не є землями сільськогосподарського призначення, граничним показником бази оподаткування є одиниця площі ріллі по області та для визначення податкових зобов’язань для таких ділянок застосовуються відсоткові розміри ставок земельного податку, граничні межі яких визначено ст. 277 ПКУ.
Згідно з листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2022 № 6-28-0.222-275/2-22 Оцінка сільськогосподарських земель у 2022 році не індексується. Водночас індексації підлягає (величина коефіцієнта індексації Кф – 1,1) Оцінка земель населених пунктів, у тому числі несільськогосподарського призначення.
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, керуючись нормами ст. 289 ПКУ, а також п. 9 підрозд. 6 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, поінформувала про застосування за результатами 2021 року для земель, що не належать до сільськогосподарських угідь коефіцієнта індексації Оцінки земель у розмірі 110 відсотків.
Отже, якщо землі суб’єкта господарювання не належать до сільськогосподарських угідь, то для обчислення податкових зобов’язань з плати за землю на 2022 рік до базової величини Оцінки, що визначена у порядку ст. 277 ПКУ, застосовується величина коефіцієнта індексації – 1,1.