08-03-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 8.03.24
.jpg)
Чи може платник, у якого закінчився термін дії ліцензії, повернути постачальнику раніше придбані у нього алкогольні напої?
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначені Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Законом № 481 встановлено обов’язкові вимоги при здійсненні реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Питання повернення продукції постачальникові Законом № 481 не регулюється.
Статтями 236 та 268 Господарського кодексу України визначено порядок повернення продукції постачальнику. Відповідно до статті 265 ГКУ умови поставки та повернення товарів регулюються договором поставки, укладеним між постачальником та покупцем.
Разом з цим, відповідно до статті 15 Закону № 481 зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб’єктом господарювання (у тому числі іноземним суб’єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) в місцях зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, які внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
При цьому, відповідно до статті 17 Закону № 481 за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів, або рідин, що використовуються в електронних сигаретах, у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, передбачена штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
Які коефіцієнти індексації застосовуються платниками податку на прибуток до нормативної грошової оцінки сільгоспугідь з метою обчислення МПЗ?
Враховуючи те, що при визначенні МПЗ використовується нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки або нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю, та те, що податкові зобов’язання з плати за землю відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПКУ обчислюються платниками станом на 01.01.2024 на поточний 2024 рік, а загальне МПЗ визначається за 2023 рік, то при здійсненні розрахунку загального МПЗ за податковий (звітний) 2023 рік платники податку використовують коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік, який становить 1,0. Тобто, нормативна грошова оцінка земельної ділянки та нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по області залишилась, такою, як використовувалася при визначенні загального МПЗ за 2022 рік.
Коефіцієнт 1,051 буде застосовуватися при здійсненні розрахунку загального МПЗ за податковий (звітний) 2024 рік.
При цьому для отримання інформації щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок та нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (з урахуванням коефіцієнтів індексації) необхідно звертатися до територіальних підрозділів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Пунктом 141.9 статті 141 ПКУ встановлено особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників податку – власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.
Відповідно до підпункту 141.9.1 пункту 141.9 статті 141 ПКУ платник податку зобов’язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального МПЗ.
У такому додатку, зокрема, зазначаються кадастрові номери земельних ділянок, для яких визначається мінімальне податкове зобов’язання, їх нормативна грошова оцінка та площа.
МПЗ – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі- підприємцю, є загальним МПЗ (підпункт 14.1.114 прим. 2 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена обчислюється за формулою, наведеною у пункті 38 прим. 1.1 статті 38 прим. 1 ПКУ, елементом якої є нормативна грошова оцінки відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю.
МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена обчислюється за формулою, наведеною у пункті 38 прим. 1.2 статті 38 прим. 1 ПКУ, елементом якої є нормативна грошова оцінки 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, на 01 січня поточного року за формулою встановленою пунктом 289.2 статті 289 ПКУ.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (абзац п’ятий пункту 289.2 статті 289 ПКУ).
На вебпорталі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в розділі «Ринок та оцінка земель» 15.01.2024 розміщено інформацію «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік», в якій поінформовано про значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік, який становить 1,051, а також наявна інформація щодо коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років, який, зокрема, становить: 2017 рік – 1,0; 2018 рік – 1,0; 2019 рік – 1,0; 2020 рік – 1,0; 2021 рік – 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги)) та 2022 рік – 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
Чи застосовується відповідальність за відсутність реєстрації помилково складених податкових накладних, якщо їх реєстрацію було зупинено?
Якщо контролюючим органом за результатами проведеної перевірки буде виявлено факт здійсненої операції без реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН, то до такого платника податків застосовуються штрафні санкції, визначені пунктом 120 прим. 1.2 статті 120 прим. 1 ПКУ.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.
Відповідно до пункту 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216, письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 Порядку № 520, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.
У разі зайвого (помилкового) складання податкової накладної/розрахунку коригування первинні документи щодо постачання товарів/послуг, зазначених у такій податковій накладній/розрахунку коригування, відсутні, тому для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію зайво (помилково) складеної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН платник податків може подати лише письмові пояснення.
При цьому Порядком № 520 визначено право, а не обов’язок платника податків надавати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.
Враховуючи норми Порядку прийняття рішень та пункту 44.1 статті 44 ПКУ платник податку може не подавати пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію в ЄРПН зайво (помилково) складених податкової накладної/розрахунку коригування.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
Оскільки у податковій декларації з ПДВ зазначаються дані, визначені на підставі первинних документів, то відображенню у податковій звітності з ПДВ підлягають податкові зобов’язання, визначені у первинних документах.
Відповідно до пункту 120 прим. 1.2 статті 120 прим. 1 ПКУ відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПКУ, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування ПДВ; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» – «г» пункту 198.5 статті 198 ПКУ, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 ПКУ, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 ПКУ), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, – тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов’язань з ПДВ, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПКУ штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування.
Відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому пункту 120 прим. 1.2 статті 120 прим. 1 ПКУ, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, – тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов’язань з ПДВ, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми ПДВ, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
За яким кодом класифікації доходів бюджету резидент Дія Сіті сплачує ПДФО за ставкою 18 відсотків при виплаті лікарняних?
Резидент Дія Сіті сплачує податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків при виплаті доходів, які не належать до фонду оплати праці, за кодом класифікації доходів бюджету – 11010400.
Особливості оподаткування доходів спеціалістів резидентів Дія Сіті встановлені пунктом 170.14 прим. 1 статті 170 ПКУ, відповідно до підпункту 170.14 прим. 1.1 якого податковим агентом платника податку – спеціаліста резидента Дія Сіті під час нарахування (виплати) на його користь доходів у вигляді заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику податку у зв’язку з трудовими відносинами чи у зв’язку з виконанням гіг-контракту, укладеного у порядку, передбаченому Законом України від 15 липня 2021 року № 1667-ІХ «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», є резиденти Дія Сіті.
Згідно з підпунктом 170.14 прим. 1.2 пункту 170.14 прим. 1 статті 170 ПКУ за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 ПКУ (5 відсотків), оподатковуються доходи платника податку – спеціаліста резидента Дія Сіті, що виплачуються на його користь резидентом Дія Сіті у вигляді:
а) заробітної плати;
б) винагороди за гіг-контрактом, укладеним у порядку, передбаченому
Законом № 1667, у тому числі винагороди за створення та перехід прав на твори, створені за замовленням;
в) авторської винагороди за створення службового твору та перехід прав на службові твори.
Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої включаються: основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, здійснюється з урахуванням Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, розділом 3 якої передбачено інші виплати, що не належать до фонду оплати праці.
До складу інших виплат, що не належать до фонду оплати праці відносяться, зокрема:
допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах (пункт 3.2 розділу 3 Інструкції № 5);
оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації (пункт 3.3. розділу III Інструкції № 5).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб податком на доходи фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 якого передбачено винятки, за якими отримані доходи платника податку не включаються до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Однак, винятки, передбачені підпунктом 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 ПКУ, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов’язану з тимчасовою втратою працездатності.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПКУ).
Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 «Про бюджетну класифікацію» затверджено Класифікацію доходів бюджету, згідно з якою, зокрема: 11010400 – податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку інших ніж заробітна плата.
Чи необхідно подавати декларацію з податку на нерухоме майно за об’єкти нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях?
Враховуючи положення підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, якщо всі без виключення об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості на дату подання Декларації, розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України відповідно до даних Переліку територій, то суб’єкт господарювання, не подає Декларацію за такі об’єкти нерухомості.
Форма Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 10.04.2015 № 408.
Відповідно до підпункту 266.7.5. пункту 266.7 статті 266 ПКУ платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою – платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.
Водночас, на період дії воєнного стану на території України положення статті 266 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» ПКУ застосовуються з урахуванням особливостей визначених підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, пунктом 1 якого передбачено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року – за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості (у тому числі їх частки), що перебувають у власності юридичних осіб.
Починаючи з 01 січня 2023 року за об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають, зокрема, у власності юридичних осіб, які розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.