17-01-2024 | категорія: Новини
Новий Трудовий Кодекс: що зміниться для працівників та роботодавців
Прийнятий у 1971 році Кодекс законів про працю України є радянським як за змістом, так і за духом та демонструє яскраво виражену домінацію регулюючої функції патерналістської держави в сфері трудових відносин, яка була притаманною для планової соціалістичної економіки, в умовах якої фактичним роботодавцем у всіх господарських відносинах виступала держава.
Про це йдеться у пояснювальній записці до проєкту нового Трудового кодексу, розробленого міністерством економіки України.
Проєктом нового Трудового кодексу передбачено внести такі зміни у законодавство:
1. Визначити трудовий договір основним джерелом регулювання індивідуальних трудових правовідносин. Проте, включення до трудового договору умов, що погіршують становище працівника порівняно з трудовим законодавством, є грубим порушенням трудового законодавства.
Трудовий договір обов'язково буде укладатися у письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі із накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа за допомогою технічних засобів електронних комунікацій вважається укладеним у письмовій формі.
Типові форми трудового договору затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці.
2. Визначити ознаки трудових відносин. Договірні відносини незалежно від їх назви та виду визнаються трудовими за наявності трьох і більше зазначених ознак:
- особисте виконання особою роботи за конкретною професією, спеціальністю кваліфікацією, посадою;
- виконання особою роботи в інтересах, за дорученням та під контролем іншої сторони, на користь якої виконуються роботи;
- здійснення регулювання процесу праці, що носить постійний характер та, як правило, не передбачає встановлення особі конкретно визначеного результату (обсягу) робіт за певний період часу;
- виконання роботи на визначеному або погодженому з особою, в інтересах якої виконується робота, робочому місці з дотриманням установлених нею правил внутрішнього трудового розпорядку;
- організація умов праці, зокрема, надання засобів виробництва (обладнання, інструментів, матеріалів, сировини, робочого місця) забезпечується особою, в інтересах якої виконується робота;
- систематична виплата особі, яка виконує роботу, винагороди у грошовій формі;
- встановлення особою, в інтересах якої виконується робота, тривалості робочого часу та часу відпочинку;
- відшкодування поїздок та інших фінансових витрат, пов’язаних з виконанням роботи, особою, в інтересах якої виконується робота.
3. Врегулювання роботи з підсумованим обліком робочого часу, праці домашніх працівників.
4. Вдосконалення засадничих умов реалізації права на відпустку.
Встановлюються такі види відпусток:
♦ щорічна основна оплачувана відпустка та інші щорічні додаткові оплачувані відпустки, передбачені законом;
♦ відпустки у зв’язку з навчанням;
♦ соціальні відпустки:
- відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
- відпустка для догляду за дитиною);
- відпустка працівникам, які усиновили дитину (дітей);
- відпустка при народженні дитини;
- відпустка працівникам, які мають дітей, повнолітніх сина або дочку з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
♦ відпустки без збереження заробітної плати.
Щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 28 календарних днів за кожен відпрацьований робочий рік
5. Впровадження нових підходів до врегулювання індивідуальних трудових спорів, зокрема на основі процедур медіації.
6. Поширення норм колективних договорів та угод.
7. Врегулювання нагляду за додержанням законодавства в сфері трудових відносин та визначення порядку проведення інспекційних відвідувань.
Крім цього, проектом акта пропонується запровадити нову національну систему запобігання виробничим ризикам, засновану на принципах оцінювання, контролю ризиків та управління ними, які є базовими для побудови подібних систем у розвинених країнах Європи та світу, 4 що сприятиме:
Також проектом акта передбачається визначити принципи, правові та організаційні засади регулювання порядку та способів вирішення колективних трудових спорів в Україні, запровадити сучасний механізм вирішення таких спорів за допомогою примирних процедур та трудового арбітражу, розвиток інституту трудової медіації, реалізацію права працівників і роботодавців на колективні дії у випадках конфліктів інтересів, удосконалення порядку та процедури проведення страйків, збалансування інституту відповідальності та інтересів працівників і роботодавців за порушення законодавства про колективні трудові спори тощо.