Павло Мороз, адвокат, правник, екс-заступник Міністра юстиції.

Яка модель буде оптимальною для ФОПів та для Мінсоцполітики, аби реально боротись за легалізацію трудової зайнятості та реальне оподаткування.

Минулого тижня я лишав інформацію щодо нової пропозиції від Міністерства соціальної політики щодо внесення поправок в Трудовий кодекс, які могли б обмежити діяльність ФОП щодо єдиного податку взагалі і в IT-галузі зокрема. Але це питання, як ви розумієте, ще не вирішили.

Та незважаючи на суспільне невдоволення, Мінсоцполітики не збираються полишати ідеї внесення поправок в Трудовий кодекс. Проте зробити так, як планували раніше, теж було б нераціонально. Адже великим важелем все одно лишаються суспільна думка та кількість ІТ спеціалістів в Україні.

Як знайти золоту середину? Що можна запропонувати? Яка модель буде оптимальною для ФОПів та для Мінсоцполітики, аби реально боротись за легалізацію трудової зайнятості та реальне оподаткування.

Давайте спробуємо покроково розібратись, що саме нам потрібно для того, аби догодити всім. Перше і найважливіше – знизити податкове навантаження на фонд оплати праці, зробити податки помірними та посильними для сплати як для ФОПів, так і для компаній, які з ними співпрацюють. Що стосується спрощенців, то ту систему, за якою вони працюють, треба зробити максимально невигідною для тих, хто використовує її заради податкового шахрайства або підміни трудових відносин.

Гадаєте така модель не буде дієвою, бо в 2015 році у Мінфіні намагались провести таку реформу? Частково з вами не погоджусь, бо таку ініціативу було реалізовано неповністю. Умову щодо податкового навантаження на заробітну плату було суттєво знижено, а ось іншу умову – спрощену систему оподаткування – всі оминули. І вийшло так, що недореформували.

Тепер, коли Мінсоцполітики повернулись до цього питання, варто запровадити таку модель, коли ФОПи відійдуть від моделі сплати податку з обороту до моделі чистого грошового потоку та спрощеного обліку. Податок з обороту сплачується незалежно від того, чи є прибуток у підприємця. І це, звісно, неправильно, бо однакові податки сплачують і ті, хто має великі доходи, і ті, хто заробляють копійки.

За ідеєю нової моделі необхідно враховувати і доходи, і витрати підприємця та оподатковувати фінансовий результат за принципом оподаткування чистого доходу ФОПа.

Переваги такої моделі не тільки в чесності, а і в тому, що така модель не потребує ведення бух обліку за принципом подвійного запису. Для того, аби спростити облік доходів та витрат, пропонувалось ввести коефіцієнт витрат, які можна списати без їх документального підтвердження, на рівні 45% від загальної суми доходів.

Тобто якщо ви отримуєте прибуток, 45 % від цієї суми ви можете списати автоматично – без будь-яких пояснень та обліків. А решта – 55 % – стануть  об’єктом оподаткування, який буде обліковуватись, як зарплата. Проте якщо витрати більші за 45 % і це підтверджено документально, то списати ви можете всю підтверджену суму понесених витрат. Відповідно, сума, яка буде оподатковуватись, буде значно нижче.

Звісно, не все одразу. Пропонувався і перехідний період на чотири роки. Відповідно, коефіцієнт в перші 2 роки складав би 85 % від суми доходів. Тобто можна списати до витрат без підтверджуючих документів. Третій рік – 65 %. І лише на четвертий рік коефіцієнт складав би 45 %.

Це дуже цікава модель, яка дійсно заслуговує на увагу. Було б реально дієво втілити її у життя. По-перше, це справедливо, прогресивно та має перспективу. По-друге, навантаження для ФОП 1 та 2 групи майже не зміниться. Ну і, по-третє, всі приблизно будуть в рівних умовах, що забезпечить гарантію стабільності і зрештою позитивно вплине на інвестиційну привабливість України.