22-12-2023 | категорія: Новини
За ФОПами і далі зберігається право не сплачувати ЄСВ
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) платниками ЄСВ є:
- фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів) (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);
- фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);
- члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах (п. 51 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464).
Згідно з абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 ЄСВ нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів)), 5 та 51 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464.
При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).
Для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, ЄСВ нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464.
При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464).
Законом України від 15.03.2022 р. № 2120-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до розд. VIII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 2464.
Так, згідно з абз. 1 п. 919 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 тимчасово, з 01.03.2022 р. до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом 12 місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пп. 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати ЄСВ за себе. При цьому положення абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 щодо таких періодів для таких осіб не застосовується.
При цьому такими особами розрахунок ЄСВ у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого п. 919 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 ЄСВ не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався (абз. 2 п. 919 розд. VIII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 2464).
Крім того, Законом України 26.01.2022 р. № 2010-IX «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», який набрав чинності 19.11.2022, внесені зміни до п. 98 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, абзацом першим якого встановлено, що платники ЄСВ, визначені ст. 4 Закону № 2464, з числа осіб, стосовно яких згідно із Законом України від 26.01.2022 р. № 2010-IX «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, якщо вони не є роботодавцями, звільняються за заявою члена сім’ї або платника ЄСВ, після їх звільнення та/або після закінчення їх лікування (реабілітації) від виконання обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, сплати недоїмки з ЄСВ, пені та штрафів за її несплату на весь період позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та протягом 6 місяців після їх звільнення.
Заява платником ЄСВ подається протягом 90 днів після його звільнення (абзац 2 п. 98 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).
Якщо платник ЄСВ перебуває на лікуванні (реабілітації) після звільнення, заява подається протягом 90 днів після закінчення його лікування (реабілітації) (абз. 3 п. 98 розд. VIII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 2464).
Термін перебування на лікуванні (реабілітації) підтверджується відповідною довідкою (випискою) установи, в якій проводилося лікування (реабілітація) такої особи (абз. 4 п. 98 розд. VIII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 2464).
За осіб, визначених абз. 1 п. 98 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, ЄСВ за весь період позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та протягом 6 місяців після їх звільнення сплачується у розмірі, порядку і строки, визначені КМУ, за рахунок коштів державного бюджету.
При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз. 5 п. 98 розд. VIII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 2464).