01-03-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 1.03.23
.jpg)
Декларування 2023: Чи можливо за підсумками 2022 року скористатися правом на податкову знижку за витратами, здійсненими на оплату послуг з лікування?
Пунктом 1 розділу XIX Податкового кодексу України встановлено, що підпункт 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 Кодексу набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинності закон про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.
Станом на 01 січня 2023 року закон про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування чинності не набрав, тому податкова знижка за витратами, понесеними платником податку на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена сім'ї першого ступеня споріднення (підпункт 166.3.4 пункту 166.3 статті 166 Податкового кодексу України), за наслідками 2022 року платникам податку не надається.
Здійснення на території України розрахунків між резидентами в іноземній валюті
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою статті 5 Закону № 2473, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 2473 усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за:
- операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій;
- операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії;
- операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1 - 5 частини другої та частиною третьою ст. 9 Закону № 2473, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв’язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій;
- операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов’язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення);
- операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк;
- іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України.
Розрахунки за операціями, визначеними частиною другою статті 5 Закону № 2473, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.
Чи є платниками екологічного податку суб'єкти господарювання, які тимчасово розміщують небезпечні відходи (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи)?
Суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо) до їх передачі на утилізацію та захоронення, не є платниками екологічного податку з 01.01.2013 року за умови наявності у них договору на видалення та утилізацію відходів з суб’єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо).
Суб’єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, в тому числі небезпечних (акумулятори, шини, люмінесцентні лампи тощо), є платниками екологічного податку у разі відсутності у них договору на видалення та утилізацію відходів, в якому визначаються терміни передачі відходів на утилізацію та захоронення.
З 01.01.2013 року Законом України від 24 травня 2012 року № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» внесені зміни до ПКУ, зокрема, змінено значення поняття «розміщення відходів», яке визначено підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 ПКУ.
Розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів (підпункт 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 ПКУ платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання).
Чи є відповідальність за несвоєчасне подання до податкового органу копій ліцензій платниками рентної плати за користування радіочастотним ресурсом?
Відповідно до пункту 254.1 статті 254 ПКУ платниками рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі:
ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України;
ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою;
дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення;
дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.
Не є платниками рентної плати спеціальні користувачі, перелік яких визначено законодавством про радіочастотний ресурс, та радіоаматори (пункт 254.2 статті 254 ПКУ).
Платники рентної плати подають до контролюючих органів копії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, ліцензій на мовлення та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв у місячний строк після їх видачі (підпункт 254.5.4 пункту 254.5 статті 254 ПКУ).
Застосування штрафних санкцій за неподання або несвоєчасне подання копій ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, ліцензій на мовлення та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв нормами ПКУ не передбачено.
В якому розмірі застосовується фінансова відповідальність за порушення законів з оподаткування, якщо розмір санкцій змінився протягом року?
Фінансова відповідальність за вчинення платником податків податкових правопорушень визначена главою 11 розділу II «Відповідальність» ПКУ.
Згідно з пунктом 109.1 статті 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб’єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену ПКУ та іншими законами України (пункт 109.2 статті 109 ПКУ).
Відповідно до абзацу першого пункт 111.2 статті 111 ПКУ фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з ПКУ та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з ПКУ, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Пунктом 11 підрозділу10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.
Алгоритм дій юридичної особи-платника єдиного податку третьої групи щодо подання податкової декларації у разі зміни податкової адреси, пов’язаної зі зміною адміністративно-територіальної одиниці
Згідно з пунктом 291.2 статті 291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розд. XIV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Сплата єдиного податку платниками, зокрема, третьої групи здійснюється за місцем податкової адреси (пункт 295.4 статті 295 ПКУ).
Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси (пункт 296.4 статті 296 ПКУ).
Форма податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578.
Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (абзац перший пункту 45.2 статті 45 ПКУ).
У разі зміни податкової адреси платника єдиного податку останнім податковим (звітним) періодом за такою адресою вважається період, у якому подано до контролюючого органу заяву щодо зміни податкової адреси (пункт 294.7 статті 294 ПКУ).
У разі зміни податкової адреси суб’єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку третьої групи не пізніше останнього дня кварталу, в якому відбулися такі зміни (абзац перший пункту 298.6 статті 298 ПКУ).
Порядок зміни контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків, території територіальної громади або ДПІ обслуговування регламентується нормами розд. X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588).
Відповідно до пункту 10.13 розд. Х Порядку № 1588 суб’єкт господарювання після зняття з обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням продовжує обліковуватись та сплачувати податки з урахуванням пункту 10.2 розд. Х Порядку № 1588.
Пунктом 10.2 розділу Х Порядку № 1588 визначено, що у разі зміни місцезнаходження суб’єктів господарювання – платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду (календарного року).
Якщо внаслідок зміни місцезнаходження щодо юридичної особи (крім юридичних осіб, які включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій) або фізичної особи – підприємця змінюється територія територіальної громади, такий платник податків обліковується з відповідною ознакою та визначенням коду території територіальної громади згідно з КАТОТТГ, що відповідає:
попередньому місцезнаходженню платника податків – до закінчення бюджетного періоду;
новому місцезнаходженню платника податків – з наступного бюджетного періоду.
Таким чином, у разі зміни податкової адреси, пов’язаної зі зміною адміністративно-територіальної одиниці юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи, подання Декларації та сплата єдиного податку здійснюються за попереднім місцем податкової адреси (неосновним місцем обліку) до закінчення поточного бюджетного року, а починаючи з 01 січня наступного року – за новою податковою адресою (основним місцем обліку).