14-03-2024 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 14.03.24
.jpg)
Яку декларацію подавати з розрахунком МПЗ за рік, якщо ФОП перебував на загальній та на спрощеній системі оподаткування протягом цього року?
Враховуючи те, що розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання здійснюється в складі податкової звітності за податковий (звітний) рік, у разі, якщо фізична особа-підприємець протягом календарного року перебувала на загальній системі оподаткування та на спрощеній системі оподаткування, відповідний додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання подається фізичною особою-підприємцем в складі податкової звітності відповідно до системи оподаткування, на якій фізична особа- підприємець перебуває станом на кінець податкового (звітного) року за кількість календарних місяців володіння (користування) земельною ділянкою.
Тобто додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання подається у складі:
податкової декларації про майновий стан і доходи – у разі, якщо фізична особа-підприємець на кінець податкового (звітного) року перебуває на загальній системі оподаткування;
податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця – у разі, якщо фізична особа-підприємець на кінець податкового (звітного) року перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Мінімальне податкове зобов’язання відповідно до підпункту 14.1.114 прим. 2 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, це мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума мінімальних податкових зобов’язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі-підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов’язанням.
Порядок визначення мінімального податкового зобов’язання встановлено статтею 38 прим. 1 ПКУ, якою, зокрема, визначено, що мінімальне податкове зобов’язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.
Відповідно до абзацу першого пункту 177.14 статті 177 та пункту 297 прим. 1.1 статті 297 прим. 1 ПКУ фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування та платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які здійснюють виробництво власної сільськогосподарської продукції, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані у складі річної податкової декларації подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання.
Так, фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування подають річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, яка передбачає заповнення окремого додатка «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік, що розраховується фізичними особами-підприємцями (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) – власниками, орендарями, користувачами на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь».
Особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання платників єдиного податку визначено статтею 297 прим. 1 ПКУ.
Зокрема, пунктом 297 прим. 1. 1 статті 297 прим. 1 ПКУ встановлено, що платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
Фізичні особи-підприємці на спрощеній системі оподаткування подають річну податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578, яка передбачає заповнення окремого додатка 2 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік».
Декларування - 2024: У яких випадках громадянин звільняється від обов’язкового подання декларації про доходи?
Згідно з пунктом 179.4 статті 179 ПКУ платники податку звільняються від обов’язку подання податкової декларації про майновий стан і доходи в таких випадках:
а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платниками податку, які:
є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року;
перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув’язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання Декларації;
перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;
перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;
б) в інших випадках, визначених розділом IV ПКУ.
Відповідно до пункту 179.2 статті 179 ПКУ обов’язок платника податку щодо подання Декларації вважається виконаним і Декларація не подається, крім випадків, коли подання Декларації прямо передбачено ПКУ, якщо такий платник податку отримував:
доходи, у тому числі іноземні доходи, які згідно з ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
доходи виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу;
доходи від операцій продажу (обміну) майна, дарування, дохід від яких відповідно до ПКУ не оподатковується, оподатковується за нульовою ставкою та/або з яких при нотаріальному посвідченні договорів, за якими був сплачений податок відповідно до розділу ІV ПКУ;
доходи у вигляді об’єктів спадщини, які відповідно до розділу ІV ПКУ оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб та/або з яких сплачено ПДФО відповідно до пункту 174.3 статті 174 ПКУ.
Також Декларація не подається у випадках, прямо передбачених ПКУ.
У разі якщо платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до інших положень ПКУ, то в ній поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені пунктом 179.2 статті 179 ПКУ.
Договір суперфіцію: чи повинен суб’єкт господарювання сплачувати до бюджету плату за землю?
Оскільки ПКУ не регулює питання платності землекористування, що здійснюється на підставі укладених з органом місцевого самоврядування (виконавчої влади) договорів суперфіцію (право користування чужою земельною ділянкою для забудови) або емфітевзису (право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб), то суб’єкт господарювання не повинен сплачувати до бюджету плату за землю за такими договорами.
ПКУ визначено вичерпний перелік податків та зборів, зокрема плата за землю є складовою податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).
Платниками плати за землю, зокрема є: власники земельних ділянок (підпункт 269.1.1.1 підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПКУ), землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (підпункт 269.1.1.2 підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 ПКУ), та землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (підпункт 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПКУ).
Який граничний термін подання звітності про обсяги виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів?
Граничним терміном подання звітності про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів є:
20 число місяця, наступного за звітним роком для малих виробництв виноробної продукції;
20 число місяця, наступного за звітним кварталом для малих виробництв дистилятів;
9 число наступного місяця для суб’єктів господарювання, які мають ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртовими дистилятами та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, у тому числі для малих виробництв дистилятів.
В разі, якщо закінчення строку подання звітності припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно до статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»:
малі виробництва виноробної продукції, які отримали ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю алкогольними напоями без додавання спирту (винами виноградними, винами плодово-ягідними, напоями медовими) та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України, щорічний звіт про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) алкогольних напоїв за формою, встановленою цим органом, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним роком;
малі виробництва дистилятів, які мають ліцензію на виробництво спиртових дистилятів, ліцензію на виробництво алкогольних напоїв та/або ліцензію на оптову та/або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України, щокварталу, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, звіт про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі експорту) алкогольних напоїв за формою, встановленою цим органом;
суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які мають ліцензії на виробництво та/або оптову торгівлю спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями і тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та здійснюють таку діяльність та/або експорт, імпорт зазначеної продукції, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця, до 10 числа наступного місяця, звіт про обсяги виробництва та/або обігу (у тому числі імпорту та експорту) спирту, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, за формою, встановленою цим органом.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з тим, згідно з частиною п’ятою статті 254 ЦКУ, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Також частиною четвертою статті 116 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадках, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Чи можуть платники підписати документи за допомогою Дія. Підпис в Електронному кабінеті?
Порядок функціонування інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет» визначається наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637 «Про затвердження Порядку функціонування Електронного кабінету».
Доступ до приватної частини Електронного кабінету (особистий кабінет), яка є індивідуальною персоніфікованою вебсторінкою користувача, надається після проходження користувачем електронної ідентифікації онлайн з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, через Інтегровану систему електронної ідентифікації – id.gov.ua (MobileID та BankID), за допомогою Дія Підпис або «хмарного» кваліфікованого електронного підпису.
Для здійснення входу до приватної частини Електронного кабінету за допомогою Дія.Підпис необхідно:
у вікні «Вхід до особистого кабінету» обрати вкладку «Дія.Підпис»;
натиснути «Отримати код» та відсканувати згенерований QR-код;
у мобільному додатку «Дія» здійснити підтвердження особи та підписати «Запит на підпис документа через Дія.Підпис».
Також, здійснити вхід до приватної частини Електронного кабінету за допомогою Дія.Підпис можна скориставшись вкладкою «Хмарне сховище» у вікні «Вхід до особистого кабінету». З випадаючого списку в полі «Провайдер» обрати «Дія.Підпис», натиснути «Отримати посилання» та відсканувати згенерований QR-код. Після чого, у мобільному додатку «Дія» здійснити підтвердження особи та підписати «Запит на підпис документа через Дія.Підпис».
Для підписання електронного документа за допомогою Дія.Підпис необхідно:
обрати збережений електронний документ та натиснути «Підписати»;
у вікні «Підпис документа» обрати вкладку «Хмарне сховище»;
з випадаючого списку в полі «Провайдер» обрати «Дія.Підпис»;
натиснути «Отримати посилання» та відсканувати згенерований QR-код;
у мобільному додатку «Дія» здійснити підтвердження особи та підписати «Запит на підпис документа через Дія.Підпис».