26-09-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 26.09.23
.jpg)
Чи можуть ФОП – платники єдиного податку першої – третьої груп проводити розрахунки через електронні платіжні системи та платіжний сервіс LiqPay?
Фізичні особи-підприємці – платники єдиного податку першої – третьої груп можуть проводити розрахунки через електронні платіжні системи та платіжний сервіс LiqPay.
Особливості застосування спрощеної системи оподаткування регламентовано розділом XIV ПКУ.
Згідно зі статтею 291 розділу XIV ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених підпунктом 297.1 статті 297 ПКУ.
Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 ПКУ доходом платника єдиного податку для фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (пункт 291.6 статті 291 ПКУ).
Згідно з пунктом 292.5 статті 292 ПКУ дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (пункт 292.6 статті 292 ПКУ).
Ставки єдиного податку визначені у статті 293 ПКУ.
Відповідно до пунктів 6 та 7 частини першої статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» зі змінами та доповненнями Національний банк України, зокрема, здійснює державне регулювання на платіжному ринку, визначає засади функціонування платіжного ринку України, регулює діяльність надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, платіжних систем та технологічних операторів платіжних послуг, визначає порядок надання платіжних послуг та обмежених платіжних послуг, здійснює нагляд за діяльністю учасників платіжного ринку та визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських та платіжних технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних, облікових систем, національної системи електронної дистанційної ідентифікації НБУ (системи BankID НБУ), встановлює умови взаємодії суб’єктів у таких системах, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та діяльності на платіжному ринку, засобів захисту інформації про банківську діяльність та діяльність на платіжному ринку.
Листом НБУ від 28.09.2020 № 57-0009/53844 надано роз՚яснення, зокрема, в частині здійснення суб’єктом господарювання безготівкових розрахунків.
При цьому зауважено, що для суб’єкта господарювання безготівковим розрахунком є оплата товарів та послуг, що здійснена шляхом переказу коштів на його рахунок незалежно від способу ініціювання такого переказу покупцем (зокрема, за допомогою сервісів переказу коштів – LiqPay, Portmone, iPay, тощо, банківських систем дистанційного обслуговування – Приват24, MONOBANK, Ощад 24/7 тощо (у тому числі, з використанням платіжної картки), шляхом внесення покупцем готівки у касу банку або небанківської установи (у тому числі, шляхом використання програмно-технічного комплексу самообслуговування).
Готівковим розрахунком для суб’єкта господарювання є виключно приймання ним готівки безпосередньо від покупця.
Чи має право ФОП-платник єдиного податку І або ІІ групи, що у поточному році перевищив граничний обсяг доходу та перейшов на іншу групу, повернутись з наступного року на І або ІІ групу?
Фізична особа-підприємець – платник єдиного податку першої або другої групи, яка у поточному році перевищила дозволений граничний обсяг доходу у відповідній групі та перейшла на іншу групу платників єдиного податку, а з наступного звітного року бажає повернутися на першу або другу групу платника єдиного податку у зв’язку зі збільшенням граничного обсягу доходу, що пов’язано з розміром мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня такого податкового (звітного) року, то така особа може повернутись або здійснити перехід на сплату єдиного податку як платник першої або другої групи з початку календарного року, наступного за роком, в якому нею виконано вимоги, визначені пунктом 291.4 статті 291 ПКУ щодо обраної групи єдиного податку, у тому числі і щодо обсягу доходу.
Пунктом 298.1 статті 298 ПКУ визначено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої – третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 – 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 ПКУ.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (далі – Заява) (абзац перший підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПКУ).
Форма Заяви затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 № 308.
Згідно з підпунктом 1 пункту 291.4 статті 291 ПКУ платниками єдиного податку першої групи є фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
До платників єдиного податку другої групи, відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПКУ належать фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Дія підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПКУ не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
Відповідно до абзацу першого підпункту 1 пункту 293.8 статті 293 ПКУ платники єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, з наступного календарного кварталу за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку другої або третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.
Платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування (абзац перший підпункту 2 пункту 293.8 статті 293 ПКУ).
Поряд з цим, підпункт 298.1.5 пункту 298.1 статті 298 ПКУ встановлено, що за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому ПКУ, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.
Отже, у разі перевищення платником єдиного податку першої або другої групи обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 ПКУ, суб’єкт господарювання повинен здійснити перехід на застосування іншої ставки податку (змінити групу єдиного податку) або відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування.
У подальшому суб’єкт господарювання може повернутись або здійснити перехід на сплату єдиного податку як платник першої або другої групи з початку календарного року, наступного за роком, в якому ним виконано вимоги, визначені пунктом 291.4 статті 291 ПКУ щодо обраної групи єдиного податку, у тому числі і щодо обсягу доходу.
Яким чином громадянин України, який має паспорт у формі картки, може відмовитися через свої релігійні переконання від РНОКПП?
Відповідно до пункту 15 частини сьомої статті 21 Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», до паспорта громадянина України вноситься інформація, зокрема, про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера проставляється в паспорті слово «відмова».
Згідно з пунктом 1 розділу VIIІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера, зобов’язана особисто подати до відповідного контролюючого органу повідомлення фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою № 1П, яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, та пред’явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше.
Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі ДРФО за прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності), серією (за наявності) та номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта (пункт 2 розділу VIIІ Положення № 822).
Відповідно до пункту 9 розділу VIII Положення № 822 до паспорта у формі картки інформація про відмову від прийняття реєстраційного номера вноситься відповідно до законодавства, яким регулюється питання ведення Єдиного державного демографічного реєстру.
Для внесення під час оформлення паспорта у формі картки інформації про відмову від прийняття реєстраційного номера контролюючий орган надає особі повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера за формою, наведеною в додатку 10 Положення № 822, для подання її до відповідного територіального органу/територіального підрозділу Державної міграційної служби України.
Державна податкова служба України надає ДМС відомості в обсязі, необхідному для підтвердження реєстраційного номера з ДРФО або інформації про відмову від його прийняття (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), що вносяться до паспорта у формі картки, та здійснення ідентифікації особи під час оформлення, видачі, обміну, визнання недійсними та знищення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус. Така електронна інформаційна взаємодія між електронними інформаційними ресурсами ДПС та ДМС здійснюється засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» відповідно до Порядку електронної (технічної та інформаційної) взаємодії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 606, із змінами (абзац другий пункту 6 розділу І Положення № 822).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затверджений технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм.
Відповідно до пункту 18 прим. 1 технічного опису бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», у разі наявності повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного з ДРФО (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу) у відповідному полі проставляється слово «відмова».
За результатами внесення до паспорта у формі картки повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера ДМС направляє до ДПС відомості про номер паспорта, до якого внесено таку інформацію, орган, що його оформив, та дату видачі паспорта, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, для внесення такої інформації до ДРФО в електронній формі на центральному рівні відповідно до законодавства, яким регулюється питання ведення Реєстру (абзац третій пункту 6 розділу І Положення № 822).
Які заклади відносяться до вітчизняних закладів з метою отримання податкової знижки за навчання?
З метою отримання податкової знижки за навчання, до вітчизняних відносяться заклади дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, основним видом діяльності яких є освітня діяльність. Типи закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти визначено спеціальними законами.
Відповідно до підпункту 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки фактично здійснені ним протягом звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ, витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір’ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює Закон України від 05 вересня 2017 року № 2145-VІІІ «Про освіту» та спеціальні закони України:
від 22 червня 2000 року № 1841-III «Про позашкільну освіту»,
від 11 липня 2001 року № 2628-III «Про дошкільну освіту»,
від 16 січня 2020 року № 463-ІХ «Про повну загальну середню освіту»,
від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту»,
від 01 липня 2014 року № 1556-VІІ «Про вищу освіту».
Спеціальними законами визначено структуру та типи закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти.
Відповідно до статті 22 Закону № 2145 юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом діяльності є освітня діяльність.
Права та обов’язки закладу освіти, передбачені Законом № 2145 та іншими законами України, має також фізична особа-підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність.
Разом з тим, відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 та пункту 6 частини першої статті 7 Закону України від 02 березня 2015 року № 222-VІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія – право суб’єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, зокрема, освітньої діяльності, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.
Чи можна скасувати реєстрацію ПРРО?
Порядок застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій регулюється Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.06.2020 № 317 "Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547".
Порядок скасування реєстрації ПРРО встановлено розділом III Порядку № 317.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 розділу III Порядку № 317 реєстрація ПРРО діє до дати скасування реєстрації ПРРО, що здійснюється шляхом виключення його з реєстру програмних реєстраторів розрахункових операцій та закриття фіскального номера, який не підлягає використанню надалі.
Реєстрація ПРРО скасовується на підставі Заяви про реєстрацію програмних реєстраторів розрахункових операцій за формою № 1-ПРРО (ідентифікатор форми J/F 1316605) (додаток 1 до Порядку № 317) з позначкою "Скасування реєстрації", яка подається засобами Електронного кабінету чи засобами телекомунікацій, або на підставі Повідомлення про виявлення несправностей програмного реєстратора розрахункових операцій за формою № 2-ПРРО (ідентифікатор форми J/F 1316701) (додаток 2 до Порядку № 317) з позначками "несправність" або "крадіжка пристрою чи компрометація ключа".
До подання Заяви про скасування реєстрації ПРРО суб'єкт господарювання має забезпечити передачу всіх копій створених ПРРО розрахункових документів з присвоєними їм у режимі офлайн фіскальними номерами до фіскального сервера, електронних фіскальних звітних чеків та повідомлень, передбачених Порядком № 317.
Пунктом 3 розділу III Порядку № 317 передбачено, що реєстрація ПРРО скасовується автоматично фіскальним сервером, якщо:
- до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи або державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця;
- щодо господарської одиниці, де використовується ПРРО, суб'єкт господарювання повідомив про такий об'єкт оподаткування контролюючий орган відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України як про закритий або такий, що не експлуатується суб'єктом господарювання (повідомлення за ф. № 20-ОПП);
- щодо суб'єкта господарювання наявне судове рішення, що набрало законної сили, про ліквідацію у зв'язку з банкрутством або про припинення, що не пов'язане з банкрутством, про визнання недійсними установчих документів;
- стосовно фізичної особи-підприємця наявні дані про те, що особа померла, оголошена померлою, визнана недієздатною або безвісно відсутньою, чи її цивільну дієздатність обмежено;
- суб'єкта господарювання знято з обліку в контролюючих органах у інших випадках, передбачених статтею 67 ПКУ та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Повідомлення про скасування реєстрації ПРРО направляється суб'єкту господарювання засобами Електронного кабінету із зазначенням підстав (пункт 4 розділу III Порядку № 317).
Хто зобов’язаний подавати повідомлення про участь у міжнародній групі компаній та за який перший звітний період?
Відповідно до абзацу другого і третього підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПКУ платники податків, які є учасниками відповідної міжнародної групи компаній та у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати до 01 жовтня року, що настає за звітним, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.
Зокрема, Повідомлення подається центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги».
Згідно з підпунктом 39.4.2.2 підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПКУ Повідомлення має містити, зокрема, таку інформацію:
а) дані про материнську компанію міжнародної групи компаній, до якої входить платник податків, зокрема її назву, дані про державу (територію) податкового резидентства, державу (територію) реєстрації (якщо відрізняється від держави/території податкового резидентства), ідентифікаційний (реєстраційний) номер (код), присвоєний материнській компанії як платнику податків у державі (території) її реєстрації, будь-які інші ідентифікаційні (реєстраційні) номери (коди) материнської компанії та їх тип, інформацію про адресу (адреси) материнської компанії (адреса місцезнаходження, адреса місця здійснення підприємницької діяльності тощо);
б) дані про учасника міжнародної групи компаній, який є уповноваженим учасником такої міжнародної групи компаній на подання звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, до якої входить платник податків (за наявності такого уповноваженого учасника), зокрема його назву, дані про державу (територію) податкового резидентства, державу (територію) реєстрації (якщо відрізняється від держави/території податкового резидентства), ідентифікаційний (реєстраційний) номер (код), присвоєний учаснику міжнародної групи компаній як платнику податків у державі (території) його реєстрації, будь-які інші ідентифікаційні (реєстраційні) номери (коди) учасника міжнародної групи компаній та їх тип, інформацію про адресу (адреси) такого учасника міжнародної групи компаній (адреса місцезнаходження, адреса місця здійснення підприємницької діяльності тощо);
в) дату, яка є останнім днем фінансового року, за який складається консолідована фінансова звітність міжнародної групи компаній, а якщо така звітність не складається – дату закінчення фінансового року відповідно до внутрішніх положень материнської компанії міжнародної групи компаній;
г) інформацію про розмір сукупного консолідованого доходу міжнародної групи компаній за фінансовий рік, що передує звітному, розрахований згідно із стандартами бухгалтерського обліку, які застосовує материнська компанія міжнародної групи компаній.
У разі якщо законодавство іноземної юрисдикції податкового резидентства материнської компанії не передбачає вимоги щодо подання звітів у розрізі країн міжнародної групи компаній для цілей автоматичного обміну податковою та фінансовою інформацією, у Повідомленні зазначається також інформація про те, що материнська компанія міжнародної групи компаній не зобов’язана подавати звіт у розрізі країн міжнародної групи компаній.
Форма та порядок складання Повідомлення затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2020 № 839 зі змінами та доповненнями.
При цьому пунктом 53 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що норми пункту 39.4 статті 39 ПКУ щодо подання платниками податків Повідомлення – вперше застосовуються у 2021 році за 2020 рік.
Платники податків, які є учасниками відповідної міжнародної групи компаній і які у 2022 році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подати до 01 жовтня 2023 року Повідомлення.
Чи можливо перевірити чеки, що видаються ПРРО у тому числі у режимі офлайн?
Пошук чеків, виданих ПРРО, можна здійснити за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/cashregs/check.
При цьому чеки, видані ПРРО в режимі онлайн, доступні для пошуку відразу після реєстрації їх на фіскальному сервері, тобто одразу після завершення розрахунку між покупцем і продавцем.
Чеки, видані ПРРО в режимі офлайн, доступні для перегляду після того як вони будуть передані ПРРО до Системи обліку даних РРО (СОД РРО).
Чеки, сформовані ПРРО, що працює в режимі офлайн, мають містити позначку про проведення розрахункової операції в режимі офлайн.
Чи може ФОП, який здійснює роздрібний продаж товарів в магазині, що розташований на території ринку, бути платником єдиного податку першої групи?
Фізична особа- підприємець, яка здійснює роздрібний продаж товарів в магазині, що розташований на території ринку, не може бути платником єдиного податку першої групи, оскільки об’єкт торгівлі, який функціонує як магазин, є відокремленою капітальною спорудою та не належить до ринку.
Відповідно до підпункту 1 пункту 291.4 статті 291 ПКУ до першої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Згідно з абзацом третім пункту 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105, торговельне місце – площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
Для потреб і зручностей продавців і покупців на території ринку або поруч можуть відкриватися магазини, підприємства громадського харчування, побутового обслуговування, телефонного зв’язку, каси продажу квитків на транспорт, готелі (пункт 10 Порядку № 57).
Усі торговельні місця позначаються номерами (пункт 15 Правил № 57).
Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість (пункт 20 Правил № 57).
Водночас відповідно до пункту 2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 29 липня 2009 року № 868, під терміном «ринок» розуміється об’єкт торгівлі, на території якого суб’єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об’єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями.
Об’єкти торгівлі, які функціонують як гіпермаркети, торговельні центри, універмаги, універсами, супермаркети, міні-маркети, магазини, крамниці, є відокремленими капітальними спорудами та мають окрему поштову адресу, до ринків не належать.
Чи зобов’язана фізична особа щороку подавати до податкового органу заяву про застосування пільги по земельному податку та документи, які підтверджують право на пільгу?
Фізична особа – власник земельної ділянки або декількох земельних ділянок одного виду використання, яка належить до пільгових категорій, звільняється від сплати земельного податку за умови подання нею заяви про застосування пільги разом з документами, що посвідчують її право на пільгу. При цьому нормами ПКУ не визначено для фізичної особи обов’язку щорічного подання контролюючому органу заяви про застосування пільги зі сплати земельного податку та документів, які підтверджують її право на таку пільгу. Тобто, платник податків подає до контролюючого органу документи про застосування пільги тільки у разі наявності змін у володінні земельними ділянками.
Відповідно до пункту 287.2 статті 287 ПКУ облік фізичних осіб – платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 01 травня.
Згідно з пунктом 285.1 статті 285 ПКУ базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 ПКУ передбачено, що платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому ПКУ.
Перелік категорій фізичних осіб – власників земельних ділянок, які звільняються від сплати земельного податку, визначений у пункті 281.1 статті 281 ПКУ.
Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 статті 281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм у пункті 281.2 статті 281 ПКУ.
Також, пунктом 281.3 статті 281 ПКУ визначено, що від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.
Згідно з пунктом 281.4 статті 281 ПКУ, якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 статті 281 ПКУ, станом на 01 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених пунктом 281.2 статті 281 ПКУ, така особа до 01 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельних ділянок для застосування пільги (далі – заява про застосування пільги).
Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з базового податкового (звітного) періоду, в якому подано таку заяву, та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.
У разі подання фізичною особою, яка станом на 01 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, заяви про застосування пільги після 01 травня поточного року, пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.
Відповідно до пункту 281.5 статті 281 ПКУ, якщо право на пільгу у фізичної особи, яка має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, виникає протягом календарного року та/або фізична особа, визначена у пункті 281.1 статті 281 ПКУ, набуває право власності на земельну ділянку/земельні ділянки одного виду використання, така особа подає заяву про застосування пільги до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня набуття такого права на пільгу та/або права власності.
Пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з урахуванням вимог пункту 284.2 статті 284 ПКУ та діє до початку місяця, що настає за місяцем подання нової заяви про застосування пільги.
У разі недотримання фізичною особою вимог абзацу першого пункту 281.5 статті 281 ПКУ пільга починає застосовуватися до обраних земельних ділянок з наступного податкового (звітного) періоду.
Як виправити помилку в графі акцизної накладної «Адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб’єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки»?
Порядок заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового затверджений наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2020 № 729.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 729 якщо після реалізації пального, зокрема, виникає потреба у виправленні помилок, допущених під час складання акцизної накладної форми «П», показники такої акцизної накладної підлягають коригуванню шляхом складання розрахунку коригування акцизної накладної форми «П» та реєстрації його в Єдиному реєстрі акцизних накладних (ЄРАН).
Такий розрахунок коригування акцизної накладної форми «П» має бути зареєстрованим в Єдиному реєстрі акцизних накладних після реєстрації акцизної накладної форми «П», показники якої коригуються, та у межах 1095 днів з дати здійснення операції з реалізації пального, яка відбулась починаючи з 1 липня 2019 року.
Коригуються лише показники складених акцизних накладних, усі примірники яких зареєстровано в ЄРАН.
Розрахунок коригування акцизної накладної складає платник податку (філія чи структурний підрозділ платника податку), який реалізує пальне та склав акцизну накладну, показники якої коригуються.
Складання розрахунків коригування здійснюється у такій самій кількості примірників, як і кількість примірників акцизної накладної, до якої вони складаються, крім розрахунків коригування, складених до акцизної накладної на операцію з реалізації пального, яка не відбулась (у тому числі через зазначення помилкових реквізитів отримувача пального - платника податку (філії чи структурного підрозділу платника податку), або акцизного складу/акцизного складу пересувного, на який отримано пальне), другий примірник якої не зареєстрований отримувачем пального в ЄРАН.
У верхній лівій частині розрахунку коригування акцизної накладної зазначаються коди операцій для складання в одному примірнику, зокрема, при виправленні помилки в графі «Адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб’єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки» зазначається цифровий код операції – «3» – реалізація пального суб’єкту господарювання – неплатнику.
У вступній частині розрахунку коригування акцизної накладної робиться відповідна відмітка «Х» в одному з передбачених формою такого розрахунку полів залежно від того, який показник акцизної накладної коригується (при заповненні розрахунку коригування акцизної накладної у разі виправлення помилки в графі «Адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб’єкт господарювання - неплатник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки» – код виду коригування «2»).
Для здійснення відміни показників акцизної накладної форми «П», що коригується (для коду виду коригування «2») в табличній частині такого розрахунку платник:
у графі 1 зазначає порядковий номер рядка – цифру «1»;
з акцизної накладної переносить до граф 2, 3 таблиці дані щодо коду товару згідно з УКТ ЗЕД, його опису;
до граф 4, 5 вносить показник коригування (зменшення) обсягу реалізованого пального з відповідним знаком (–), при цьому зменшення обсягів має збігатися з обсягом реалізованого пального, зазначеного в акцизній накладній форми «П» (з урахуванням показників акцизної накладної форми «П» та розрахунків коригування до такої накладної, зареєстрованих в ЄРАН).
Такий розрахунок коригування в повному обсязі сторнує обсяг пального, зазначений в акцизній накладній форми «П» та розрахунках коригування до такої накладної, зареєстрованих в ЄРАН.
Після реєстрації в ЄРАН розрахунків коригування до акцизної накладної форми «П», складених для відміни показників такої накладної, платником складаються акцизні накладні на операції з реалізації пального, які фактично відбулись, з правильними реквізитами та показниками, в якій зазначається:
порядковий номер документа, який має відповідати поточній нумерації;
дата складення нової акцизної накладної, яка має відповідати даті складення помилкової накладної, що була зареєстрована в ЄРАН;
реєстраційний номер зареєстрованого в ЄРАН першого примірника акцизної накладної, показники якої було скориговано таким розрахунком коригування та дата складання акцизної накладної, показники якої було скориговано.
Такі акцизні накладні підлягають реєстрації в ЄРАН.
Чи може громадянин під час звернення до органу ДПС для подання заяв №1ДР або №5ДР пред’являти через портал Дія е-документи, що посвідчують особу?
Згідно з пунктом 70.5 статті 70 ПКУ, фізична особа – платник податків незалежно від віку, для якої раніше не формувалася Облікова картка платника податків за формою № 1ДР та яка не включена до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, зобов’язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу Облікову картку за формою № 1ДР, яка є водночас заявою для реєстрації в ДРФО, та пред’явити документ, що посвідчує особу. У разі виникнення змін даних, які вносяться до ДРФО, а також необхідності отримання Картки платника податків, фізична особа – платник податків подає до контролюючого органу Заяву про внесення змін до Державного реєстру за формою № 5ДР.
Для заповнення Облікової картки за формою № 1ДР/Заяви за формою № 5ДР використовуються дані документа, що посвідчує особу (для громадян України – паспорт громадянина України).
Пунктом 1 розділу IІІ Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, визначено, що для проведення реєстрації, внесення змін, отримання Картки платника податків або відомостей з ДРФО використовуються, зокрема, е-паспорт і е-паспорт для виїзду за кордон, які пред’являються особою замість та без додаткового пред’явлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон. У разі пред’явлення громадянами України е-паспорта і е-паспорта для виїзду за кордон контролюючі органи забезпечують перевірку таких документів у порядку, визначеному законодавством.
Фізична особа – платник податків може подавати дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків, зокрема, як внесені до е-паспорта, е-паспорта для виїзду за кордон, е-свідоцтва про народження, так і окремо, як електронну копію документа, що засвідчує реєстрацію такої особи в ДРФО засобами Порталу Дія, у тому числі з використанням мобільного додатка Порталу Дія, за умови здійснення перевірки відповідності та підтвердження таких реєстраційних даних.
Перевірка відповідності та підтвердження даних про реєстраційний номер реєстраційним даним особи, внесеним до ДРФО, здійснюється Порталом Дія шляхом інформаційної взаємодії з ДРФО, з урахуванням вимог законодавства з питань захисту інформації в інформаційно-комунікаційних системах (пункт 11 розділу IІІ Положення № 822).
Таким чином, фізична особа – громадянин України при зверненні до центрів обслуговування платників за допомогою електронного пристрою (наприклад, смартфон), в якому встановлений мобільний додаток Портал Дія та активований електронний підпис, може отримати адміністративні послуги, пред’явивши цифрові документи (е-паспорт, е-свідоцтво про народження та е-витяг про задеклароване місце проживання) та надавши доступ до цих документів працівникам контролюючого органу.
Для валідації та шерінгу документів, тобто для перегляду/отримання/збереження/друку необхідно, щоб фізична особа, яка звернулась за отриманням адміністративної послуги до ЦОПу, згенерувала у мобільному додатку Портал Дія коди для перевірки. Коди не містять ніякої персональної інформації, є одноразовими і дійсними лише протягом 3 хвилин.
Фізичній особі в мобільний додаток Портал Дія, в порядку взаємодії сайтів Портал Дія та ДПС, буде надіслано повідомлення щодо згоди на передачу цифрової копії е-документа. Після чого особа має підтвердити передачу даних про себе до ДПС.
Посадові особи ЦОП, за згодою користувачів Порталу Дія, мають можливість роздрукувати електронну копію цифрового документа та надати адміністративні послуги на підставі роздрукованого е-документа.
Яким чином здійснюється взяття на облік платників єдиного внеску – членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах?
Згідно з пунктом 5 прим. 1 частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах, визначено платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Члени фермерського господарства, вичерпний перелік яких визначено частиною третьою статті 3 Закону України від 19 червня 2003 року № 973 «Про фермерське господарство», з 01.01.2018 зобов’язані стати на облік у контролюючих органах, як платники єдиного внеску.
Зазначена норма не поширюється на членів фермерських господарств, які є застрахованими особами.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464 члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, для взяття на облік платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування члену фермерського господарства, необхідно подати до контролюючого органу за місцем проживання заяву про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до Порядку № 1162 та підтвердні документи щодо дати набуття членства у фермерському господарстві (договір (декларація) про створення сімейного фермерського господарства, статут фермерського господарства тощо) протягом 10 календарних днів після внесення змін до установчих документів фермерського господарства.
Заява повинна бути підписана членом фермерського господарства та Головою фермерського господарства.
Контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Порядку № 1162.