29-06-2023 | категорія: Новини
ГУ ДПС у Запорізькій області повідомляє 29.06.23
.jpg)
Чи може юридична особа та ФОП, які вже мають КЕП, отримати КЕП для ПРРО без відвідування відокремленого пункту реєстрації?
Отримати кваліфікований електронний підпис (КЕП) для програмних реєстраторів розрахункових операцій без відвідування відокремленого пункту реєстрації (далі – ВПР) (у т. ч. згенерувати повторно) можна виключно для юридичних осіб (керівника або посадової особи) при наявності чинного КЕП за допомогою програмного забезпечення «ІІТ Користувач ЦСК-1» (далі – Програма).
Для початку використання Програми клієнтам (користувачам) необхідно встановити актуальну версію безкоштовної Програми, яку можливо завантажити на вебсайті Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Державної податкової служби України (далі – Надавач) (https://ca.tax.gov.ua) за посиланням: Головна/«Отримання електронних довірчих послуг»/«Програмне забезпечення»/«Засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки – «ІІТ Користувач ЦСК-1»/«Інсталяційний пакет «ІІТ Користувач ЦСК-1.3.1».
Інструкцію щодо дистанційного формування сертифікатів для ПРРО (для юридичних осіб) наведено у розділі «Отримання електронних довірчих послуг» офіційного інформаційного ресурсу Надавача (https://ca.tax.gov.ua) у підрозділі «Підготовка документів та реєстрація» в категорії «електронна печатка для РРО (Юридична особа)».
Фізичним особам-підприємцям для отримання КЕП для ПРРО необхідно звернутися до ВПР з відповідними реєстраційними документами.
Перелік реєстраційних документів можна переглянути у розділі «Отримання електронних довірчих послуг» офіційного інформаційного ресурсу Надавача, обравши категорію «електронна печатка для РРО (Фізична особа)».
Як зняти з обліку в податкових органах особу, яка здійснювала незалежну професійну діяльність, у разі її смерті? Та який при цьому порядок погашення податкового зобов’язання?
Відповідно до пункту 65.2 статті 65 ПКУ облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків записів про державну реєстрацію або припинення, зокрема, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.
Водночас, підпунктом 70.16.4 пункту 70.16 статті 70 ПКУ передбачено, що органи державної реєстрації актів цивільного стану подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, які померли (для закриття облікових карток), щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
Внесення до Державного реєстру запису про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності – з дати такого анулювання чи скасування (підпункт 65.10.4 пункту 65.10 статті 65 ПКУ).
Внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється також у разі припинення незалежної професійної діяльності – з дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення або іншої дати, визначеної законом, що регулює реєстрацію відповідної незалежної професійної діяльності, датою припинення (підпункт 65.10.2 пункту 65.10 статті 65 ПКУ).
Зняття з обліку фізичних осіб, які здійснювали незалежну професійну діяльність, у разі їх смерті, може проводитися за заявою або зверненням родичів або спадкоємців, які подають до контролюючого органу копію свідоцтва про смерть з пред’явленням оригіналу.
Підпунктом 37.3.2 пункту 37.3 статті 37 ПКУ визначено, що підставами для припинення податкового обов’язку, крім його виконання є, зокрема, смерть фізичної особи.
Стосовно фізичної особи, яка померла або визнана судом безвісно відсутньою або оголошена померлою чи визнана недієздатною, особою, відповідальною за погашення грошових зобов’язань чи податкового боргу платника податків, є особи, які вступають у права спадщини або уповноважені здійснювати розпорядження майном такої особи (підпункт 97.4.4 пункту 97.4 статті 97 ПКУ).
Порядок виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або визнання безвісно відсутньою чи недієздатною встановлений стаття 99 ПКУ.
Так, пунктом 99.1 статті 99 ПКУ передбачено, що виконання грошових зобов’язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
Претензії спадкоємцям пред’являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред’явлення претензій кредиторами спадкодавця.
Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов’язаннями та/або податковим боргом спадкоємців.
Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов’язання та/або податковий борг спадкодавців пеня не нараховується.
У разі переходу спадщини до держави грошові зобов’язання померлої фізичної особи припиняються.
У разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає (пункт 162.3 статті 162 ПКУ).
Разом з тим, відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПКУ списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.07.2022 № 220, під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти, зокрема, податковий борг померлої фізичної особи у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом.
Скільки подається декларацій з рентної плати і додатків 5 до неї, якщо вода видобувається із декількох свердловин, розташованих на територіях різних громад, які обслуговує один податковий орган?
Cуб’єкт господарювання, який здійснює видобування води із декількох свердловин, розташованих на територіях різних територіальних громад, які обслуговує один контролюючий орган подає до такого контролюючого органу одну Декларацію з кількістю додатків 5, що відповідає кількості свердловин.
При цьому у графі «код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці» рядка 2 Декларації зазначається код адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ за місцем обліку платника рентної плати (місцезнаходженням контролюючого органу, до якого подається Декларація).
У Додатках 5, зокрема, наводиться наступна інформація:
у рядку 3 – код територіальної громади, визначений за КАТОТТГ на території якої знаходиться водний об’єкт;
у рядку 5 – код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за КАТОТТГ, за місцезнаходженням водного об’єкта.
Пунктом 257.1 статті 257 ПКУ встановлено, що базовий податковий (звітний) період, зокрема для рентної плати за спеціальне використання води (далі – рентна плата) дорівнює календарному кварталу.
Підпунктом 255.11.1 пункту 255.11 статті 255 ПКУ передбачено, що водокористувачі самостійно обчислюють рентну плату щокварталу наростаючим підсумком з початку року.
Форма податкової декларації з рентної плати затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 719.
Невід’ємною частиною Декларації є додатки. Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування. Зокрема, розрахунок з рентної плати за спеціальне використання води здійснюється у додатку 5 до Декларації .
У Декларації та Додатках 5 до неї заповнюються усі рядки усіх розділів з урахуванням приміток. При цьому у разі подання Декларації та додатків до неї на паперових носіях за відсутності значення рядок прокреслюється, а у разі подання засобами електронного зв’язку – не заповнюється. Вартісні показники розрахунку зазначаються у гривнях з копійками.
Графа «код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці» рядка 2 Декларації та рядка 3 «Код за КАТОТТГ територіальної громади» і рядка 5 «Код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці за місцезнаходженням водного об’єкта» Додатка 5 до неї заповнюються згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290.
За кожним кодом адміністративно-територіальної одиниці за КАТОТТГ, зазначеним у рядку 2, має подаватись окрема Декларація (примітка 8 до Декларації).
Як фізична особа може дізнатися про готовність РНОКПП, якщо Облікова картка за ф. 1ДР або Заява за ф. 5ДР направлені через Електронний кабінет?
Після направлення через Електронний кабінет Облікової картки за ф. 1ДР або Заяви за ф. 5ДР у відповідь надходять квитанції, які можна переглянути в меню «Вхідні/вихідні документи» приватної частини Електронного кабінету:
протягом одного робочого дня – квитанція з Відповіддю № 1 «Повідомлення про прийняття/неприйняття Облікової картки за ф. № 1ДР (Заяви за ф. № 5ДР)»;
в термін не пізніше трьох робочих днів – квитанція з Відповіддю № 2 Фінальна «Повідомлення про результати обробки» з інформацією про реєстрацію фізичної особи у ДРФО, яка свідчить про готовність реєстраційного номера облікової картки платника податків (присвоєння /внесення змін).
Відповідно до пункту 70.5 статті 70 ПКУ та пункту 1 розділу VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), яка не включена до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – ДРФО), зобов’язана особисто або через представника подати до відповідного контролюючого органу облікову картку фізичної особи – платника податків за формою № 1ДР, яка є водночас заявою для реєстрації у ДРФО, та пред’явити документ, що посвідчує особу, який містить необхідні для реєстрації реквізити (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання, громадянство).
Облікова картка за ф. № 1ДР може бути подана в електронній формі засобами електронних комунікацій з дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, електронного документообігу, надання публічних (електронних публічних) послуг.
Фізичні особи повідомляють контролюючі органи про зміни, які вносяться до Облікової картки за ф. № 1ДР шляхом подання заяви про внесення змін до ДРФО за формою № 5ДР (пункт 1 розділу IX Положення № 822).
Згідно з пунктом 8 розділу VII Положення № 822, документ, що засвідчує реєстрацію у ДРФО, надається протягом трьох робочих днів з дня звернення фізичної особи, її представника до контролюючого органу за місцем проживання фізичної особи.
Фізичні особи – платники податків можуть подати заяви за ф. № 1ДР (електронна форма F1314601), ф. № 5ДР (електронна форма F1314701) та скановані копії документів засобами інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет», вхід до якої здійснюється за адресою: cabinet.tax.gov.ua, а також через вебпортал ДПС.
При заповненні Облікової картки за ф. № 1ДР та Заяви за ф. № 5ДР в електронному вигляді, платник податків самостійно обирає Центр обслуговування платників, де бажає отримати документ, що засвідчує реєстрацію у ДРФО.
Робота у приватній частині Електронного кабінету здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису, отриманого у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.
З рекомендаціями щодо подання відомостей для реєстрації фізичної особи та/або внесення змін до Державного реєстру засобами ІКС «Електронний кабінет» фізичні особи можуть ознайомитися на вебпорталі ДПС у рубриці: «Головна/Фізичним особам/Подання відомостей для реєстрації фізичної особи/внесення змін до Державного реєстру засобами ІКС «Електронний кабінет».
Як діяти, якщо в зареєстрованому ПРРО неактивний режим створення чека продажу?
Режим створення чека продажу вмикається автоматично після відкриття зміни на програмному реєстраторі розрахункових операцій (далі – ПРРО).
Водночас, режим створення чека продажу може бути неактивним з причини блокування роботи ПРРО у разі скасування/блокування сертифіката відкритого ключа електронного підпису особи або електронної печатки суб’єкта господарювання, який використовується в ПРРО, в тому числі через закінчення строку дії такого сертифіката. У такому разі доступний лише для перегляду режим «Журнал операцій» сформованих та фіскалізованих розрахункових документів.
Для відновлення роботи на ПРРО суб’єкту господарювання необхідно надіслати до ДПС повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованих/удосконалених сертифікатів відкритих ключів, які застосовуються в ПРРО, за формою № 5-ПРРО (J/F1391802) щодо діючого сертифіката відкритого ключа електронного підпису та/або печатки.».
В яких випадках прибуток контрольованої іноземної компанії звільняється від оподаткування?
Відповідно до підпункту 39 прим. 2.4.1 пункту 39 прим. 2.4 статті 39 прим. 2 ПКУ скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу, не є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи у разі додержання таких умов:
а) між Україною та іноземною юрисдикцією місцезнаходження (реєстрації) контрольованої іноземної компанії є чинний договір про уникнення подвійного оподаткування або про обмін податковою інформацією та
б) виконується будь-яка з таких умов:
контрольована іноземна компанія фактично сплачує податок на прибуток за ефективною ставкою, що є не меншою за базову (основну) ставку податку на прибуток підприємств в Україні, визначену пунктом 136.1 статті 136 ПКУ, або є меншою за таку ставку не більше ніж на п’ять відсоткових пунктів, або
частка пасивних доходів контрольованої іноземної компанії становить не більше 50 відсотків загальної суми доходів контрольованої іноземної компанії із всіх джерел.
У разі якщо частка пасивних доходів контрольованої іноземної компанії становить більше 50 відсотків загальної суми доходів контрольованої іноземної компанії із всіх джерел, для цілей застосування статті 39 прим. 2 ПКУ такі доходи визнаються активними, за умови що контрольована іноземна компанія:
фактично виконує суттєві функції, несе ризики та використовує активи в операціях, що призводять до отримання відповідних активних доходів;
має необхідні ресурси для виконання зазначених функцій, управління ризиками та використання активів (кваліфікований персонал, основні фонди у власності або користуванні, достатній власний капітал тощо).
Для цілей статті 39 прим. 2 ПКУ ефективна ставка податку на прибуток підприємств розраховується шляхом ділення суми витрат зі сплати податку на прибуток підприємств на суму прибутку до оподаткування за даними фінансової звітності за відповідний календарний рік та множення на 100 відсотків.
Згідно з підпунктом 39 прим. 2.4.2 пункту 39 прим. 2.4 статті 39 прим. 2 ПКУ незалежно від виконання умов, передбачених підпунктом 39 прим. 2.4.1 пункту 39 прим. 2.4 статті 39 прим. 2 ПКУ, скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу, не є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств контролюючої особи у разі, якщо виконується будь-яка з таких умов:
загальний сукупний дохід усіх контрольованих іноземних компаній однієї контролюючої особи із всіх джерел за даними фінансової звітності не перевищує еквівалент 2 млн. євро на кінець звітного періоду (підпункт 39 прим. 2.4.2.1 підпункту 39 прим. 2.4.2 пункту 39 прим. 2.4 статті 39 прим. 2 ПКУ);
контрольована іноземна компанія є публічною компанією, акції (частки) якої перебувають в обігу на визнаній фондовій біржі. Перелік бірж та вимоги до визнання акцій (часток) публічних компаній такими, що перебувають в обігу на зазначеній фондовій біржі, встановлюються Кабінетом Міністрів України (підпункт 39 прим. 2.4.2.2 підпункту 39 прим. 2.4.2 пункту 39 прим. 2.4 статті 39 прим. 2 ПКУ).
Таке звільнення поширюється на всі контрольовані іноземні компанії, включені до консолідованої фінансової звітності такої публічної контрольованої іноземної компанії, а також на інші іноземні компанії, пов’язані з публічною контрольованою іноземною компанією в частині дивідендів, які походять від такої публічної контрольованої іноземної компанії.
У разі якщо контрольована іноземна компанія, на яку поширюється таке звільнення, виплачує дивіденди на користь контрольованої іноземної компанії, яка не є публічною компанією, такі дивіденди враховуються при розрахунку скоригованого прибутку такої контрольованої іноземної компанії на загальних підставах;
контрольована іноземна компанія є організацією, яка відповідно до законодавства відповідної іноземної юрисдикції здійснює благодійну діяльність та не розподіляє доходи на користь її засновників (учасників) (підпункт 39 прим. 2.4.2.3 підпункту 39 прим. 2.4.2 пункту 39 прим. 2.4 статті 39 прим. 2 ПКУ).
У разі якщо прибуток контрольованої іноземної компанії звільняється від оподаткування відповідно до положень цього пункту, контролююча особа звільняється від обов’язку розраховувати скоригований прибуток контрольованої іноземної компанії відповідно до положень підпункту 39 прим. 2.3.2 пункту 39 прим. 2.3 статті 39 прим. 2 ПКУ (підпункт 39 прим. 2.4.3 пункту 39 прим. 2.4 статті 39 прим. 2 ПКУ).
Контролююча особа має право добровільно відмовитися від звільнення від оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії відповідно до положень підпункту 39 прим. 2.4.1 або 39 прим. 2.4.2 пункту 39 прим. 2.4 статті 39 прим. 2 ПКУ та прийняти рішення про оподаткування прибутку контрольованої іноземної компанії шляхом подання відповідної заяви у довільній формі одночасно з поданням звіту про контрольовані іноземні компанії (підпункт 39 прим. 2.4.4 пункту 39 прим. 2.4 статті 39 прим. 2 ПКУ).
Нагадуємо, 30 червня 2023 року – останній день сплати:
податку на додану вартість за травень;
акцизного податку за травень;
рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України;
єдиного податку платниками ІІІ групи, які використовують особливості оподаткування у розмірі 2 відсотки доходу, за результатами декларацій, поданих за травень;
податку на доходи фізичних осіб з нарахованого, але не виплаченого доходу за травень;
військового збору з нарахованого, але не виплаченого доходу за травень.
Як завантажити власний кваліфікований сертифікат відкритого ключа?
Клієнти (користувачі) мають можливість завантажити кваліфіковані сертифікати відкритих ключів на персональний комп’ютер за допомогою програмного забезпечення «ІІТ Користувач ЦСК-1» (далі – Програма).
Для початку використання Програми клієнтам (користувачам) необхідно встановити актуальну версію безкоштовної Програми, яку можливо завантажити на вебсайті Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Державної податкової служби України (далі – Надавач) (https://ca.tax.gov.ua) за посиланням: Головна/«Отримання електронних довірчих послуг»/«Програмне забезпечення»/«Засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки – «ІІТ Користувач ЦСК-1»/«Інсталяційний пакет «ІІТ Користувач ЦСК-1.3.1».
Детальну інформацію щодо роботи Програми та покрокову інструкцію стосовно можливості завантаження власних кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів, наведено у підпункті 5.2 пункту 5 Настанови користувача «ІІТ Користувач ЦСК-1.3.1» на вебсайті Надавача за посиланням: Головна/«Отримання електронних довірчих послуг»/«Програмне забезпечення»/«Засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки – «ІІТ Користувач ЦСК-1»/«Настанова користувача «ІІТ Користувач ЦСК-1.3.1».
Алгоритм розрахунку податкової знижки за навчання за наслідками звітного 2022 року
Відповідно до підпункту 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, – це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів – фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених ПКУ.
Порядок застосування податкової знижки визначений статтею 166 ПКУ.
Відповідно до підпункту 166.3.3 пункту 166.3 статті 166 ПКУ платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ, витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім’ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір’ю, батьком-вихователем, матір’ю-вихователькою.
Законом України від 15 серпня 2022 року № 2520-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо сприяння розвитку волонтерської діяльності та діяльності неприбуткових установ та організацій в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України», який набрав чинності 03.09.2022, внесені зміни до ПКУ, зокрема, підпункт 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ викладено в новій редакції.
Так, абзацом першим підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ, зокрема, передбачено, що загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшену з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 ПКУ.
Згідно з абзацом другим підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ у разі отримання платником податків протягом звітного року доходів у вигляді заробітної плати, які оподатковувалися за різними ставками податку на доходи фізичних осіб, сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з реалізацією права платника податку на податкову знижку, визначається у такому порядку:
визначаються частки (у відсотках) доходу, нарахованого у вигляді заробітної плати, оподатковані за різними ставками ПДФО, в загальній сумі річного загального оподатковуваного доходу, зазначеного в абзаці першому підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ (абзац третій підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ);
визначається розрахункова база оподаткування шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного у вигляді заробітної плати, на суму здійснених платником податків протягом звітного податкового року витрат, передбачених підпунктами 166.3.1 – 166.3.9 пункту 166.3 статті 166 ПКУ (абзац четвертий підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ);
визначається розрахункова сума ПДФО окремо за кожною ставкою шляхом множення розрахункової бази оподаткування на ставку ПДФО та частку, що визначена відповідно до абзацу третього підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ для відповідної ставки ПДФО (абзац п’ятий підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ);
визначається сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з реалізацією платником податку права на податкову знижку, як різниця між сумою ПДФО, утриманого протягом звітного року з оподатковуваного доходу, нарахованого у вигляді заробітної плати, та розрахунковою сумою податку, визначеною відповідно до абзацу п’ятого підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ (абзац шостий підпункту 166.4.2 пункту 166.4 статті 166 ПКУ).
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових у страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги (далі – ПСП) за її наявності (пункт 164.6 статті 164 ПКУ).
Враховуючи вищевикладене, алгоритм нарахування податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку на суму витрат, понесених за навчання, за наслідками звітного податкового року розраховується наступним чином:
визначається база оподаткування шляхом зменшення річної суми нарахованої заробітної плати на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а також на суму ПСП за її наявності (інформацію щодо сум нарахованого загального річного оподатковуваного доходу, застосованих ПСП та утриманого ПДФО фізичні особи отримують у вигляді довідки про доходи від свого роботодавця);
на підставі підтверджувальних документів визначається сума (вартість) витрат платника податку – резидента, дозволених до включення до податкової знижки;
розраховується сума ПДФО на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з використанням права на податкову знижку;
з суми ПДФО утриманого (сплаченого) із заробітної плати за рік віднімаємо суму ПДФО, визначену як добуток бази оподаткування, зменшеної на суму понесених платником податку витрат на оплату за навчання, та ставки податку.
У разі отримання платником протягом звітного року доходів у вигляді заробітної плати, які оподатковувалися за різними ставками податку, сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з реалізацією права платника податку на податкову знижку, визначається у такому порядку:
визначаються частки (у відсотках) доходу, нарахованого у вигляді заробітної плати, оподатковані за різними ставками податку, в загальній сумі річного загального оподатковуваного доходу;
визначається розрахункова база оподаткування за рік шляхом зменшення суми нарахованої заробітної плати на суму здійснених витрат;
визначається розрахункова сума ПДФО окремо за кожною ставкою шляхом множення розрахункової бази оподаткування за рік на ставку податку та частку;
визначається сума ПДФО, на яку зменшуються податкові зобов’язання у зв’язку з використанням права на податкову знижку, як різниця між сумою ПДФО, утриманого протягом звітного року з оподатковуваного доходу, нарахованого у вигляді заробітної плати, та розрахунковою сумою податку за кожною ставкою.
При цьому, відповідно до пункту 179.8 статті 179 ПКУ сума, що має бути повернута платнику податку, зараховується на його рахунок, відкритий у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, протягом 60 календарних днів після надходження податкової декларації про майновий стан і доходи.
Як знімається з обліку в податкових органах юридична особа, у разі смерті засновника, який був єдиною відповідальною особою підприємства?
Відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України та статті 17 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, або за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи.
Пунктом 5 статті 6 Закону № 755 визначено, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації, зокрема, змін, пов’язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи у зв’язку із смертю або оголошенням померлим відповідного засновника (учасника), обов’язково використовує відомості Державного реєстру актів цивільного стану громадян шляхом безпосереднього доступу до нього.
Процедури проведення державної реєстрації припинення юридичних осіб встановлені статтями 25-26 та статтею 28 Закону № 755.
Згідно з пунктом 67.1 статті 67 ПКУ, підставою для зняття з обліку у контролюючих органах юридичних осіб є повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.
Процедури зняття з обліку юридичної особи в контролюючих органах визначені розділом ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.
Зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи у разі смерті її засновника, який був єдиною відповідальною особою підприємства, здійснюється за загальною процедурою, визначеною розділом ХІ Порядку № 1588.
Як відбувається обмін відомостями про заборгованість зі сплати податків при проведенні державної реєстрації припинення суб’єкта господарювання між контролюючими органами та ЄДР?
Частиною шостою пункту 13 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» із змінами і доповненнями та пунктом 11.10 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 передбачено, що до завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог (у разі наявності грошових зобов’язань та/або заборгованості зі сплати податків і зборів), а також у день отримання запиту від суб’єкта державної реєстрації контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- – підприємців та громадських формувань (ЄДР) у порядку інформаційної взаємодії між ЄДР та інформаційними системами ДПС відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП (далі – відомості за ф. № 30-ОПП).
Платнику податків (комісії з припинення (ліквідаційній комісії, ліквідатору) або відповідальній особі платника) за його зверненням видаються відомості за ф. № 30-ОПП разом із додатками у разі наявності заборгованості зі сплати податків і зборів (пункт 11.11 розділу XI Порядку № 1588).
При цьому підпунктом 2 пункту 2 наказу Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 18.03.2016 № 759/5/371 «Про інформаційну взаємодію між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичний осіб – підприємців та громадських формувань й інформаційними системами Державної фіскальної служби України» встановлено, що до запровадження обміну документами в електронній формі між ЄДР та інформаційними системами ДПС передача відомостей про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів здійснюється шляхом надсилання повідомлень за попередніми формами (за ф. № 27-ОПП та ф. № 28-ОПП).
Наявність в ЄДР відомостей про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи.
Якщо контролюючим органом до ЄДР передано відомості про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів, то після погашення заборгованості контролюючий орган передає до ЄДР відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів.
Такий механізм електронної взаємодії відомостями про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів між контролюючими органами та ЄДР запроваджений з 2016 року (відповідно до змін, внесених Законом України від 26 листопада 2015 року № 835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань») та спрямований на спрощення процедури припинення юридичних осіб шляхом виключення положень щодо необхідності отримання платником податків в контролюючих органах довідки про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів та подання такої довідки державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.
Чи є платником рентної плати за користування радіочастотним ресурсом суб’єкт господарювання у разі отримання відомостей з Реєстру присвоєнь радіочастот, в яких вказані статуси: «задіяне присвоєння радіочастоти» та/або «заплановане присвоєння радіочастоти», «заявлене присвоєння радіочастоти»?
Відповідно до підпункту 254.5.3 пункту 254.5 статті 254 ПКУ платники рентної плати, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, сплачують рентну плату за користування радіочастотним ресурсом України починаючи з дати видачі ліцензії.
У разі продовження терміну дії ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України рентна плата сплачується з початку терміну дії продовженої ліцензії.
Інші платники рентної плати сплачують рентну плату починаючи з дати видачі дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Сплата рентної плати здійснюється платниками рентної плати з дати видачі першого дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою в даній смузі радіочастот у відповідному регіоні незалежно від загальної кількості дозволів, наданих платнику рентної плати в такій смузі радіочастот у певному регіоні, крім випадків, коли наступні дозволи на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, видані на пристрої, потужність яких передбачає застосування іншої, ніж у попередніх дозволах, ставки рентної плати.
Базовий податковий (звітний) період, зокрема для рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України дорівнює календарному місяцю (пункт 257.1 статті 257 ПКУ).
Платники рентної плати подають до контролюючих органів копії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, ліцензій на мовлення та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв у місячний строк після їх видачі (підпункт 254.5.4 пункту 254.5 статті 254 ПКУ).
Об’єктом оподаткування рентною платою за користування радіочастотним ресурсом України є ширина смуги радіочастот, що визначається як частина смуги радіочастот загального користування у відповідному регіоні та зазначена в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою для технологічних користувачів та користувачів, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм (п. 254.3 ст. 254 ПКУ).
Водночас, 01.01.2022 набрав чинності Закон України від 16 грудня 2020 року № 1089-IX «Про електронні комунікації» (далі – Закон № 1089), яким визнано втрату чинності Законом України «Про радіочастотний ресурс України» із змінами та доповненнями, відповідно до якого було передбачено видачу ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та порядок отримання дозволів на експлуатацію радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою.
Відповідно до абзаців першого – третього пункту 4 розділу XIX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1089 ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, що на день набрання чинності Законом № 1089 та умови таких ліцензій є чинними, продовжують діяти до дати переоформлення такої ліцензії відповідно до плану розподілу та користування радіочастотним спектром в Україні, у тому числі за необхідності здійснюється продовження строку дії таких ліцензій.
Ліцензіати мають право безоплатно переоформити ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України на ліцензії на користування радіочастотним спектром протягом року з дня набрання чинності планом розподілу та користування радіочастотним спектром в Україні, якщо інше не передбачено цим планом.
Непереоформлена у встановленому порядку ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України втрачає чинність.
Дозволи на експлуатацію радіоелектронних засобів, видані до дня набрання чинності Законом № 1089, та умови цих дозволів набувають статусу присвоєння радіочастот. Продовження строку дії таких присвоєнь радіочастот здійснюється відповідно до Закону № 1089 (абзац перший п. 5 розділу XIX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1089).
Присвоєння радіочастоти – це внесення параметрів та визначених умов експлуатації радіообладнання, радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв спеціального призначення із статусом задіяного присвоєння радіочастоти (смуги, номіналу або радіочастотного каналу) до реєстру присвоєнь радіочастот загальних користувачів або до реєстру присвоєнь радіочастот спеціальних користувачів (пункт 89 статті 2 Закону № 1089).
Пунктами 31 – 33 статті 2 Закону № 1089 визначено, що:
задіяне присвоєння радіочастоти – це присвоєння радіочастоти для відповідного радіообладнання, випромінювального пристрою, радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою спеціального призначення, введеного в експлуатацію у визначеному законодавством порядку;
заплановане присвоєння радіочастоти – присвоєння радіочастоти для відповідного радіообладнання, випромінювального пристрою, радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою спеціального призначення, для якого процедура розрахунку електромагнітної сумісності виконана з позитивним результатом;
заявлене присвоєння радіочастоти – присвоєння радіочастоти для відповідного радіообладнання, випромінювального пристрою, радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою спеціального призначення, для якого розпочата процедура розрахунку електромагнітної сумісності.
Отже, починаючи з 2022 року суб’єкт господарювання, який отримав відомості з Реєстру присвоєнь радіочастот, в яких вказані статуси: «задіяне присвоєння радіочастоти» та/або «заплановане присвоєння радіочастоти», «заявлене присвоєння радіочастоти», є платником рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України з дати присвоєння статусу радіочастоти – «задіяне присвоєння радіочастоти».
При цьому такий суб’єкт господарювання подає податкову декларацію з рентної плати (в частині рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України) вперше за календарний місяць, в якому було присвоєно статус – «задіяне присвоєння радіочастоти».